Семюель Александр Мадд-старший (20 грудня 1833 р.). — 10 січня 1883) — американський лікар, який був ув'язнений за змову з Джоном Уілксом Бутом під час вбивства президента Авраама Лінкольна в 1865 році.
Мадд працював лікарем і мав тютюнов фермерму у Південному Меріленді. Громадянська війна серйозно зашкодила його бізнесу, особливо коли штат Меріленд скасував рабство у 1864 році. Того року він вперше зустрів Бута, який планував викрасти Лінкольна, і Мадд був помічений у компанії трьох змовників. Однак його роль у злочинах, якщо і є, то залишається неясною.
Бут застрелив Лінкольна 14 квітня 1865 року, але був поранений під час втечі з місця події. Згодом він поїхав разом із змовником Девідом Герольдом до дому Мадда вранці 15 квітня для операції на його зламаній ногі, перш ніж він перетнув у Віргінію. Якось того дня Мадд, мабуть, дізнався про вбивство, але не повідомив про візит Бута владі ще 24 години. Здавалося, що цей факт пов'язує його зі злочином, як і різні зміни його історії під час допиту. Військова комісія визнала Мадда винним у пособництві та змові у вбивстві, і він був засуджений до довічного ув'язнення, уникнувши смертної кари завдяки одному голосу.
Мадд був помилуваний президентом Ендрю Джонсоном і звільнений з в'язниці у 1869 році. Незважаючи на неодноразові спроби членів сім'ї та інших осіб погасити судимість, обвинувальний вирок не був скасований.
Ранні роки Мадд народився в окрузі Чарльз, штат Меріленд, і був четвертим з 10 дітей Генрі Лоу та Сари Енн Рівз Мадд. Він виріс на Оук-Хіллі, тютюновій плантації батька розміром у кілька сотень акрів, яку обробляли 89 рабів. Вона була розташована приблизно в південний схід від Вашингтона, округ Колумбія .
У 15 років, після кількох років домашнього репетиторства, Мадд пішов до школи-інтернату Літературного інституту Святого Джона, тепер відомого як Католицька підготовча школа Святого Джона, у Фредеріку, штат Меріленд . Через два роки він вступив до Джорджтаунського коледжу у Вашингтоні, округ Колумбія. Потім він вивчав медицину в Університеті Меріленда, Балтімор, написавши дисертацію з дизентерії .
Закінчивши навчання в 1856 році, Мадд повернувся в округ Чарльз, щоб займатися медициною, одружившись на своїй коханій з дитинства Сарі Френсіс (Френкі) Дайер Мадд через рік.
Як весільний подарунок батько Мадда подарував подружжю його найкращих сільськогосподарських угідь і нового будинку на ім'я Святої Катаріни . Поки будинок будувався, Мадди жили з братом-холостяком Френкі, Джеремайя Дайером, нарешті переїхавши до свого нового будинку в 1859 році. Загалом у них було дев'ятеро дітей: четверо до арешту Мадда і ще п'ятеро після його звільнення з в'язниці.Andrew Jerome Mudd (1858—1882), Lillian Augusta «Sissie» Mudd (1860—1940), Thomas Dyer Mudd (1862—1929) and Samuel Alexander Mudd, II (1864—1930), Henry Mudd (born 1870, died at eight months), Stella Marie Mudd (1871—1952), Edward Joseph Mudd (1873—1946), Rose De Lima «Emie» Mudd (1875—1943), and Mary Eleanor «Nettie» Mudd (1878—1943). Щоб доповнити свій дохід від своєї медичної практики, Мадд став дрібним виробником тютюну, використовуючи п'ять рабів згідно з переписом 1860 року. Мадд вважав, що рабство встановлено божественно, і написав про це листа до теолога Ореста Браунсона .
З початком Громадянської війни в США в 1861 році рабовласницька система Південного Меріленду та економіка, яку вона підтримувала, почали швидко руйнуватися. У 1863 році армія Союзу заснувала Кемп Стентон, всього в від ферми Мадд, щоб залучити чорношкірих вільновідпущеників і рабів-утікачів. Шість полків загальною чисельністю понад 8700 чорних солдатів, багато з яких з Південного Меріленду, пройшли навчання там. У 1864 році Меріленд, який був звільнений від Прокламації Лінкольна 1863 року про емансипацію, скасував рабство, що ускладнило для таких виробників, як Мадд, управління своїми плантаціями. У результаті Мадд розглядав можливість продати свою ферму та залежати від своєї медичної практики. Коли Мадд обмірковував свої альтернативи, його познайомили з кимось, хто сказав, що він може бути зацікавлений у покупці його власності, 26-річним актором Джоном Уілксом Бутом .
Зв'язок з Бутом Багато істориків погоджуюся, що майбутній вбивця президента Авраама Лінкольна, Джон Вілкс Бут, відвідував Браянтаун, штат Меріленд, у листопаді та грудні 1864 року, заявляючи, що шукає інвестиції в нерухомість. Браянтаун знаходиться приблизно в від Вашингтона, округ Колумбія, і приблизно в від ферми Мадда. Історія нерухомості була лише прикриттям; Справжньою метою Бута було спланувати шлях втечі як частину плану викрадення Лінкольна. Бут вважав, що федеральний уряд викупить Лінкольна, звільнивши велику кількість військовополонених Конфедератів, що оживить справу Конфедерації.
Історики погоджуються, що Бут зустрів Мадда в католицькій церкві Святої Марії в Браянтауні під час одного з таких візитів, ймовірно, у листопаді. Наступного дня Бут відвідав Мадда на його фермі і залишився там на ніч. Наступного дня Бут купив коня у сусіда Мадда і повернувся до Вашингтона. Деякі історики вірити, що Бут використав свій візит до Браянтауна, щоб завербувати Мадда до його змови про викрадення, але інші вважають, що Мадд не був би зацікавлений у такій схемі.
Через деякий час, 23 грудня 1864 року, Мадд поїхав до Вашингтона, де знову зустрівся з Бутом. Деякі історики вважають, що зустріч була організована, але інші не погоджуються. Двоє чоловіків разом із Джоном Сурраттом -молодшим і Луїсом Дж. Вайхманом розмовляли та випивали разом спочатку в готелі Бута, а потім у Мадда.
Згідно з заявою, зробленою пов'язаним із змовником Джорджем Ацеродтом, виявленою через багато часу після його смерті та записаною, коли він перебував у федеральному ув'язненні 1 травня 1865 року, Мадд заздалегідь знав про плани Бута; Ацеродт був упевнений, що лікар знав, за його словами, тому що Бут «послав (як він мені сказав) лікер і провізію… приблизно за два тижні до вбивства до доктора Мадда».
Хоча це правда, деякі історики вважають, що за стосунками Мадда з Бутом могли бути й інші причини. Суд висунув багато теорій про причетність Мадда до вбивства Лінкольна. Одна з теорій стверджує, що Мадд був залучений у зовсім іншу змову, щоб отримати перевагу над південними штатами. До вбивства Лінкольна Бут спочатку мав намір викрасти президента та викупити його та інших політичних філій Союзу за велику суму грошей. (login required) Цей план діяв до ночі вбивства, коли Бут зустрівся з Ацеродтом, Девідом Герольдом і Льюїсом Пауеллом (який назвав своє ім'я Льюїсом Пейном, коли його заарештували в будинку Мері Суррат через кілька днів після вбивства)Killing Lincoln by Bill O'Reilly and Martin Dugard, page 254 і натомість розкрив змову з метою вбивства президента. Після вбивства Пауелл заявив, що Бут не розповідав йому до цієї зустрічі і що інші чоловіки не знали про змову до ночі вбивства. Це підтверджує теорію про те, що Мадд міг бути співучасником змови щодо викрадення президента, але не змовником у вбивстві.
Після того, як Бут застрелив Лінкольна в ніч на 14 квітня 1865 року, він зламав ліву малогомілкову кістку, коли вистрибнув з президентської ложі, тікаючи з театру Форда . Бут зустрівся з Герольдом, і обидва чоловіки вирушили до Вірджинії через південний Меріленд. Вони зупинилися в будинку Мадда близько 4 ранку 15 квітня. Мадд наклав на ногу Бута шину і дав йому взуття. Він також доручив столяру Джону Бесту зробити пару милиць для Бута. Бут заплатив Мадду 25 доларів за його послуги. Вони з Герольдом провели в будинку Мадда від дванадцяти до п'ятнадцяти годин. Вони спали в передній спальні на другому поверсі. Неясно, чи Мадд ще був поінформований про те, що Бут вбив Лінкольна.
Протягом дня 15 квітня Мадд поїхав до Браянтауна, щоб виконувати доручення; якщо він ще не почув звістку про вбивство від Бута, він, безперечно, дізнався про це під час подорожі. Того вечора він повернувся додому, і розповіді про те, чи Бут і Герольд вже пішли, чи зустрів їх Мадд, коли вони від'їжджали, розходяться, чи вони пішли за наполяганням Мадда та з його допомогою.
Певно, що Мадд не одразу зв'язався з владою. Під час допиту він заявив, що не хотів залишати свою сім'ю одну в будинку, якщо вбивці повернуться і виявлять його відсутнім, а його сім'ю без захисту. Він дочекався меси наступного дня, у Великодню неділю, коли попросив свого двоюрідного брата, доктора Джорджа Мадда, жителя Браянтауна, сповістити 13-й нью-йоркський кавалерійський полк у Браянтауні під командуванням лейтенанта Девіда Дани. Затримка Мадда у зв'язку з владою викликала підозру і була суттєвим фактором, який прив'язав його до змови.
Під час першого слідчого інтерв'ю 18 квітня Мадд заявив, що ніколи раніше не бачив жодної зі сторін. У своїй заяві під присягою від 22 квітня він розповів про візит Бута до Браянтауна в листопаді 1864 року, але потім сказав: «Я ніколи не бачив Бута з того часу, наскільки мені відомо, до ранку минулої суботи». Пізніше свідчення Вайхмана показали, що Мадд приховував свою зустріч з Бутом у Вашингтоні в грудні 1864 року. У в'язниці Мадд визнав зустріч у Вашингтоні і сказав, що випадково зіткнувся з Бутом під час різдвяної поїздки за покупками. Відмова Мадда згадати про зустріч у своєму інтерв'ю з детективами виявилася великою помилкою. Коли Вайхман повідомив владі про зустріч, вони зрозуміли, що Мадд ввів їх в оману, і негайно почали розглядати його як підозрюваного, а не свідка.
Під час судового процесу про змову лейтенант Олександр Ловетт засвідчив: "У п'ятницю, 21 квітня, я знову пішов до Мадда з метою його арешту. Коли він побачив, що ми збираємося обшукувати будинок, він щось сказав своїй дружині, і вона піднялася нагору і збила чобіт. Мадд сказав, що відрізав ногу чоловікові. Я перевернув верхню частину черевика і побачив ім'я «Дж. У ньому написано Вілкса»
Після смерті Бута 26 квітня 1865 Мадд був заарештований і звинувачений у змові з метою вбивства Лінкольна. Представник Фредерік Стоун був старшим захисником Мадда.The Washington Post, "Death of Judge Fred Stone, " October 18, 1899: 9. У травні 1, президент Джонсон наказав сформувати військову комісію з дев'яти чоловік, щоб судити змовників. Мадда представляв генерал Томас Юінг-молодший . Суд розпочався у травні 10 Мері Суррат, Льюїс Пауелл, Джордж Ацеродт, Девід Герольд, Семюель Мадд, Майкл О'Лафлен, Едмунд Спенглер і Семюель Арнольд були звинувачені у змові з метою вбивства Лінкольна. Прокуратура подзвонила на номер 366 свідків.
Захист намагався довести, що Мадд був лояльним громадянином, посилаючись на його самоопис як «людини Союзу» і стверджуючи, що він був «глибоко релігійною людиною, відданою родині та добрим господарем для своїх рабів». Обвинувачення представило свідків, які свідчили, що він поранив одного зі своїх рабів у ногу та погрожував відправити інших до Річмонда, штат Вірджинія, щоб допомогти у будівництві оборони Конфедерації. Обвинувачення також стверджувала, що він був членом агентства з розповсюдження комунікацій Конфедерації і давав притулок солдатам Конфедерації на своїй плантації.
29 червня Мадд був визнаний винним разом з іншими. Свідчення Луї Дж. Вайхмана мали вирішальне значення для отримання обвинувальних вироків. За словами історика Едварда Стірса, свідчення колишніх рабів також були вирішальними, але вони зникли з суспільної пам'яті. Мадд уникнув смертної кари на один голос і був засуджений до довічного ув'язнення. Суррат, Пауелл, Ацеродт і Герольд були повішені в Старій колонії у Вашингтонському Арсеналі в липні. 7, 1865.
Ув'язнення