Володимир Никонович Старовський (, село Помоздіно Усть-Сисольського повіту Вологодської губернії, тепер Усть-Куломського району Республіки Комі, Російська Федерація — , місто Москва) — радянський державний діяч, начальник Центрального статистичного управління СРСР. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1961—1975 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—8-го скликань. Доктор економічних наук (1940), професор (1934). Член-кореспондент Академії наук СРСР (1958). Герой Соціалістичної Праці (30.04.1975).
Життєпис Народився в родині вчителя. Початкову освіту здобув у сільській школі.
У 1919—1921 роках працював діловодом і статистиком Усть-Сисольського повітового статистичного бюро. У 1921—1923 роках — помічник, заступник завідувача обласного статистичного бюро в місті Сиктивкарі. У 1923 році без відриву від виробництва закінчив вечірню середню школу в місті Сиктивкарі.
У 1923—1926 роках — студент статистичного відділення факультету суспільних наук (радянського права) 1-го Московського державного університету. У 1926—1930 роках — аспірант Інституту економіки Російської асоціації науково-дослідних інститутів суспільних наук.
Одночасно у 1924—1925 роках працював статистиком Вищої ради народного господарства СРСР, у 1926—1930 роках — статистиком і науковим співробітником Центрального статистичного управління СРСР.
У 1930—1931 роках — науковий співробітник економіко-статистичного сектора Держплану СРСР.
У 1931—1939 роках — в апараті Центрального управління народногосподарського обліку (ЦУНГО) Держплану СРСР: науковий співробітник (1931—1932), заступник начальника відділу кадрів з навчально-методичної частини (1932—1936), консультант начальника (1936—1937), заступник начальника бюро Всесоюзного перепису населення (1937—1939).
Одночасно у 1934—1940 роках — викладач Планової академії.
Член ВКП(б) з 1939 року.
У 1939—1940 роках — заступник начальника Центрального управління народногосподарського обліку Держплану СРСР.
У жовтні 1940 — березні 1941 року — начальник Центрального управління народногосподарського обліку Держплану СРСР.
У березні 1941 — 10 серпня 1948 року — начальник Центрального статистичного управління Держплану СРСР. Одночасно у березні 1941 — серпні 1948 року — заступник голови Державної планової комісії при РНК (РМ) СРСР.
10 серпня 1948 — 6 серпня 1975 року — начальник Центрального статистичного управління при Раді міністрів СРСР. У листопаді 1957 — 6 серпня 1975 року входив до складу Ради міністрів СРСР.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1975 року за великі заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою і в зв'язку з сімдесятиріччя з дня народження Старовському Володимиру Никоновичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
Автор наукових праць з теоретичних проблем статистики, математичної статистики та статистики населення.
З серпня 1975 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.
Помер 20 жовтня 1975 року після важкої і тривалої хвороби. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.
Нагороди і звання Герой Соціалістичної Праці (30.04.1975) чотири ордени Леніна (26.07.1939, 4.05.1955, 15.03.1960, 30.04.1975) орден Жовтневої Революції (3.09.1971) два ордени Трудового Червоного Прапора (29.05.1944, 31.12.1966) орден «Знак Пошани» (21.02.1941) медалі
Примітки
Джерела Старовский Владимир Никонович Старовский Владимир Никонович