Домашли́н — село в Україні, у Корюківській міській громаді Корюківського району Чернігівської області. Населення становить 223 осіб у 2025 році. До 2016 року орган місцевого самоврядування — Домашлинська сільська рада, якій були підпорядковані с. Бешківка, с. Луковець.
Географія Село розташоване за 18 км від районного центру і 16 км залізничної станції Мена на лінії Бахмач — Гомель. Висота над рівнем моря — 146 м.
Топоніміка Походження назви села найвірогідніше відповідає версії, що запропоновував уродженець села проф. Іван Пуховий. Назва в нинішньому прочитанні є незрозумілого фонетичного походження, але в архівних матеріалах село згадується під назвами Домишлин та Домислин. Скоріш за все назва походить від слова «домислювати», тобто вигадувати надумані речі. Написання села латинкою внаслідок перебування в складі Речі Посполитої призвело до деформації звуків.
Історія Село Домашлин засновано за різними даними у 1500—1550 роках за часів входження території сучасної України в Литовську державу.
Під час пошуків краєзнавець Іван Пуховий знайшов родичку Василя Полоницького, який колись володів селом, Валерію Шахбазову, м. Москва. Завдяки цьому вдалося відновити частину історії. Полоницькому село дісталось у 1710 році від наказного гетьмана Павла Полуботка, який поміняв його на с. Боровичі біля Любеча. До Полуботка селом володів генеральний писар гетьмана Івана Мазепи — Пилип Орлик. Перед Орликом село до 1700 року належало Менському сотнику Івану Куриці (Курочка, Курський).
Бунчуковий товариш Василь Полоницький активно заселяв землі у своїх домашлинських володіннях. 13 серпня 1710 року він отримав універсал гетьмана Івана Скоропадського з дозволом поселити при Брецькому хуторі «людей заграничных литовских» для «гаченя гребли». У 1710 році Полоницький заснував поблизу Домашлина слобідку Володимирівку, а у 1714 та 1716 роках — слободу Іванівку при Хавдіївському млині та слободу Михайлівку Тютюнниківську.Василенко Н. П. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка (1729—1730). — Чернигов, 1908. — Вып. III. — С. 110, 610. Станом на 1726 рік йому належало у Домашлині 99 дворів «пахатных мужиков» та 24 двори городників. Володимирівка, Іванівка та Михайлівка налічували відповідно 35, 19 та 14 дворівМякотин В. А. Очерки социальной истории Украины в XVII—XVIII вв. — Прага, 1926. — Т.1. — Вып. ІІІ. — С. 18. . Але господарювання Полоницького у своїх маєтностях супроводжувалося численними зловживаннями та здирствами по відношенню до власних підданих. У 1715 та 1727 роках домашлинці скаржились на нього за надмірні побори, відібрання ґрунтів та іншого майна.Лазаревский А. Н. Малороссийские посполитые крестьяне. Историко-юридический очерк (1648—1783) // Записки Черниговского губернского статистического комитета. — Чернигов. — Кн.1. — С. 37, 38. У 1727 році Генеральна військова канцелярія розглядала справу про навернення Полоницьким у підданство декількох домашлинських козаків. Всупереч її наказу, він побив їхнього отамана Василя Ананченка, а потім погрожував сотнику Івану Сахновському та старшині, яка приїхала на скаргу отамана. За наказом канцелярії Полоницького доставили до Глухова, де за подальшим слідством у нього хотіли відібрати Домашлин. Проте згодом залишили, присудивши тримати Полоницького «на армате» та стягнути з нього «навязки» в розмірі 40 коп на користь Ананченка та вдвічі більше за погрози сотнику.Мякотин В. А. Очерки социальной истории Украины в XVII—XVIII вв. — Прага, 1926. — Т.1. — Вып. ІІІ. — С. 143.
Раніше до села належала слобода Михайлівка, яка потім була Михайлівкою Тютюнницькою, тепер с. Тютюнниця. Було ще при селі 2 слободи — Іванівка і Володимирівка, але їх сучасні назви невідомі і немає жодної інформації від жителів та в джерелах.
Бідні селяни, жителі села, у переписах значаться як «огородники», бо землі було мало і не було коней і волів.
Наведемо приклади, зібрані крєзнавцем Іваном Пуховим у 2025 році, деяких рідкісних імен мешканців села у 19-20 сторіччі:
Чоловічі: Хок, Махтей, Овсій, Конон, Терешко, Каленик, Прокіп, Мина, Лаврін, Євдоким, Гордій, Масій, Кирик, Кирьян, Парфен, Корній, Лука, Мефодій, Тит, Сила, Хома, Єфрем, Омелько, Савка, Кузьма, Никифор, Харитон, Никанор, Митрофан, Ігнат (Гнат), Опанас (Панас), Іпатій, Данило, Никанор, Калістрат, Маркіян, Пантелій, Леонтій.
Жіночі: Хівря, Гапа, Єпистина, Марфа, Ходора, Хима, Капитилина, Хвеодосія, Гівдя, Устина, Пріся, Степанида, Хвеня, Хвекла, Хваня, Параска, Палажка, Секлета, Стекла, Явдоха, Клавдія, Проня, Килина, Домаха, Лукія, Дуня, Кулина.
У селі стояло в напрямку до с. Ольшане 2 млини. Один з них належав людині на прізвище Ребко (Рябко). Дочка одного з Ребків — Ольга була дружиною письменника Олекси Десняка. У 1869 році була побудована дерев'яна церква з дзвонами, що носила назву Церква Пречистої діви Марії. Церкву, за часів радянської влади, переробили на «Колбуд» — клуб. День села святкується на другу Пречисту — 21 вересня.
Перша школа з дерева збудована земством в 1913 році. Вона служила до 80-х років 20 століття. Нова школа з цегли (двоповерхова) збудована за ініціативою Пухового І. І. та з допомогою начальника Київського військового округу Герасимова, який був депутатом ВР СРСР і написав у відповідь на звернення Пухового І. І. лист. З середини 50-х років школа стала середньою і до неї ходили з навколишніх 4-х сіл.
Під час Голодомору у Домашлині від голоду померла 1 людина, також були знайдені рештки з'їдених дитячих трупів і труп 19-ти річної дівчини, який був приготований для людоїдства.
Невідомо коли в селі викопали став — Острів. В центр ставка скидали землю, що утворило острів, де росли дуже старі дерева. Острів знищили під час проведення меліоративних робіт у 1970-х роках.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Корюківської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Корюківського району, село увійшло до складу новоутвореного Корюківського району.
Демографія Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 678 осіб, з них 290 чоловіків та 388 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 504 особи.
За даними сайту Верховної Ради України у Домашлині станом на початок 2012 року мешкає 505 осіб.
Динаміка населення18661897192319882012 873 1736 1982 658 505
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 98,61 % російська 0,99 % білоруська 0,20 % угорська 0,20 %
Історичні пам'ятки Поблизу села був виявлений курган часів Київської Русі.
Відомі люди Народилися Симоненко Михайло Кіндратович (1915—1989) — радянський науковець, педагог, ректор Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського. Кандидат економічних наук. Славоросов Харитон Никандрович (справжнє прізвище — Семене́нко; 1886—1941) — український авіаінженер, спортсмен. Один з перших авіаторів Російської імперії. Пуховий Іван Іванович (нар. 1943) - український науковець, доктор технічних наук, професор НТУУ "Київський політехнічний інститут", автор багатьох наукових публікацій і винаходів.
Мешкали Більченко Федір Лук'янович — Герой Радянського Союзу. На початку 1945 року відзначився в боях за звільнення м. Зволень (Польща). Орешко С. Г. — учасник штурму Рейхстагу.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)
Примітки
Література
Посилання