Приборжа́вське (до 1960 року — За́днє) — село в Україні, в Хустському районі (раніше Іршавському районі) Закарпатської області. Входить до складу Довжанської селищної громади.

Назва Колишня назва — Заднє. У 1408 році вживалась назва Zadnya, в 1454 році — Zadnija, Zarnya, Zarnija. Назва Zárnya зареєстрована у 1901 році як офіційна назва. Існує кілька версій та народних переказів про виникнення назви села: Село знаходилося в Марамороській жупі останнім, тобто заднім, що і призвело до назви Заднє. У мальовничій долині річки Боржави проживали три брати. Двоє з них — в лісовій галявині біля води, вище за течією, а третій — нижче за течією, під горою. Двоє братів йдучи до третього говорили між собою йдуть до заднього (останнього) брата. Хоча пізніше й поселилися нові люди на березі річки, але традиція називати одного з братів Заднім збереглася. Доказом цього є згадка в письмових документах про село не Заднє, а Задній. Село заснувала людина на прізвище Задняй, і від цього походить назва населеного пункту.

Село називалось Заднє до 1960 року. В 1961 році уже радянською владою село було перейменовано в Приборжавське, оскільки воно розтягнуто по берегу річки Боржава (при Боржаві).

Історія Вперше в письмових джерелах село Приборжавське згадується в 1409 році, коли село було подароване Федором Корятовичем родині волоських магнатів Долгаї за військові послуги. У 1416 році феодали з села Довге захопили Заднє. Але тоді не було визначено єдиного власника і сини Яноша Долгаї пишуть прохання на ім'я короля Угорщини Жигмонта про призначення їх законними спадкоємцями села.Угорський король у ці часи виступав як суддя, арбітр при вирішенні майнового спору за село між різними феодалами. Один з братів побував у Будапешті і суперечка вирішилась на його користь. Грамота від 30 листопада 1417 р. свідчить, що король віддав наказ Лелеському конвенту офіційно оформити у власність села Довге, Заднє та полонину Кук за синами Яноша з Довгого. Виданий Лелеським Конвентом документ від 27 вересня 1418 року, що встановлював вартість та склад володінь Богдана, сина Яноша з Довгого (Ioannis de Dolha) (засудженого за насилля) та його родичів, свідчить про те, що в селі проживало 11 родин залежних селян, які тримали водяний млин на гірському потоці Бистрий і весь необхідний сільськогосподарський реманентMihályi János: Máramarosi diplomák a XIV. és XV. századból. Máramaros-Sziget, 1900. 223 lap. У тому ж 1418 році Богдан Долгаї за зраду королю був покараний тимчасовою конфіскацією усіх маєтків і земель на користь короля.

У 1795 році в селі проживали 778 греко-католиків, 40 юдеїв, 3 римо-католики.

1908 році — через Приборжавське прокладають Боржавську вузькоколійну залізницю.

У 1910 році в Приборжавському було 1801 мешканців — 1503 русинів, 263 швабів, 34 угорців. 1519 жителів були греко-католиками, 260 — юдеями, 16 — римо-католиками.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3359 осіб, з яких 1638 чоловіків та 1721 жінка.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3585 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 98,91 % російська 0,92 % молдовська 0,06 % угорська 0,06 % білоруська 0,03 % румунська 0,03 %

Відомі люди Ісак-Дурда Антоніна Іванівна — скульптор-художник. Мисла Мирослав Іванович — український військовик, молодший лейтенант, командир взводу окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр. Полончак Марина Іванівна - Музикант, співачка, автор і виконавець власних пісень. Белович Ярослав  — український військовик 128 омбр.

Туристичні місця - Боржавська вузькоколійка

- полонина Кук

- долина Боржави

Галерея

Див. також Приборжавське (станція)

Примітки

Посилання Приборжавське — сайт села Приборжавська сільрада Приборжавська ЗОШ І-ІІІ ст. Приборжавський садочок Приборжавська дитяча школа мистецтв