Кадзуйо Седзіма (; 29 жовтня 1956, Префектура Ібаракі, Японія) — японська архітекторка, володарка Прітцкерівської премії з архітектури 2010 року разом із Рюе Нісідзавою. Вона відома використанням чистих модерністських елементів, таких як гладкі, чисті й блискучі поверхні, зроблені зі скла, мармуру і металів.

Життєпис Народилася 1956 року в Хітачі, де її батько працював інженером в однойменній електротехнічній компанії. «Мене звати Кадзуйо. У той час було заведено називати дівчат іменами, що закінчувалися на „-ко“, „-йо“ — це дещо інше. Мій батько дав мені саме таке ім'я, бо хотів, щоб я жила по-своєму».

Випадково побачивши в маминому модному журналі «Небесний будинок» Кійонорі Кікутаке (1958) упевнилася в своєму бажанні бути архітекторкою. Вивчала архітектуру в приватному жіночому університеті, який закінчила у 1981. Після навчання розпочала професійну діяльність в бюро архітектора Тойоо Іто.

У 1987 відкрила власне архітектурне бюро "Kazuyo Sejima & Associates".

У 1995 разом з Рюе Нісідзавою, який працював з нею ще у бюро Тойоо Іто, заснували архітектурну фірму SANAA (Sejima And Nishizawa And Associates) в Токіо.

Викладала у Принстонському університеті, у Федеральній політехнічній школі Лозанни, Університеті мистецтв Тама та Університеті Кейо у Токіо. Пізніше Седзіма обіймала посаду професорки в Університеті Кейо.

У вересні 2005 їй та Рюе Нісідзаві було доручено розробку проєкту нового художнього музею у французькому місті Ланс «Музей Лувр-Ланс»., Jean-Jacques Larrochelle Le Louvre-Lens, Equerre d'argent , Le Monde, 19 novembre 2013. 2012 року музей Лувр-Ланс відкрив свої двері для відвідувачів.

У 2010 призначили директоркою архітектурного напряму Венеціанського бієнале, у рамках якого вона курувала 12-ту Міжнародну архітектурну виставку. Вона стала першою жінкою, яка коли-небудь була обрана на цю посаду.

У 2010 отримала Прітцкерівську премію з архітектури разом із Рюе Нісідзавою.Pritzker Prize 2010 Media Kit , retrieved 29 March 2010 Творчість Перші сольні проєкти Седзіми втілили переживання про мінливість і байдужість. Серію будинків-платформ звели в різних префектурах Японії в 1987 — 1990 рр. Їх спроектовано як сценічні декорації, що відкриті для інтерпретації. За цей проект Седзіма здобула нагороду «Молодий архітектор» від Японського архітектурного інституту в 1992 р.

Ідучи в ногу з інформаційною ерою, вона створила архітектуру, що є втіленням комунікації, обміну знаннями та взаємодії. Завдяки власній компанії Kazuyo Sejima & Associates і бюро SANAA, яке виникло в партнерстві з Рюе Нісідзавою в 1995 році, вона прагнула зруйнувати традиційні ієрархії в архітектурі. Заперечуючи або цілком викорінюючи поділ між внутрішніми та зовнішніми, непроникними та прозорими, публічними та приватними просторами, вона підтримує постійний рух інформації, матеріалів, форм, людей і стосунків. Навіть у назві SAANA (абревіатура Sejima And Nishizawa And Associates) сполучники пишуться з великої літери, підкреслюючи, що зв'язки є такими ж важливими, як самі люди.

Музей сучасного мистецтва ХХІ століття в Канадзаві, Японія, 2004 р. — втілює ідею відмови від ієрархічного підходу. Будівля розташована в центральній частині міста, охоплює громадські об'єкти з виставковими галереями. Ми почали з концепції «відкритого» музею, який існує не тільки для експертів мистецтва, але й для мешканців міста, які не обов'язково мають бути дотичні до мистецтва... Ми запропонували музей без центрального входу, щоби люди могли заходити з будь-якого боку, — казала Седзіма.

Архітектори відмовилися від самого поняття напрямку або обмеження пересування до будівлі чи всередині неї. Стіни споруди складаються із шарів скла, відображення, заломлення світла та види варіюються та справляють враження ззовні. Простори всередині запрошують відвідувачів приєднатися до великої компанії, або посидіти усамітнено та почитати книгу. За цей проект SANAA отримали Золотого Лева на Венеціанському архітектурному бієнале 2004 року.

Архітектурна компанія Седзіми виконувала дедалі престижніші замовлення: Скляний павільйон для Музею мистецтв Толідо в штаті Огайо (2006), щорічний павільйон галереї «Серпантайн» у лондонському Гайд-Парку (2009), культурний центр «Ґрейс Фармс» у Новому Ханаані, штат Коннектикут (2015) — плавні форми, прозорі та дзеркальні поверхні м'яко вписалися в архітектурний ландшафт міст.

Новий музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку втілює тенденції місцевої глобалістичної архітектури. Пропорції шести вертикально встановлених блоків будівлі, розташованої на Бауері, були визначені необлаштованими складами та багатоквартирними будинками обабіч музею. Начебто пористе покриття, метал, вкритий зовнішньою оболонкою з перфорованого металу створює ефект міражу.

У 2010 році Седзіму призначили директоркою Венеціанської архітектурної бієнале - уперше з 2000 року виставкою керувала жінка й архітекторка-практик. У 2018 році Seibu Group запустили експреси за дизайном Седзіми - напівпрозорі дзеркальні потяги, що відображаються усі особливості японського життя, проходячи ландшафтами ідилічних гір Чічібу, й урбаністичним хаосом Токіо.

Усі проекти архітекторки починаються з паперових моделей, що складаються не з першої спроби. Моделі, виготовлені вручну, роблять людський фактор частиною дизайнів. Напруга між абстрактним і живим робить усі її проекти зворушливими.

Проєкти

Вікенд-хаус — 1997 по 1998 — префектура Ґумма, Японія Центральні сховища фірми Такео — 1999 по 2000 — префектура Токіо, Японія Житловий будинок в місті Камакура — 1999 до 2001 — префектура Канаґава, Японія Апартаменти в місті Ісікава — з 2001 — префектура Тіба, Японія Апартаменти Еда — 2002 по 2010 — префектура Канаґава, Японія Апартаменти Фунабасі — 2002 по 2004 — префектура Тіба, Японія Будинок Моріяма — 2002 по 2010 — префектура Токіо, Японія Музей Планета Любові-2003 — префектура Окаяма, Японія Відео-павільйон — 2003 по 2010 — префектура Каґава, Японія Житловий будинок — 2003 до 2010 — Тяньцзінь, Китай Офісна будівля Benesse Art Site Naoshima — 2004 — префектура Каґава, Японія Житловий будинок — 2004 по 2010 — префектура Токіо, Японія Цольферайн-Кубус, — 2005 — Ессен, Німеччина Павільйон для галереї Серпентайн — 2009 — Лондон, Велика Британія Музей Наосіми-2005 по 2010 — префектура Каґава, Японія Музей Товада — 2005 по 2010 — префектура Аоморі, Японія Навчальний центр Rolex, (Rolex Learning Center), Федеральна політехнічна школа — 2010 — Лозанна, Швейцарія. Музей Лувр-Ланс, — 2012 — Ланс, Франція

Нагороди 2005 – Премія Рольфа Шока Шведської королівської академії мистецтв (спільно з Рюе Нісідзавою). 2007 – Берлінська мистецька премія (спільно з Рюе Нісідзавою) 2010 – Пріцкерівська премія (спільно з Рюе Нісідзавою)

Література Gallery MA:Kazuyo Sejima + Ryue Nishizawa/SANAA Works 1995—2003.Toto Shuppan, 2003, ISBN 978-4-88706-224-5, Зміст GA:Sejima Kazuyo + Nishizawa Ryue Dokuhon.A.D.A. Edita, 2005, ISBN 4-87140-662-8, Зміст GA:GA ARCHITECT 18 Sejima Kazuyo + Nishizawa Ryue.A.D.A. Edita, 2005, ISBN 4-87140-426-9, Зміст Yuko Hasegawa:Kazuyo Sejima + Ryue Nishizawa: SANAA.Phaidon Press, London 2006, ISBN 978-1-904313-40-3, Зміст Agustin Perez Rubio:SANAA Houses: Kazuyo Sejima + Ryue Nishizawa.Actar, Barcelona 2007, ISBN 978-84-96540-70-5, Зміст Walter Niedermayr:Kazuyo Sejima + Ryue Nishizawa/Sanaa.Verlag Hatje Cantz, Ostfildern 2007, ISBN 978-3-7757-1890-5 Joseph Grima and Karen Wong (Eds.) :Shift: SANAA and the New Museum.Lars Müller Publishers, Basel 2008, ISBN 978-3-03778-140-1 Thomas Daniell:After the Crash: Architecture in Post-Bubble Japan.Princeton Architectural Press, Princeton 2008, ISBN 978-1-56898-776-7, Зміст Ліббі Селлерс. Жінки у дизайні. Новаторки в архітектурі, промисловому, графічному та цифровому дизайні від початку ХХ століття й до наших днів / пер. з англ. В. Пушина, В. Колодій. Київ: ArtHuss, 2021., с. 18-23

Примітки

Посилання

Kazuyo Sejima appointed as Director of the Architecture Sector for the Biennale di Venezia. STORIES OF HOUSES: House in a Plum Grove (Tokyo), by Kazuyo Sejima Офіційний Сайт SANAA