Стапелія (Stapelia L.) — рід трав'янистих рослин підродини ластівневих (Asclepiadoideae) родини барвінкових. Рід включає, за різними оцінками, від близько 40Stapelia на сайті «Desert-tropicals» Flora of Zimbabwe до понад 100Stapelia gigantea / University of Florida видів.
Назва
Рід названий на честь Йоганнеса Ван Стапеля — голландського лікаря і ботаніка, що жив у 17 столітті.
Загальна біоморфологічна характеристика
Низькорослі багаторічні трав'янисті рослини з м'ясистими, сильно розгалуженими біля основи чотиригранними стеблами, на яких розташовані крупні зубці, утворюють дернини. Грані голі або вкриті м'якими волосками, зелені або червонясті. Товщина стебел варіює від 5 до 50 мм в діаметрі. Листя маленькі, зредуковані до лусочок, швидко опадають. При пошкодженні на зламі або ранці виступає білуватий клейкий сік. Квітки переважно утворюються біля основи молодих пагонів, поодинок або зібрані по кілька, нагадують красиві зірочки. Квітки дуже різноманітні за розміром — від 6 до 400 мм в поперечнику. Квітки мають складну будову. Віночок — п'ятичленний, колесоподібний або широкодзвоникоподібний, пелюстки загострені. Забарвлення квіток строкате, жовте, темно-червоне і буре. Вони вкриті вкриті плямами обо штрихами, борозенками або зморшками, по краях розтащовані різноманітно забарвлені війки або волоски. Зазвичай квітки з'являються на нижній частині стебла і видають неприємний запах тухлого м'яса, що приваблює мух, які є запилювачами. Це пояснюється тим, що у пустелях, де мешкають ці рослини, інших запилювачів: бджіл, метеликів, джмелів немає. Крім того, її коричневі зморшкуваті волосисті пелюстки дуже нагадують шкіру мертвої тварини, що гниє і того ж виділяють тепло, як при справжньому гниттіКозлов М. А. Не просто букашки. — 2-е изд. — СПб.: Гидрометеоиздат, 1994. — 224 с.: ил. ISBN 5—286—01144—6. Мухи іноді бувають так обдурені квітками цієї рослини, що відкладають яйця навколо м'ясистої корони, переконані, що це буде джерелом їжі для їх личинок, що вилупляться. Але ті приречені на голодну смерть. Квітки лише одного виду цього роду мають запах церковного воску — Stapelia flavopurpurea. Плоди стапелій опушені, іноді містять велику кількість насіння. Насіння має тонкий зовнішній край і жмут волосся, що допомагає йому поширюватися вітром.
Поширення
Поширені в Південній, Південно-Західній та Східній Африці. Стапелії ростуть в посушливих районах тропічної і Південної Африки: в Ботсвані , Зімбабве і особливо в Намібії та ПАР, де росте близько 43 видів. Поза цієї області вони також зустрічаються на півдні Анголи, на півночі Замбії, Малаві та південній центральній частині Мозамбіку.
Екологія
Ростуть на кам'янистих ґрунтах, по схилах гір та поблизу річок, у затінку дерев та чагарників.
Охорона
Один вид стапелії занесений до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи — Stapelia pearsonii. Статус — «Найменший ризик».
Культивування
Багато видів стапелій вирощуються у ботанічних садах. Великі колекції цих рослин мають ботанічні сади Амстердамського і Кільського університетів. Колекція Ботанічного саду імені академіка Олександра Фоміна представлена сімнадцятьма видами і чотирма підвидами.
Однак приватні колекції за обсягом набагато перевершують колекції ботанічних садів. У Швеції, в місті Упсала існує європейський центр любителів стапелій під назвою «Asclepias», в Голландії, в невеликому містечку Хеллевотслюїс живе подружжя Пауль і Марі, у кожного з яких є по три власні оранжереї, заповнених виключно стапеліями.
В оранжерейно-кімнатних умовах стапелії утримують разом з кактусами. Стапелії невибагливі, добре зимують в освітлених приміщеннях при температурі повітря +12 С … +14 С. Влітку потребують притінення.
Ґрунт складається з пористої суміші парникової землі, крупного піску і дрібного гравію з невеликим додаванням вапна. В Київському Ботанічного саду імені академіка Олександра Фоміна для стапелій використвують землесуміш, що складається з: пісок — 1 частина, листкова земля — 2 частини, дернова земля — 1 частина, торф — 1 частина.
Полив помірний. Рослини дуже чутливі до надмірної вологи. Влітку поливають рясно, восени полив обмежують, взимку утримують майже сухо при температурі 10 — 12 °C. Розмноження: насінням, живцями, діленням куща.
Гете про стапелії
«Найкрасивіші, найжахливіші квіти. У цих химерних створінь міститься начебто набагато більше від розуму і мистецтва, ніж від наївної природи. Ніде у світі рослин не можна знайти такого яскравого протиставлення прекрасного потворному, спокусливого відштовхуючому.», — так визначив стапелії Гете, який випадково познайомився з ними в старому ботанічному саду Лейдена в Голландії, де вони росли у горщиках, підписаних ще Карлом ЛіннеємСтапелии — самые неожиданные растения .
Види Види роду StapeliaStapelia в базі даних «Index to Plant Chromosome Numbers» (IPCN) Міссурійського ботанічного саду
Stapelia acuminata Masson Stapelia ambigua Masson Stapelia arenosa C.A.Lückh. Stapelia asterias Masson Stapelia catabligensis Stapelia cincta Marloth Stapelia clavicorona Verd. Stapelia desmetiana N.E.Br. Stapelia dinteri Berger Stapelia divaricata Masson Stapelia engleriana Schltr. Stapelia erectiflora N.E.Br. Stapelia flavirostris N.E.Br. Stapelia flavopurpurea Marloth Stapelia gariepensis Pillans Stapelia gemmiflora Masson Stapelia gettleffii R.Pott Stapelia gettliffei Pott-Leend. Stapelia gigantea N.E.Br. Stapelia glabricaulis N.E.Br. Stapelia glanduliflora Masson Stapelia grandiflora Curtis Stapelia hirsuta L. Stapelia immelmaniae Pillans Stapelia juttae Dinter Stapelia kougabergensis Stapelia kwebensis N.E.Br. Stapelia leendertziae N.E.Br. Stapelia lepida Jacq. Stapelia longidens N.E.Br. Stapelia macowanii R.Br. Stapelia margarita B.Sloane Stapelia montana Stapelia namaquensis N.E.Br. Stapelia nobilis N.E.Br. ex Hook.f. Stapelia nouhuysii Phillips Stapelia obducta Stapelia olivacea N.E.Br. Stapelia parvipuncta N.E.Br. Stapelia pearsonii N.E.Br. Stapelia pillansii N.E.Br. Stapelia pulvinata Masson Stapelia reflexa Haw. Stapelia rubiginosa Nel Stapelia rufa Masson Stapelia schinzii Berger & Schltr. Stapelia scitula Stapelia semota N.E.Br. Stapelia similis N.E.Br. Stapelia surrecta N.E.Br. Stapelia thudichumii Pillans Stapelia tsomoensis N.E.Br. Stapelia umbonata Pillans Stapelia unicornis C.A.Lückh. Stapelia verrucosa Masson Stapelia vetula Masson Stapelia villetiae C.A.Lückh. Stapelia youngii N.E.Br.
Див. також
Список родів родини барвінкові
Галерея зображень
Примітки
Джерела
Рой Маккалистер. Все о суккулентах. — Санкт-Петербург: ООО "СЗКЭО"Кристалл", 2007. — 208с., ил. — ISBN 978-5-9603-0061-2 STAPELIA Linné, 1754 — Стапелия / Київський сайт про кактуси та кактусистів Стапелия / Комнатное цветоводство Stapelia на сайті «PlantZAfrica. com» Stapelia на сайті «The Succulent Plant Page»
Література
Андреева Н. Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература — Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — ISBN 978-966-8684-35-7, стор. 83
Посилання
Stapelia на сайті The Plant List Stapelia в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду Stapelia на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США Stapelia на сайті «Desert-tropicals» Світлини Stapelia на сайті «SucculentGuide.com» Stapelia в базі даних африканських рослин «African Plant Database» Женевського ботанічного саду , Стапелия — виды, уход, размножение Стапелия — Stapelia на «Floralworld.ru»