Сере́т (Сірет, ) — місто в південній Буковині (Румунія), над річкою Серетом у Сучавському повіті Румунії. Це одне з найстаріших міст Румунії, давня столиця Молдавського князівства наприкінці 14 століття.

Географія Розташоване на українсько-румунському етнічному кордоні на північно-східній межі Сучавського повіту, за 2 кілометри від кордону з Україною. Через місто проходить європейська траса E85.

Залізнична станція Вічані розташована на захід від Сірету і функціонує як пункт прикордонного контролю для перетину залізницею між Румунією та прикордонною транзитною станцією на залізничній станції Вадул-Сірет в Україні. Залізниця має стандартну колію з румунського боку і продовжується широкою колією в Україну. Сірет є одним із небагатьох міст у Румунії, де є обладнання для зміни колії, що дозволяє транспортувати без пересадок.

Історико-ландшафтний опис

Місткий і виразний опис ландшафту міста Серет кінця ХІХ століття належить Віктору Прелічу – тодішньому професору місцевої реальної школи:

«Місто Серет… майже по колу оточують ланцюги пагорбів, лише на північ від них відкривається гарний вид на рівнину Дубову, яку перетинає однойменна річка; до 1829 року рівнина була непрохідним болотом. На південному сході здіймається гора «Руїна», яка отримала свою назву від старого муру, що існував ще в 1756 році і походив від замку (Замка). На півдні – замкова гора Саска, названа так на честь ймовірного засновника замку. Західніше від цього пагорба, відділеного Сучавською дорогою, пролягає узгір’я Гораїца [Гораїка], що веде до долини [річки] Сучави. На заході широкий хребет, який називається «Татарчина», тягнеться до потоку, що відділяє Серет від [річечки] Пержелювки.

Через центр міста протікає потік Какайна, що бере початок на полях [села] Святий Онуфрій; на правому березі потоку міститься село Руснаки або «Старе село»; Какайна, після злиття з потоком Негостина, впадає в річку Серет»Prelicz V. Geschichte der Stadt Sereth und ihre Altertümer. – S. 3.

Історія

У Сереті досі збереглась одна з найстаріших осель Буковини зі слідами заселення з неоліту і трипільської доби.

Серет вперше згадується як значний населений пункт у 1334 році. Це зафіксовано у реєстрі провінцій та вікаріатів католицького чернечого Ордену братів менших (міноритів), згідно з яким до складу вікаріату Русі (vicaria Russiae) входила месіонерська місія у Сереті (лат. Cereth). В латиномовних джерелах XIV століття Руссю, або ж королівство Русь (лат. Regnum Russiae), називали Галицьке князівство.

Інша згадка про місто Серет (civitate Seret) датується червнем 1340 року, коли у ньому загинули францисканські ченці Блажей (Власій) і Марек. Вони начебто «впали під народними сокирами». Цілком ймовірно, що ці події були пов’язані з отруєнням у квітні 1340 року галицько-волинського князя Юрія-Болеслава Тройденовича і народним «повстанням» проти іноземців, а також представників католицьких церковних і чернечих організацій, що мали особливий вплив у державі.

У 1365-88 рр.  Серет був столицею Молдови.

Серет відзначається як руське місто у Волощині в Списку руських міст (1370—1390 рр).

1370—1435 рр. — центр католицького єпископства.

До середини XVI століття існувала єврейська громада.

В 1770 році Російська імперська армія зайняла місто і як наслідок, спалахнула епідемія холери.

За Австро-Угорщини (1774 — 1918) був містом з низкою українських установ (філії «Руської Бесіди» і «Української Школи»; українська бурса тощо).

Наприкінці Другої світової війни місто було зайнято 3 квітня 1944http://www.soldat.ru/spravka/freedom/10-roumania.html року силами Першого Українського фронту під час Проскурівсько-Чернівецької операції. Серетський повіт поділено поміж УРСР (Чернівецька область) і Румунією. Тепер у румунській частині знаходиться 14 українських сіл.

У 1950-их роках у гімназії і педагогічній школі в Сереті діяли паралельні класи з українською мовою навчання.

Населення За переписом 1900 року в місті були 1082 будинки, проживали 7614 мешканців: 1882 українці, 669 румунів, 3093 євреї, 1566 німців і 256 поляків.

За переписом 1910 у Серетському повіті жило 26 809 (41,8 %) українців, румунів 19 199 (29,4 %).

У 1930 році в місті проживав 2 121 єврей, або 14 % від населення міста.

Згідно з даними перепису 2011 року у Сіреті проживало 7 721 житель, що менше, ніж за переписом 2002 року, коли в місті проживало 9 329 мешканців. У 2011 році від загальної кількості населення етнічні румуни – 95,85%, українці – 2,55%, поляки – 0,72%, німці (буковинські німці) – 0,42%, липованці – 0,28%.

За даними перепису 2021 року у місті проживало 6 708 осіб.

Пам'ятки Пам'ятки архітектури: Церква святої Трійці з 1358 Святого Івана з 1377

Відомі люди

Народились Варивода Антін — командант Легіону Українських Січових Стрільців. Драган Орест Іванович — командир школи піхоти при Армійському вишколі УГА. Максимович Іван Павлович (1864—1931) — полковник УГА. Михайлюк Михайло Ількович (1940) — український поет, прозаїк, літературний критик.

Державний кордон

Місто розташоване на кордоні з Україною, де діє найбільший автомобільний пункт пропуску з Україною Сірет—Порубне.

Міста-партнери Має партнерські зв'язки з містами:

Алтеа, Іспанія Превеза, Греція Шерборн, Велика Британія Юденбург, Австрія Хойна, Польща Сігулда, Латвія Тюрі, Естонія Зволен, Словаччина Пренай, Литва Марсаскала, Мальта Дембиця, Польща Кам'янець-Подільський, Україна

Світлини

Примітки

Джерела

Prelicz V. Geschichte der Stadt Sereth und ihre Altertümer // Zweiter Jahresbericht der k. k. Staats-Unterrealschule und Gewerblichen Fortbildungsschule in Sereth. – Sereth, 1886. – S. 3 – 32.

Посилання Серет на сайті VOLOЦЮГИ Старі фото Серету Серет,