Судова система Ізраїлю — система органів державної влади (судів), які здійснюють правосуддя на території Держави Ізраїль згідно з законодавством Ізраїлю про порядок судочинства.

Введення Держава Ізраїль є єврейською та демократичною державою, має свою незалежну правову систему. В Ізраїлі реалізовано принцип поділу влади і більшою мірою підтримується баланс між владою. У правовій системі Ізраїлю об'єднано основи загального і континентального права, а також характерні особливості національного права. З проголошенням держави система судочинства ґрунтувалася на британській моделі, проте з часом ця система була значною мірою реформована.

Судова гілка влади в Ізраїлі складається з системи судів загальної юрисдикції та судів спеціальної юрисдикції, які також називають трибуналами. Система загальної юрисдикції складається з трьох інстанцій — Верховного, окружного і світового суду. Повноваження судів загальної юрисдикції поширюються на цивільні, кримінальні та адміністративні справи. Повноваження судів спеціальної юрисдикції обмежені вузькоспеціальними справами й поширюються на певні групи населення. Спеціальними є такі суди, як суд з трудових конфліктів, релігійні суди, військовий трибунал і адміністративні трибунали.

Згідно з Основним законом Верховний суд Ізраїлю знаходиться в Єрусалимі. Рішення про заснування нових окружних і світових судів, їх місцезнаходження, юрисдикції і числі суддів приймаються міністром юстиції. Подібні рішення міністр юстиції правомочний приймати і стосовно регіональних судів з трудових конфліктів, але він зобов'язаний при цьому радитися з міністром праці, повноваження якого були передані міністру промисловості, торгівлі і зайнятості в 2003 році. В даний час міністр юстиції також засновує релігійні суди (раніше ці повноваження були у міністра у справах релігій). Питання, пов'язані з військовим трибуналом, перебувають у віданні міністра оборони, рішення про заснування нового судового військового округу приймається начальником Генштабу.

В Ізраїлі немає інституту присяжних  — рішення суду виносяться професійними суддями. До складу регіональних судів з трудових конфліктів входять представники громадськості, але і вони є не присяжними засідателями, а повноважними суддями.

Основні засади судочинства

Принципи судочинства Ізраїлю ідуть своїми коренями в Тору (П'ятикнижжя) , де говориться: «Не робіть кривди в суді, не будь поблажливий до вбогого, і не догоджай знатного: за правдою суди свого ближнього» (Вайкра 19:15). Створюючи судові органи, Мойсей визначив вимоги до суддів: «вислуховуйте братів ваших і судіть справедливо кожного з його братом і з приходьком його. Не давайте нікому переваги: як малого, так і великого вислуховуйте; не бійтеся нікого…» (Дварим 1:16-17). Згідно з Декларацією незалежності Держави Ізраїль «ґрунтуватиметься на принципах свободи, справедливості та миру у відповідності з предначертаниями єврейських пророків» . Цей принцип також закріплений в Законі про основи права: «якщо суд розглядає юридичне питання, що не має вирішення в законодавстві, судових прецедентах або із застосуванням аналогії, він повинен виносити рішення відповідно до принципів свободи, справедливості, рівності й миру, закладених до спадщини єврейського народу». Основний закон про порядок судочинства гарантує суддям незалежність під час виконання судових повноважень. У законі сказано: «особа, наділена судовою владою, у відправленні своїх судових повноважень не відповідає нікому і нічому, крім закону». Судді також мають широку особисту незалежність: їх посада постійна, вони можуть займати її до семидесятирічного віку і, крім виняткових випадків, вони не можуть бути зміщені. Суддям гарантовані зарплата, гідні умови служби та особиста недоторканність. Відповідно до Закону про суди забезпечується публічність судочинства. Засідання суду при закритих дверях допускаються лише у випадках, обумовлених у законі, коли мова йде про державну безпеку, захист інтересів неповнолітнього, родинні відносини, та в деяких інших випадках.

Коротка історія Єврейське судочинство зародилося в глибокій старовині і досягло високого рівня в період Синедріону. Під час двотисячолітньої діаспори народ Ізраїлю, здійснюючи автономну судову систему в багатьох країнах, зберіг традиції свого права і судочинства.

Напередодні створення Держави Ізраїль в Ерец-Ісраель функціонувала судова система британського мандата, що включала деякі суди, створені ще під час Османської (Оттоманської) імперії. Керівництво ішува — Єврейське агентство і Національний комітет — зайняте організацією виконавчої влади та побудовою армії, не створило судову систему майбутньої держави. Тим не менш, в жовтні 1947 року Національний комітет відкрив юридичний відділ, керований доктором Зерахом Вархафтигом, а пізніше було засновано «Судово-правову раду», на чолі якої стояв адвокат Дов Йосеф. Ці інститути, а також Об'єднання єврейських адвокатів, очолюване адвокатом Менахемом Дункельблюмом, обговорювали структуру майбутньої юридичної системи.

Після проголошення держави Тимчасовою Державною Радою було видано Постанову про систему влади і судової владиПостановление о системе власти и судебной власти 1948 года (ивр.).. Відповідно до статті 11 Постанови в новій державі зберігалося дійсне раніше право із внесеними до нього необхідними змінами, а згідно статті 17 діючі за мандат суди зберігали свої функції. Повноваження призначати суддів перейшли від короля Великої Британії і Верховного комісара Палестини до Тимчасового уряду Ізраїлю. Після проголошення держави були призначені судді світових і окружних судів. Призначення отримали євреї і араби, що служили суддями в підмандатної системі, а також деякі адвокати та громадські діячі. В червні 1948 року було видано Указ про суди (правила перехідного періоду) та визначено правила судочинства. Верховний суд не було відкрито разом з іншими судами, а функції Багацу спочатку виконував окружний суд Тель-Авіву. Міністр юстиції Пінхас Розен і видатний адвокат доктор Моше Змора підготували список кандидатів на посаду суддів Верховного суду, який був затверджений Тимчасовим урядом. Головою Верховного суду призначено доктора Моше Змору, і суд був відкритий 14 вересня 1948 року в Єрусалимі.

У 1953 році Кнесет прийняв Закон про суддів, в якому була встановлена система вибору суддів, що діє донині. У 1957 році був прийнятий Закон про суди, який закріпив повноваження всіх судів загальної юрисдикції. У 1984 році ці два закони і деякі інші були замінені Законом про суди [комбінована версія], і в тому ж році було прийнято Основний закон про судочинство..

Загальна схема судової системи Ізраїлю

Колір фону  — суд загальної юрисдикції  — суд спеціальної юрисдикції

Законодавство

Основний закон про порядок судочинства Закон про суди [комбінована версія] 1984 року Закон про засади права 1980 року Закон про порядок кримінального судочинства [комбінована версія] 1982 року Закон про суд з адміністративних питань 2000 року Закон про неповнолітніх (судочинство, покарання та шляхи перевиховання) 1971 року Указ про дорожній рух [нова версія] 1961 року Закон про суд у сімейних справах 1995 року Закон про захист прав квартиронаймача [комбінована версія] 1972 року Закон про судове виконання 1967 року Закон про суд з трудових конфліктів 1969 року Закон про військове судочинство 1955 року Закон про адміністративні трибунали 1992 року Закон про судочинство раввинатских судів (шлюб та розлучення) 1953 року Закон про судочинство у справах про розірвання шлюбу (особливі випадки і міжнародні повноваження) 1969 року Закон про даянів від 1955 року Закон про кадиїв 1961 року Закон про друзькі релігійні суди від 1962 року Укази короля в Раді щодо Ерец-Ісраель 1922—1947 роки Постанови про оборону (надзвичайний стан) від 1945 року Декрети (№ 1 — № 3) командувача ізраїльськими військами в Юдеї та Самарії від 1967 року Наказ про забезпечення безпеки [комбінована версія] (Юдея і Самарія) (№ 1651) від 2009 року Закон про уповноваженого з розгляду скарг громадськості на дії суддів від 2002 року

Верховний суд

Розташований у Єрусалимі Верховний суд є вищою судовою інстанцією Ізраїлю, його юрисдикція поширюється на всю територію держави.

Компетенція Верховного суду включає розгляд апеляцій на рішення окружних судів, а також судовий захист, який він може дати як перша і остання інстанція, засідаючи в якості Вищого суду справедливості (Багацу). Прецедентні постанови Верховного суду зобов'язують всі суди, окрім його самого. З 28 лютого 2012 року посаду голови Верховного суду займає суддя Ашер Грунис.

Прецедентні постанови Верховного суду стали джерелом прав людини в країні. Багато з цих прав згодом були закріплені в основних законах держави, проте захист таких прав, як свобода слова, свобода зібрань, свобода релігії, як і раніше, спирається на постанови Верховного суду. У 90-х роках минулого століття суддями Верховного суду була оголошена так звана конституційна революція, після якої Кнесет призупинив прийняття нових основних законів і «процес конституційного законодавства застопорився»..

Місцерозташуванням в Єрусалимі Верховний суд зобов'язаний своєму першому голові Моше Зморе, який зумів переконати Бен-Гуріона зробити саме цей вибір.. Свою роботу в 1948 році Верховний суд Ізраїлю розпочав у тому ж будинку на Російському подвір'ї, де засідав Верховний суд під час британського мандата. Через сорок чотири роки для нього було побудовано сучасний будинок в районі урядових установ Єрусалиму біля Саду троянд.

Судді У більшості судових слухань колегія суддів Верховного суду складається з трьох чоловік. Деякі питання вирішуються одним суддею, а при додатковому слуханні колегія складається з п'яти або більшого числа суддів. У будь-якому випадку до складу суду повинно входити непарне число суддів.

Судді Верховного суду, як і інші судді судів загальної юрисдикції, призначаються Комісією щодо обрання суддів, що складається з дев'яти членів. До складу комісії входять голова Верховного суду і ще двоє суддів цього суду. Вимоги, що пред'являються до кандидатів у судді, обумовлені законом. Кількість суддів Верховного суду визначається рішенням Кнесету.

Під час створення Верховного суду до його складу входили 5 суддів і ще дві вакансії залишалися вільними. Наразі повний склад Верховного суду включає 15 суддів. Від моменту відкриття Верховного суду і до 2011 року його членами були 60 суддів.

Апеляційний суд В якості апеляційного суду Верховний суд виступає як друга і третя інстанція, яка розглядає апеляції на рішення окружного суду з цивільних, кримінальних та адміністративних справ. Як правило, постанови Верховного суду є остаточними. Рідкісним винятком є повторний розгляд кримінальної справи або додаткове слухання Верховним судом справи, за якою він уже виніс постанову. Верховний суд також розглядає апеляції на деякі постанови трибуналів, рішення дисциплінарного суду Колегії адвокатів і рішення, пов'язані з апеляційними скаргами ув'язнених або адміністративними арештами.

БАГАЦ Вищий суд справедливості розглядає позови, які не входять до компетенції інших судів загальної чи спеціальної юрисдикції, якщо він вважає, що слухання цих справ необхідно з міркувань справедливості. Зазвичай мова йде про скарги приватних осіб або громадських організацій на незаконні дії, перевищення повноважень і необґрунтовані (unreasonable) рішення органів державної та місцевої влади та їх представників. До компетенції Багацу входить: звільнити незаконно затриманого чи ув'язненого; дати припис, який зобов'язує уряд, місцеву владу, їхнього представника або іншу офіційну особу; видати ордер для суду, трибуналу або іншого органу з судовими повноваженнями. Звернутися у Вищий суд справедливості можуть не тільки громадяни Ізраїлю, але і мешканці Юдеї і Самарії (Західний берег річки Йордан), які не мають ізраїльського громадянства.

Окружний суд