Червоності́йкість (, ) — характеристика жаротривкості сталі та сплавів, що вказує на їхню здатність зберігати при нагріванні до температур червоного розжарення (зазвичай це 600…700 °C) високу твердість та зносостійкість, отримані в результаті термічного оброблення.
Підвищена червоностійкість — характерна властивість інструментальних сталей. Червоностійкість досягається легуванням сталі вольфрамом, молібденом, ванадієм, хромом, а також високотемпературним гартуванням. Згадані хімічні елементи, утворюючи складні карбіди, перешкоджають розпаду мартенситу, так як вони виділяються (випадають) з мартенситу при більш високій температурі, ніж вуглець з мартенситу у вуглецевих сталяхКосяченко А. П., Молчан И. А. Слесарное дело. 4-е изд., доп. и перераб. — М.: Машиностроение, 1969. — 256с..
Червоностійкість визначають за максимальною температурою, при нагріванні до якої сталь зберігає певну твердість; наприклад, швидкорізальна сталь зберігає твердість до 60 HRC при температурі 620…650 °C.
Найвища червоностійкість у твердих сплавів (900…1100 °C).
Див. також Швидкорізальна сталь Жаротривкість
Примітки
Джерела Захаркін О. У. Технологічні основи машинобудування. Навчальний посібник. — Суми: Вид-во СумДУ, 2009. — 137 с. Посилання