Курля́ндсько-росі́йська конве́нція — міжнародний договір (конвенція) про торгівлю і кордон між герцогством Курляндії-Семигалії та Російською імперією. Укладена року в Ризі, Росія. Оформлена як угода між російською імператрицею Катериною II і курляндським герцогом Петером фон Біроном у спілці з курляндським лицарством. Написана членами комісій обох сторін. Підписана з російського боку царськими уповноваженими: ризьким губернатором Джорджем Брауном і сенатором Олександром Воронцовим, з курляндського боку — самим герцогом Петером, членами його уряду, а також Отто-Германом фон дер Говеном як представником чинів герцогства. Складається з 12 статей. Визначала новий державний кордон між герцогством і Ліфляндською губернією Російської імперії, що утворився після першого поділу Речі Посполитої; надавала торгові преференції росіянами (їхні купці отримували право вільної торгівлі в Курляндії-Семигалії; курляндці мусили ліквідувати митні й податкові обмеження для товаропотоку з Риги; берегове право заборонялося в Курляндії), а також зобов'язувала курляндців повертати утікачів з Росії російській владі. Підкріплена деклараціями обох сторін про дотримання умов конвенції: курляндською від 22 травня, написаною в Мітаві, і російською від , написаною в Ризі. Конвенція стала одним із епізодів на шляху російського поглинання Курляндії.

Назва Конвенція про торгівлю і кордони між її величністю імператрицею всеросійською і його світлістю герцогом і чинами герцогств Курляндського і Семигальського (). Конвенція про торгівлю і кордони між Її імператорською величністю усіх Росій і його ясновельможністю герцогом і станами герцогств Курляндії і Семигалії ().

Комісія Для визначення курляндсько-російського кордону, а також умов торговельних та інших взаємин була створена спільна комісія. До неї увійшли такі комісари:

Росія Якоб-Йоганн фон Зіверс, дійсний таємний радник. Герман Даль, статський радник, член казенної палати Санкт-Петербурзької губернії, обер-інспектор російських митниць. Готфрід Беренс, член Ризької ради.

Курляндія від герцога Петера: Йоганн-Ернст фон Клопманн, ландгофмейстр. Дітріх фон Кейзерлінг, канцлер. Евальд фон Клопманн, гофмаршал. від станів-чинів герцогства: Отто-Герман фон дер Говен, камергер. Густав-Філіпп Ренне, барон Крістоф-Йоганн-Фрідріх фон Медем

Положення угоди випрацьовувалися ними на різних нарадах-конференціях.

Умови Повернення російських втікачів Росії без затримок у курляндських судах (Стаття 1). Заборона берегового права в Курляндії; надання допомогу судам, розбитим на морі чи річці Дюна (Стаття 3, 5). Дозвіл росіянами повертати свій товарний ліс і боти, віднесені вітром з Риги до Курляндії (Стаття 4). Заборона перекупу товарів (Стаття 6). Визначення курляндсько-російського кордону по лінії колишнього курляндсько-шведського кордону й по річці Дюна (Стаття 7). Консульський захист російських купців і робітників (Стаття 8, 9) Вільна торгівля для росіян: Рига отримує право безмитної торгівлі в герцогстві (Стаття 2); російські купці, що мешкають або працюють в Курляндії, можуть тут вільно продавати і купувати товари (Стаття 8). для курляндців: порти Лібава і Віндава отримують право вільного імпорту і експорту до Росії (Стаття 10)

Зміст Стаття 1 Стаття 1 зобов'язувала Курляндію віддавати російських утікачів — перебіжчиків і кріпаків із Ризької та інших губерній — назад до Росії. Справи утікачів розглядав курляндський центральний уряд в Мітаві, а не місцеві суди. Курляндські поміщики були зобов'язані здавати російських утікачів своєму уряду на першу вимогу російської сторони, конвоювати їх до уряду і сплачувати їхні борги; за укривання утікачів або їхню втечу під час конвоювання накладалися штрафи. Зі свого боку, росіяни обіцяли повертати до Курляндії її біженців, хоча випадки втечі курляндських підданих до Росії були рідкістю. Також передбачалося незначне відшкодування курляндським поміщикам, якщо арештована особа не була підданим Росії; за відшкодуванням поміщики мусили їхати до Риги.

Стаття 1 передувала усім іншими домовленостям про торгівлю і кордони, що свідчить про її пріоритетність для російської сторони.

Стаття 2 Стаття 2 передбачала торговельні преференції для підросійської Риги. Курляндці мусили підтримувати на належному рівні транспортну інфраструктуру — дороги, мости, пороми і перевози, якими йшов товаропотік до цього міста з Курляндії, Польщі й Литви; а також зобов'язувалися скасувати усі мита і збори на імпорт і експорт зі Риги.

Стаття 3 Стаття 3 передбачала заборону берегового права у Курляндії — пограбунку судна, що зазнало аварії. Курляндці мусили надавати допомогу російським кораблям, які зазнали аварії біля курляндських берегів. Порятунок організовували курляндські поміщики, у володіннях яких сталася аварія. Вони також повідомляли про інцидент російській владі: губернатору в Ризі і російському послу чи консулу в Курляндії. Допомога берегових мешканців, зайнятих на порятункових роботах, винагороджувалася. Курляндські судна, які зазнали аварії у російських берегів, отримували допомогу згідно з російським законодавством.

Стаття 4 Згідно зі Статтею 4 курляндці мусили повертати товарний ліс та боти, які відносило вітром із Ризької гавані до курляндського берега. Російські піддані, за наявності митного посвідчення, мали право відшукувати цей ліс у Курляндії й безперешкодно вивозити його до Росії. Курляндський уряд обіцяв сприяти у цьому росіянам.

Стаття 5 Стаття 5 доповнювала Статтю 3, забороняючи берегове право на берегах річки Дюна (сучасна Західна Двіна). Підтверджувалися постанови герцога Ернста-Йоганна фон Бірона від 15 березня і 15 квітня 1763 року про надання допомоги суднам, які зазнали аварії на річці. Курляндці мусили повертати власникам товари з розтрощених російських кораблів, а за відсутності власника — їх російському губернському уряду в Ризі.

Стаття 6 Стаття 6 забороняла перекуп товарів (різновид спекуляції), на підставі угоди 1615 року між Курляндією і Ригою. Жителям міст Якобштадту і Фрідріхштадт не дозволялося скупати і перекупати товари, які везли із Литви до Риги.

Стаття 7 Стаття 7 встановлювала курляндсько-російський кордон на основі курляндсько-шведського договору 1630 року й Олівського миру 1660 року, які окреслювали межу між Курляндією і шведською Ліфляндією. Росія, яка захопила останню внаслідок Великої Північної війни, означала стару лінію цього кордону як офіційну межу між Курляндією і Росією. Питанням про невизначені ділянки курляндсько-російського кордону по річці Дюна, де існували змішані володіння курляндських і російських поміщиків, мусили займатися окремі комісари від обох держав.

Стаття 8 Стаття 8 надавала російським купцям права вільної торгівлі у Курляндії. Вони мали право торгувати гуртом і вроздріб у містах, на ярмарках, могли купувати і продавати курляндську нерухомість (будинки, сади, крамниці). Російських торговців звільняли від сплати зборів на користь місцевих цехів та гільдій. Росіяни не підлягали рішенням курляндських магістратів, а перебували під юрисдикцією російського посла і консулів в Курляндії. Скарги на російський бізнес розглядалися у звичайних курляндських судах за участі посла і консулів.

Стаття 9 Стаття 9 передбачала захист російських робітників у Курляндії. Вони звільнялися від суду курляндських поміщиків і отримували захист російського посла і консулів. Скарги на російських робітників розглядалися у місцевих судах під контролем російських дипломатів.

Стаття 10 Згідно зі Статтею 10 російський уряд надавав курляндським портовим містам Лібава і Віндава право на вільний вивіз і ввіз товарів до Росії. Таким чином курляндці розширювали обсяги торгівлі із Ригою, яка за угодою 1615 року була прив'язана лише до одного курляндського порту. Втім, за цю поступку Курляндії заборонялося будувати нові порти на власному узбережжі. Поміщики з курляндських парафій (волостей) мали право експортувати харчі до Риги, або вивозити їх до Росії через Лібаву і Віндаву.

Стаття 11 Стаття 11 визнавала чинність усіх попередніх договорів між Росією і Курляндією, а також між Ригою і Курляндією, які не суперечили цій конвенції.

Стаття 12 Заключна стаття 12 зобов'язувала Курляндію докладати зусиль до виконання конвенції після її підписання. Герцог і лицарство мусили поширити видрукований текст угоди по всій країні. Аналогічна вимога для російської сторони не висувалася.

Підпис В кінці конвенції проставлені підписи з печатками комісарів обох сторін, дата і місце укладання — Рига, року.

Курляндська декларація

Примітки

Бібліографія Джерела Nr. 17. Handlungs- und Grenzkonvention zwischen Rußland und Kurland. Riga, 10./21. Mai 1783 // Oberländer, E.; Keller, V. Kurland. Vom polnisch-litauischen Lehnsherzogtum zur Russischen Provinz. Dokumente zur Verfassungsgeschichte 1561–1795. Paderborn: Schöningh, 2008. S. 243—251. Конвенция о торговле и границах между Ея Величеством Императрицею Всероссийскою и Его Светлостию герцогом и чинами герцогств Курляндскаго и Семигальскаго . Рига, 12 маия 1783 года. Санкт-Петербург: Сенатская типография, 1783. Winckelmann № 6383.

Монографії Arbusov, L. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. Riga: Jonck und Poliewsky, 1918. Berkis, A. The history of the Duchy of Courland (1561—1795). University of Wisconsin, 1954. Berkis, A. The history of the Duchy of Courland (1561—1795). Towson: P. M. Harrod, 1969.

Посилання Конвенция о торговле и границах между ее величеством императрицею всероссийскою и его светлостию герцогом и чинами герцогств Курляндского и Семигальского. Санкт-Петербург, 1783 Handlungs- und Grenz-Convention zwischen Ihro Kays. Majestät aller Reussen und Sr. Durchlaut dem Herzoge und den Städten derer Herzog-thümer Kurland und Semgallen. Dat. Riga 10/21 Mai 1783.