Клеопатра Тея Евтерія (; 164 до н. е. —121 до н. е.) — єгипетська принцеса, басиліса держави Селевкідів. Була дружиною трьох басилевсів — Александра I, Деметрія II та Антіоха VII і матір'ю чотирьох — Антіоха VI, Селевка V, Антіоха VIII та Антіоха IX. Протягом 125–121 років до н. е. правила державою Селевкідів, спочатку як одноосібна правителька, а потім разом зі своїм сином Антіохом VIII, який перебував під її контролем. Була вбита останнім, коли він зажадав повної влади.
Життєпис
Походження та ранні роки Клеопатра була донькою басилевса держави Лагідів Птолемея VI Філометора та Клеопатри II, її батьки походили з династії Птолемеїв та були рідними братом та сестрою. Дослідник Кріс Беннет вважав, що вона народилася раніше, або у 164 році до н. е., вказуючи, що станом на 21 вересня 164 року до н. е., згідно з папірусом UPZ 1.110, Птолемей VI мав вже кількох дітей і що у 150 році до н. е. вона вже досягла шлюбного віку. Оскільки старший син басилевса — Птолемей Евпатор — народився орієнтовно у вересні 166 до н. е., то народження наступної дитини дослідник датував початком, або серединою 164 року до н. е.
Зазвичай Клеопатру Тею ідентифікують як дочку Птолемея VI, яку він обіцяв у 154 році до н. е. видати заміж за брата Птолемея VIII Фіскона, після перемоги у битві при Лапіфі. Однак така інтерпретація не є загальноприйнятною, так дослідник Мішель Шово датував заручини кінцем правління Птолемея VI та нареченою вважав Клеопатру III. Також Кріс Беннет зазначав, що у басилевса держави Лагідів могли бути й інші дочки шлюбного віку.
Дружина селевкідських басилевсів Втім, у 151 році до н. е. Клеопатру Тею видали заміж за претендента на сирійський трон Александра I Баласа. Весілля відбулося в Птолемаїді Фінікійській, наречена отримала в придане значну кількість золота та срібла. У Першій книзі Макавеїв відмічалося, що весілля справили з «великою пишнотою, як то царям личить». Цей шлюб мав закріпити домінування Єгипту над державою Селевкідів і відновлення контролю над Келесирією. Дослідник Джон Вайтхорн порівнював це весілля та одруження Птолемея V з Клеопатрою I, яке, навпаки, мусило закріпити владу Селевкідів над Єгиптом. У шлюбі народився один син — майбутній басилевс Антіох VI Діоніс. Після конфлікту Александра I з Птолемеєм VI у 148/147 році до н. е., за рішенням батька, Клеопатра розлучається з чоловіком і виходить заміж за іншого селевкідського принца — Деметрія II. Дослідник Джон Гренджер зазначав, що Птолемей VI використовував Клеопатру Тею як «політичного пішака». Син Антіох залишився з Александром I, а після його смерті полководець Діодот Трифон правив від імені хлопчика частиною держави зі столицею в Антіохії на Оронті. Під владою Деметрія II зоставалися значні території на сході, столицею він собі обрав Селевкію на Тигрі. У шлюбі Деметрія II та Клеопатри Теї народилося троє дітей, хлопчики Селевк та Антіох і дівчинка, яку ймовірно звали Лаодікою. Під час війни чоловіка Клеопатри Теї з Діодотом Трифоном, який оголосив себе басилевсом після підозрілої смерті Антіоха VI, Деметрій II відправив родину до своєї найбільш захищеної фортеці — портового міста Селевкії Пієрії. Згодом, у 138 році до н. е., басилевс вирушив у невдалий східний похід, де потрапив у полон до парфян, і там одружився з Родогуною, донькою шахиншаха Мітрідата I Філелліна.
Згідно зі свідченням юдейського історика Йосипа Флавія, Клеопатра запросила повернутися на Батьківщину свого дівера Антіоха VII, який в той час перебував на Родосі. У Селевкії Пієрії, Антіох став басилевсом, одружився з Клеопатрою та усиновив свого небожа — Селевка. Огюст Буше-Леклерк зазначав, що шлюб з египетською принцесою надав новому басилевсу, якщо не дієву підтримку, то хоча б нейтралітет держави Птолемеїв у сирійських справах. Молодому басилевсу вдалося остаточно перемогти Діодота Трифона та придушити єврейське повстання. За відомостями давнього історика Порфирія, Антіох VII мав п'ять дітей — двох дочок на ім'я Лаодіка та трьох синів — Антіоха, Селевка та ще одного Антіоха, який помер молодим. Хоча історик не називав ім'я матері, сучасний дослідник Кріс Беннет вважав нею саме Клеопатру Тею. Огюст Буше-Леклерк припустив, що Порфирій перелічив не тільки власних дітей Антіоха VII, але й усиновлених ним дітей брата від Клеопатри Теї. Такими він вважав Селевка та одну з Лаодік, Кріс Беннет зауважив, хоча ця версій прийнята більшістю дослідників, вона лише найпростіша з можливих.На думку Огюста Буше-Леклерка, Клеопатра Тея мала великий вплив на Антіоха VII, бо завдяки їй він був зобов'язаний владою. Саме вона могла підштовхнути чоловіка на війну з Парфією; озвученими цілями цієї війни було не тільки повернення втраченої території, але й звільнення з парфянського полону Деметрія II. На думку дослідника, Клеопатра Тея не планувала повернутися до колишнього чоловіка, але боялася його звільнення самотужки або за наказом парфійського шахиншаха Фраата II. Тому хотіла звільнити Деметрія II з парфянського полону силами свого нового чоловіка і тримати його під контролем. Східний похід Антіоха VII закінчився невдачею і басилевс загинув у бою, однак до Сирії повернувся відпущений парфянами Деметрій II. Клеопатра Тея возз'єдналася зі своїм колишнім чоловіком, якого не бачила 12 років. Одночасно вона відіслала свого сина від Антіоха VII, майбутнього басилевса Антіоха IX, до Кізику, щоб вберегти його від чоловіка. Невдовзі Деметрій II, на прохання своєї тещі Клеопатри II, почав війну з єгипетським басилевсом Птолемеєм VIII Фісконом. Останній підтримав претендента на владу у державі Селевкідів — Александра II Забіну, який переміг Деметрія II у битві. Після поразки басилевс прибув до Птолемаїди, але Клеопатра Тея, яка перебувала у місті, наказала не впускати його. Тому він втік до Тіру, звідки намагався на кораблі переправитися до інших своїх володінь, однак був вбитий намісником міста під час переходу на корабель. Дослідники припускають, що намісник міг виконувати наказ Клеопатри Теї.
Правління разом з сином Після смерті чоловіка, у 𐤆ΠΡ (187) році ери Селевкідів (126/125 роки до н. е.), Клеопатра Тея проголосила себе повноправною басилісою і стала карбувати власну монету. Водночас її старший син від Деметрія II, Селевк V, проголосив себе басилевсом, однак його вбили за наказом матері. Марк Юніан Юстин називав причиною вбивства непослух сина, який проголосив себе басилевсом без дозволу матері. Аппіан Александрійський натомість стверджував, що матір боялася помсти сина за смерть батька і власноруч застрелила його з лука. Джон Вайтхорн припускав, що розповідь Аппіана про обставини вбивства є неправдивою. Одноосібне правління жінки було неприйнятним для селевкідської аристократії і під її тиском Клеопатра Тея була вимушена проголосити своїм співправителем сина Антіоха VIII Гріпа. Однак влада її сина була номінальною і повноправною правителькою була лише Клеопатра Тея. Під час свого правління, вона перемогла сили претендента Александра II Забіни та уклала союзний договір з своїм дядьком, єгипетським басилевсом Птолемеєм VIII Фісконом. Союз був закріплений шлюбом Антіоха VIII та єгипетської принцеси Трифени. З дорослішанням молодий басилевс дедалі більше проявляв невдоволення владою матері та хотів стати одноосібним правителем.
Згідно з Марком Юніаном Юстином, у 121 році до н. е., по поверненні з полювання, Антіоха VIII зустріла матір яка запропонувала келих з отрутою. Однак басилевс був попереджений про намір матері і запропонував їй самій першою відпити. Після того, як Клеопатра Тея відмовилася, були визвані свідки, що звинуватили її у намірі вбити сина. Басилісу примусили випити приготований нею отруйний напій, від якого вона і померла. Джон Вайтхорн зазначав, що Антіох VIII неоднаразово використовував отруту проти своїх конкурентів, завдяким чому і увійшов в історію. Тому не можна виключати версію, що історію з отрутою підготував молодий басилевс, щоб усунути матір. На думку дослідника, Клеопатра Тея могла планувати позбутися сина, але, певно, використала б якийсь інший способ. Дослідник Волтер Пенроуз зазначив, що у Аппіана Клеопатра Тея зображена як амазонка. На його думку, якщо басиліса і не застрелила сина, вона точно стояла за його стратою. Джон Гренджер називав обидві версії правдоподібними та ймовірними й вважав, що Клеопатра Тея опинилася у ситуації, коли мусила або вбити сина, або загинути сама.
Монети
Клеопатра Тея неодноразово зображувалася на монетах свого першого чоловіка Александра I Баласа. Відомий золотий статер, викарбуваний у Птолемаїді, на аверсі якого зображена лише Клеопатра в діадемі з покритою головою, а на реверсі, характерне для птолемеївських монет зображення двох корнукопій і легенда «Басиліси Клеопатри» (). Вважається, що статер був викарбуваний на честь весілля селівкідського басилевса з єгипетською принцесою. Крім того, в Птолемаїді карбувалася срібна тетрадрахма і різні типи бронзових монет з парним портретом Александра I і Клеопатри. На реверсі тетрадрахми зображувався Зевс Нікатор, на бронзових монетах — корнукопія, Ніка з вінком і пальмовою гілкою, птолемеївський орел з пальмовою гілкою, головний убір Ісіди. Також парний портрет карбувався на двох типах бронзових монет з Селевкії-на-Тигрі, на їх реверсах зображалися Ніка з вінком або стоячий Аполлон зі стрілою і луком. Згідно з істориком Еліасом Бікерманом, правителі держави Селевкідів карбували парні портрети царського подружжя на монетах, як почесті під час весільних урочистостей. У портретах Клеопатри Теї на монетах Александра I Баласа помітно сильний єгипетський вплив, який був відсутній у ранніших селевкідських жіночих зображеннях. Її зображення з покритою головою, калафом і корнукопією за спиною вказує на традиції іконографії її батьківщини. Парний портрет Александра I Баласа та Клеопатри Теї на тетрахдрахмі виділяється непропорційним зображенням басиліси на першому плані. Як припускає археолог , портрет Клеопатри Теї був зменшений, щоб вмістити зображення калафа. На думку історика Святослава Смирнова, єгипетський образ цариці на аверсах мав ключове значення для прочитання всього сюжету монет. Також єгипетський вплив видно у зображенні цариці на «рельєфі Архелая».
Під час короткого одноосібного правління Клеопатри Теї, в 𐤆ΠΡ (187) році ери Селевкідів (126/125 роки до н. е.), карбувалися срібні тетрадрахми, які візуально схожі на золоті монети з зображення Арсіної II. Подібно до останньої, Клеопатра Тея представлена з покритою головою в , діадемі та вінку на аверсі та з двома корнукопіями, прикрашеними стрічками, на реверсі. Для аверсів золотих та срібних монет, які карбувалися під час спільного правління Клеопатри Теї зі своїм сином Антіохом VIII, характерний парний портрет правителів. На думку Джона Гренджера, зображення басиліси на першому плані мало символізувати підлеглий статус її сина. Нумізмат Олівер Гувер пов'язував зі статусом сина й особливість легенди монет, на яких епіклесу мала тільки мати. Золоті монети відомі по одному дуже рідкісному типу, це октодрахма із зображенням двох корнукопій на реверсі. Стиль оформлення зображення та написів вказує на вплив єгипетських монет. Передбачається, що октодрахма могла бути викарбувана на честь шлюбу Антіоха VIII з Клеопатрою Трифеною. Срібні тетрадрахми аттичного стандарту карбувалися із зображенням сидячого Зевса Нікатора на реверсі, тим самим наслідуючи монети Деметрія II та Александра II. На реверсі монет того ж номіналу з Тарса зображено місцеве божество Сандон. Тетрадрахми та дідрахми фінікійського стандарту карбувалися з традиційним зображенням орла на реверсі. Олівер Гувер назвав інновацією «несподіване запровадження» октодрахми фінікійського стандарту. Вона карбувалась у Птолемаїді та мала на реверсі зображення головного убору Ісіди. Еліас Бікерман зазначав, що не на всіх монетах була присутня епіклеса Тея, її наявність залежала від монетних дворів, на яких відбувалося карбування. Бронзові монети карбувалися лише у двох деномінаціях, на аверсах бронзових монет, крім парного портрета, також зустрічалося самостійне зображення басилевса Антіоха VIII або богів.