Марцін Сміглецький (, Martinus Leopolitanus, , Marcin Lwowianin, Śmigielski, Śmiglekius, Śmigletius (11 листопада 1563, Львів — 26 липня 1618, Каліш) — польський філософ, логік і теолог, релігійний полеміст, єзуїт.

Життєпис Народився у Львові, в родині зі Сміґеля. Ймовірно, він був сином Войцеха та Анни Вільчковних. Початкову освіту здобув у Львівській кафедральній школі. Вже тоді його здібності привернули увагу Яна Замойського, який відправив Сміглецького до єзуїтської школи у Пултуську. Завдяки щедрості Замойського Сміглецький у серпні 1580 р. разом із братом виїхав до Риму. Через кілька місяців (1581) вступив до ордену єзуїтів. Вивчав філософію і теологію в Римському колегіумі, в т.ч під керівництвом Ф. Суареса і Р. Белларміна (1582—1585). Влітку 1585 р. через Мілан він повертається до Польщі і їде до Вільнюса, де 4 роки (1586—1590) викладає в місцевій Академії філософію, а наступні 10 років — теологію (1590—1600). У 1588 році він був висвячений на священика, а в 1594 році отримав ступінь доктора богослов'я. Кілька років він був ректором єзуїтського колегіуму, послідовно у: Пултуську, Познані, Каліші та керував домом у Кракові. Кілька разів був заступником чину при генеральних конгрегаціях у Римі. Виступав проти аріан словом і листом. Неодноразово полемізував із Ф. Социним і В. Смальцієм.

Наукова діяльність Марцін Сміглецький був противником аріанства, боровся з ним у численних публічних диспутах та багатьох творах. Широко відомий січневий 1594 диспут Смиглецького з Яном Намисловським і Юзефом Доманівським. Його полемічні твори, спрямовані проти аріанства (антитринітаріїв, соцініанства, «польських братів», «литовських братів») написані польською та латинською мовами і свого часу дуже високо цінувалися діячами католицької церкви. Майстерність, із якою вів усну полеміку, підтверджує, наприклад те, що у диспуті з аріанами 24—25 січня 1594 року здобув, як визнав сам Фаусто Соцціні, повну перемогу, й у результаті дюжина дворян відійшла від арианстваJovaiša L. Katalikiškoji reforma // Lietuvos Didžiosios Kunigaikštijos kultūra: Tyrinėjimai ir vaizdai / sud. Vytautas Ališauskas ir kt.. — Vilnius: Aidas, 2001. — С. 257. — 860 с. — ISBN 9955-445-26-2..

На основі своїх лекцій, що читалися у Віленській академії, написав двотомний трактат «Логіка» ("Logica… 1618). У цьому курсі логіки Смігельський, спираючись на Тому Аквінського, коментував та аналізував «Логіку» Арістотеля. Твір користувався великою популярністю; Довгий час трактат вважався найкращим і був найпопулярнішим підручником логіки у Європі, особливо у Англії, де він використовувався до середини ХІХ століття. «Логіка» була тричі перевидана в Оксфорді (1634, 1638, 1658)Ulčinaitė E. Lotyniškoji literatūra // Lietuvos Didžiosios Kunigaikštijos kultūra: Tyrinėjimai ir vaizdai / sud. Vytautas Ališauskas ir kt.. — Vilnius: Aidas, 2001. — С. 257. — 860 с. — ISBN 9955-445-26-2.. Нерідко згадується той факт, що по цьому підручнику екзаменувався Даніель ДефоBumblauskas A. Senosios Lietuvos istorija, 1009—1795. — Vilnius: R. Paknio leidykla, 2005. — С. 363. — 488 с. — ISBN 9986-830-89-3..

До праці з економіки відносять працю «Про лихварські відсотки» («O lichwie», Вільно, 1596), яка написана польською мовою і розрахована на досить широке коло читачів. У цьому творі, зокрема, кріпацтво розглядалося як пережиток рабства, несумісний із християнською мораллю. У книзі аналізувалися механізми лихварських відсотків та їх розміри; застосовуючи постулати середньовіччя до особливостей тогочасного економічного розвитку, Сміглецький водночас переглядав і вихідні принципи. Тому його можна назвати представником нової економічної думки; наприклад, автор трактату виступав проти обмежень зайняття торгівлею, монополії на певні види діяльності. В цілому ж доводилося, що лихварство недозволено за законами Божими, церковними та природними. Твір неодноразово, не менше семи разів, перевидавався, з них п'ять за життя Смиглецького, у Кракові.

Після смерті його видано «Przestrogi do sumienia należące od jednego milośnika ojczyzny wydane» (1632).

Праці Opisanie disputacyjej nowogrodzkiej, wyd. W. Zajączkowski, Wilno 1594 O bóstwie przedwiecznym Syna Bożego, Wilno 1595, drukarnia Akademii T. J. (polemika z pracą F. Socyna pt. Refutacja książek, które X. Jakub Wujek, jezuita, wydał roku 1590, Kraków 1593) O lichwie i trzech przedniejszych kontraktach: wyderkowym, czynszowym i towarzystwa kupieckiego nauka krótka, Wilno 1596, drukarnia Akademii T. J.; wyd. następne: Wilno 1596; Kraków 1596; Kraków 1604; rozszerzone pt. O lichwie i wyderkach, Kraków 1607; Kraków 1613; Kraków 1619; Kraków 1621; Kraków 1640; Wilno 1641; Wilno 1753 Absurda synodu toruńskiego, b. m. w. 1596 Dysputacja wileńska, wyd. P. Wołłowicz, Wilno 1599; wyd. następne: Kraków 1599 O jednej widomej Głowie Kościoła Bożego, Wilno 1600, drukarnia Akademii T. J. (jest to dalszy ciąg Dysputacji wileńskiej) O dziesięcinach z Pisma Świętego zebranie krótkie, Kraków 1604, drukarnia Łazarzowa; wyd. następne: Kraków 1648; Sandomierz 1728; Kraków 1765; Warszawa (brak roku wydania) Nodus Gordius, seu de vocatione ministrorum disputatio, Kraków 1609. Vana sine viribus ira ministrorum evangelicorum, Kolonia 1611. Nova monstra novi arianismi seu absurdae haereses a novis arianis in Poloniam importatae […] refutatae, Kraków 1612. Verbum Caro factum, Kraków 1613. De baptismo adversus Hieronymum Moscorovium liber unus, Kraków 1615. De Christo vero et naturali Dei filio […] libri duo, Kraków 1615. De erroribus novorum arianorum libri duo, Kraków 1615. De ordinatione sacerdotum in Ecclesia romana, adversus J. Zaborovii […] dissertationem, Kraków 1617. Logica… selectis disputationibus et quaestionibus illustrata…, Ingolstadt 1618, drukarnia E. Angermaria; wyd. następne: Oksford 1634; Oksford 1638; Oksford 1658; przedruki późniejsze zob. A. Z. (Zaremba): «Śmiglecki Marcin», Encyklopedia kościelna Nowodworskiego, t. 26 (1903), s. 26 (dzieło cenione w XVII w. w Anglii i we Francji).

Примітки

Посилання Smiglecki Marcin

Джерела L. Nowak, Les idées gnoséologiques de Marcin Śmiglecki, «Organon», 16-17, 1980—1982, s. 135—150. K. Drzymała, Ks. Marcin Śmiglecki T.J., Kraków 1981. L. Nowak, Gnozeologiczne poglądy Marcina Śmigleckiego, [w:] Z historii polskiej logiki, Wrocław 1981, s. 113—172. R. Darowski, Marcina Śmigleckiego SJ rękopiśmienne wykłady z logiki (Akademia Wileńska, r. 1586/87), «Studia Philosophiae Christianae», 20 (1984), z. 1, s. 31–53. Encyclopédie philosophique universelle, vol. III, t. 1, Paris 1992, s. 1468—1469. R. Darowski, Marcina Śmigleckiego SJ traktat «O lichwie» (1596), «Rocznik Wydziału Filozoficznego TJ w Krakowie», 1993—1994, s. 209—228. R. Darowski, Filozofia w szkołach jezuickich w Polsce w XVI wieku, Kraków 1994, s. 185—224. J.J. Jadacki, Wielkość Marcina Śmigleckiego, [w:] Antologia Wileńska, Warszawa 2001, III, s. 325—329. Powszechna Encyklopedia Filozofii, t. 9, Lublin 2008, s. 339—341. С. Вакуленко, Знакова природа мови за Марціном Сміґлєцьким, «Збірник Харківського історико-філологічного товариства», т. 13, Харків 2009, с. 173—208. Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 3 Piśmiennictwo Staropolskie, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1965, s. 325—327