Полівське — прісне проточне озеро "Шелехова Т. С., Субетто Д. А./Диатомовые водоросли донных отложений озер Заонежья: оценка современного состояния озер, реконструкция изменения уровня Онежского озера/https://cyberleninka.ru/article/n/diatomovye-vodorosli-donnyh-otlozheniy-ozer-zaonezhya-otsenka-sovremennogo-sostoyaniya-ozer-rekonstruktsiya-izmeneniya-urovnya/2016/стр.88—105" на території Великогубського сільського поселення в Медвеж'єгорському районі Республіки Карелія. На південно-східному березі озера знаходиться покинуте нині село Поля.

За даними М. І. Мільчіка озеро і дало назву селу Поля, яке в 1720-му році мало назву «на Верхньому озері Полівська», а в 1867 — Полівське (Полівська).Мильчик М. И. Заонежье. История и культура. СПб, 2007

Загальний опис Раніше було частиною Онезького прильодовикового озера, що існувало на різних етапах відступу льодовика. Згідно з попередніми даними, відділення Полевського озера сталося в бореалі.

В озеро впадають річка Бліжняя (Бліжняя) з болота і річка Лімозерка із озера Лімозеро, а витікає одна річка, яка, в свою чергу тече в сусіднє Керацьке озеро, розташоване в 500 метрах північніше.

Дно мулисте, багато підводної рослинності.

Фауна В озері мешкають: щука, окунь, плотва. Щука зростає до трьох кілограмів, окунь попадає 300-400 грамів. Озеро зі «своїм характером»: можна наловити, а можна й не зловити нічого, взимку практично не клює, відзначаються рідкісні виходи окуня по останньому льоду, віддає перевагу балансиру, клює також на блешню. Вода в озері темна, забарвлення риби теж темніше звичного, тож і смак риби через таку воду відрізняється від звичної онежської риби.

Примітки

Література Стратиграфия донных отложений реликтовых водоемов Онежского озера (на примере оз. Полевское)/ Субетто Д. А., Потахин М. С., Гурбич В. А. — Астраханский вестник экологического образования, 2017. — стр.,4—13. Диатомовые водоросли донных отложений озер Заонежья: оценка современного состояния озер, реконструкция изменения уровня Онежского озера/Шелехова Т. С., Субетто Д. А. — Труды Карельского научного центра Российской академии наук, 2016. — стр.,88—105.