Іва́н Костянти́нович Сиромоло́тний (, село Кочерги, тепер Путивльського району Сумської області — , місто Київ) — український радянський діяч, журналіст, відповідальний керівник Радіотелеграфного агентства України (РАТАУ). Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1940—1949 роках. Член нелегального ЦК КП(б)У в жовтні 1942 — червні 1943 р.
Біографія Народився в селянській родині в селі Кочерги на Глухівщині (за іншими даними — в родині робітника у місті Глухові). Трудову діяльність розпочав у п'ятнадцятирічному віці. У 1920 році наймитував у заможних селян села Кочерги. У 1921 році працював десятником на лісорозробках Чернігівського губернського лісового комітету в селі Семенівці.
У 1923—1925 роках — секретар комсомольського осередку села Кочерги на Глухівщині. У 1924—1925 роках — голова Кочергинського сільського комітету незаможних селян і заступник голови Кочергинської сільської ради.
У 1925—1927 роках — у Червоній армії: курсант полкової школи, помічник командира взводу 1-го Кавказького стрілецького полку в місті Батумі Грузинської СРР.
Член ВКП(б) з 1927 року.
У 1927—1929 роках — секретар кущової партійної організації КП(б)У села Некрасове на Сумщині.
У 1929—1931 роках — студент Комуністичного вузу імені Артема в Харкові та слухач Всеукраїнської академії марксизму-ленінізму.
У 1931—1932 роках — викладач та завідувач навчальної частини партійної школи 2-го ступеня при ЦК КП(б)У в місті Ізюмі на Харківщині.
У 1932—1933 роках — завідувач відділу культури та пропаганди Ізюмського міського комітету КП(б)У Харківської області.
У 1933—1935 роках — заступник начальника політичного відділу Краснодонської машинно-тракторної станції Донецької області. У 1935—1936 роках — заступник директора Краснодонської машинно-тракторної станції із політичної частини Донецької області.
У 1936—1937 роках — редактор Краснодонської районної газети «Социалистическая Родина» Донецької області.
У 1937 (квітні 1938) — грудні 1938 року — член редакційної колегії та завідувач відділами промисловості, транспорту і партійного життя республіканської газети ЦК КП(б)У «Комуніст» у Києві.
У грудні 1938 — лютому 1941 року — відповідальний керівник (директор) Радіотелеграфного агентства України (РАТАУ).
У лютому — липні 1941 року — 2-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У.
З 1941 року — у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни. З 1941 року служив начальником 8-го відділу Політуправління, членом Військової ради Південного фронту. У 1942—1943 роках — заступник начальника Українського штабу партизанського руху. У грудні 1942 року призначений уповноваженим ЦК КП(б)У по Київській області, в квітні 1943 року це рішення скасували. У 1943—1945 роках — член Військової ради 5-ї гвардійської танкової армії з питань постачання.
Після закінчення війни працював заступником завідувача відділу друку Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У; завідувачем сектору друку відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.
У травні 1950 — серпні 1960 року — директор РАТАУ.
У 1957—1959 роках — голова Організаційного бюро Спілки журналістів України. У 1959—1961 роках — голова правління Спілки журналістів України.
У 1965—1969 роках — в апараті Президії Верховної Ради УРСР.
Потім — на пенсії в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Звання бригадний комісар полковник
Нагороди три ордени Червоного Прапора (7.03.1943, 22.07.1944, 10.04.1945) орден Вітчизняної війни 1-го ст. (22.02.1944) два ордени Трудового Червоного Прапора (27.07.1940, 23.01.1948) орден «Знак Пошани» (26.02.1958) медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (11.06.1973)
Джерела Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991