Німецький орден () — найвища відзнака НСДАП, і, одночасно, найвища державна нагорода Третього Рейху.
Історія Німецький Орден був заснований на початку 1942 року Адольфом Гітлером, щоб «відзначити найвищі заслуги […], які німець може здійснити для свого народу».
Дизайн ордену розробив Бенно фон Арент, єдиним виробником нагороди була компанія Wilhelm Deumer в Люденшайді.
Німецький Орден мав 3 ступені. Всього відбулось 11 нагороджень, орден 3-го ступеня не отримав ніхто.
У різноманітних колекціях є декілька десятків екземплярів даного ордена (набагато більше, ніж відбулось нагороджень), перевірити справжність більшості на цей час неможливо.
В музеї Люденшайда знаходяться 4 екземпляри Німецького ордена різних ступенів.
Опис Знак ордена мав вигляд чорного емальованого хреста із золотим обрамленням. В центрі хреста зображено Золотий партійний знак НСДАП. Між променями хреста — 4 імперських орла із складеними крилами, які тримають в лапах вінок і свастику.
Орден 1-го та 2-го ступеня носили на нашийній орденській стрічці, аналогічній стрічці Ордена крові. Реверс нагороди вкритий чорною емаллю, посередині — витиснутий золотом автограф Гітлера. Орден 1-го ступеня мав над верхнім променем хреста припаяний вінок із дубового листя та схрещені мечі.
Аверс ордена 3-го ступеня нічим не відрізнявся від вищих ступенів, на реверсі була припаяна шпилька для носіння нагороди на грудях.
Нагороджені +Ім'яПосада/званняДата нагородженняСтупіньПриміткиФріц ТодтРейхсміністр боєприпасів та озброєнь, обергруппенфюрер СА12 лютого 19421Нагороджені посмертно.Рейнгард ГейдріхНачальний Головного управління імперської безпеки, обергруппенфюрер СС і генерал поліції9 червня 19421Адольф ГюнляйнКерівник НСКК21 червня 1942невідомоВіктор ЛютцеНачальник штабу СА7 травня 19431Адольф ВагнерГауляйтер, обергруппенфюрер СС, обергруппенфюрер СА17 квітня 19441 (точно невідомо)Йозеф БюркельГауляйтер3 жовтня 19441Рудольф ШмундтГенерал піхоти, головний ад'ютант фюрера7 жовтня 19441Константін ГірльРейхсляйтер, рейхсміністр без портферя, керівник Імперської служби праці24 лютого 19451 Нагороджений до свого 70-річчя. Нагорода Гірля мала особливий дизайн: дубове листя і мечі такі, як і у Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям і мечамиКарл ГанкеГауляйтер і рейхсштатгальтер Нижньої Сілезії, обергруппенфюрер СС (згодом — рейхсфюрер СС)Квітень 19452 (імовірно)Карл ГольцГауляйтер, группенфюрер СА19 квітня 1945невідомоЗагинув наступного дня після нагородженняАртур АксманКерівник Гітлер'югенду25 або 28 квітня 19452 З деякими документами, також планувались нагородження райхсфюрера СС Генріха Гіммлера та гроссадмірала Карла Деніца, однак вони не відбулись через швидку поразку Німеччини у війні.
Існує непідтверджене припущення, що Генріх Мюллер був нагороджений Німецьким Орденом.
Сучасний статус нагороди Відповідно до закону Німеччини про порядок нагородження орденами та про порядок носіння від 26 липня 1957 року (нім. Gesetz uber Titel, Orden und Ehrenzeichen) носіння Німецького Ордена, його публічна демонстрація і поширення забороняються.
У Німеччині Орден вважається одним із символів антиконституційної пропаганди.
Цікаві факти
Оскільки перші 7 нагороджень орденом відбулись посмертно, нагорода отримала цинічну назву «Орден мертвого героя».
Література
Jörg Nimmergut: Der Deutsche Orden In: Info — Das aktuelle Magazin für Orden, Militaria und Zeitgeschichte. Ausgabe Oktober 1988. Heinrich Doehle: Die Auszeichnungen des Großdeutschen Reichs Orden, Ehrenzeichen, Abzeichen. Berlin 1945, ISBN 3-931533-43-3. Jörg Nimmergut: Deutsche Orden und Ehrenzeichen bis 1945. Band 4. Württemberg II — Deutsches Reich. Zentralstelle für Wissenschaftliche Ordenskunde, München 2001, ISBN 3-00-001396-2. Курылев О. П. Боевые награды Третьего Рейха: Иллюстрированная энциклопедия. — М.: Изд-во Эксмо, 2006, с. 123—126. Геббельс Й. Дневники 1945 года. Последние записи: пер. с нем. / Вступ. Слово и общ. ред. А. А. Галкина. — Смоленск: «Русич», 1998, с. 402. Неизвестный Гитлер. / О. Гюнше, Г. Линге; Авт.-сост. М. Уль, Х. Эберле; пер. с нем. А. Чикишева, Е. Кулькова (примечания). — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2006, с. 354.
Примітки