Лігату́ра в типографії ( від — зв'язую) — об'єднання знаків двох літер в один друкований символ для гармонійнішого вигляду шрифта в наборіПорівняйте написання слів offside (без лігатури) і oside (лігатура ).
Найпоширенішими лігатурами латинської абетки є fl (fl), fi (fi).
Знак амперсанда «&» також є видозміненою лігатурою символів «e» і «t» (від — і), що помітніше в курсивних варіантах цього символу.
У кирилиці лігатури використовують менше, зокрема в українській мові лише в окремих жирних шрифтах для символів «ії» та «її». У сербській та македонській абетках існують літери Љ та Њ, які є лігатурами Л з Ь та Н з Ь відповідно.
Лігатура, як художній прийом, є поширена в логотипах.
Коли лігатурою двох окремих літер стало позначається певний звук, таку лігатуру називають диграфом чи диграммою. Наприклад, у французькій мові, часто вживається диграф œ.
Див. також Вензель Диграф Кернінг Монограма Трекінг
Примітки
Джерела Технологія набору та верстки [Текст]: навч. посіб. / Д. В. Василишин, О. М. Василишин; за ред. О. В. Мельникова; рец.: О. М. Величко, М. С. Антоник, Ю. Ц. Жидецький. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2011. — 272 с. — 300 пр. — ISBN 978-966-322-190-8. Посилання