Азі́за Азі́мова (5 грудня 1915—1997) — таджицька радянська артистка балету, драматична акторка, балетмейстер, народна артистка Таджицької РСР (1941) Театральная энциклопедия. Гл. ред. С. С. Мокульский. Т. 1 — М.: Советская энциклопедия, А — «Глобус», 1961, 1214 стб. с илл., 12 л. илл..

Життєпис Азіза Азімова народилася в 1915 році в кишлаку Сурхі поблизу Уротеппа Согдійської області в північній частині Таджикистану в сім'ї бідняків. У 2-річному віці в Азізи померла мати. Разом із батьком вона переїхала під Бухару в кишлак Богоутдін. Через деякий час бідність змусила батька продати свою дочку за 75 рублів тюбетейнику з Бухари. До 8-річного віку вона жила в сім'ї цього тюбетейника в статусі «чурі». У 1923 році була відправлена Бухарським нарномпросом на навчання до Москви. Під час навчання в Москві Азіза Азімова вперше виявила бажання стати акторкою .

Після повернення до Бухари Азіза в 1927 році вступила до жіночого педагогічного технікуму і почала виступати в аматорській трупі «Хаваскорон». У 1930 році Азіза увійшла до трупи пересувного робітничого театру в Ташкенті . У 1932 році повернулася до Таджицької РСР, де почала працювати в Державній академії драматичного мистецтва Лахуті. На цьому етапі своєї кар'єри вона зіграла такі ролі, як Ширін у «Боротьбі» Абулхака Усмонова, головну роль у «Рано» Саїдмуродова та Адельму в «Турандот» Карло Ґоцці. У 1941 році стала членом Комуністичної партії Радянського Союзу. В 1937 році стала солісткою балету в Таджицькому музичному театрі«Путь актрисы». «Известия» № 86 (7462) від 12 квітня 1941 року.

З 1938 по 1946 рік Азіза Азімова виступала в Державному театрі в Душанбе. Серед її ролей — Нозгуль у «Двох квітках» Олександра Ленського, Лізу в «Погано доглянутій дівчині» Петера Людвіга Гертеля та Марію в «Бахчисарайському фонтані» Бориса Асаф'єва. З 1946 по 1951 рік Азімова відвідувала Державний інститут театрального мистецтва імені Луначарського в Москві, отримавши диплом режисера балету. У цей час вона грала в «Доктор Айболить» Ігоря Морозова і «Червоний мак» Рейнгольда Глієра. Останній твір став її дипломною роботою. Потім Азімова повернулася до Таджикистанської РСР, де працювала головною танцівницею Державної філармонії, а також навчала молодих виконавців. У 1964 і 1965 роках працювала в Кабулі - столиці Афганістану. У 1967 році Азімову призначили викладачем Душанбинського педагогічного інституту. Пізніше вона працювала артисткою балету. Крім балету, Азіза Азімова також виявила інтерес до таджицького народного танцю .

За свою творчу діяльність Азімова отримала безліч нагород протягом своєї кар'єри; головним з них було звання Народної артистки Таджицької РСР, яке вона отримала в 1941 році. Вона двічі була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора і двічі орденом «Знак Пошани», нагороджена багатьма іншими медалями. Азіза Азімова померла в 1997 році. .

Творчість

Ролі в Таджицькому музично-драматичному театрі ( Сталінабад )

«Муборіза» - Ширін « Платон Кречет» Олександра Корнійчука - мати « Принцеса Турандот» Карло Ґоцці - Адельма «Донька пастуха» - Саодат

Балетні партії

"Дві троянди" лібретто М. Рабієва, музика Олександра Ленського - Нозгуль «Завтра открывается декада таджикского искусства». «Известия» № 85 (7461) від 11 квітня 1941 року«Общественный просмотр балета „Ду гуль“». «Известия» № 86 (7462) от 12 квітня 1941 року «Марна обережність» Гертеля - Ліза «Бахчисарайський фонтан» Бориса Асаф'єва - Марія

Нагороди

три ордени Трудового Червоного Прапора (23.04.1941 Каталог, 24.04.1957 Каталог та 22.08.1986) орден Дружби народів (17.08.1989) - за заслуги у зміцненні культурних зв'язків з Республікою Афганістан «Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР», 1989 год, № 11, ст. 262. два ордени «Знак Пошани» (1950 та 23.10.1954 Каталог ) Народна артистка Таджицької РСР (1941)

Примітки

Посилання

АЗІМОВА Азіза