Гегевальд () — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Житомир райхскомісаріату Україна протягом німецької окупації України за часів німецько-радянської війни.

Утворена 12 грудня 1942 року на території нинішньої Житомирської області з частини раніше створених окупаційною німецькою владою Бердичівського і Житомирського ґебітів. Станом на 1 вересня 1943 р., округа охоплювала територію «спеціальної області Геґевальд» (). Існувала до захоплення цієї місцевості радянськими військами 12 січня 1944 рокуTerritoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874—1945. . Округою керував ґебітскомісар — оберфюрер СС комендант Отто Юнгкунц. Офіційним місцем перебування ґебітскомісара було поселення Геґевальд, де знаходилася ставка Гіммлера.

Історія 16 листопада 1942 року очільник генеральної округи Житомир Ернст Ляйзер видав наказ про створення адміністративної округи Геґевальд (у перекладі з німецької «Заповідний ліс»). Сюди увійшло 29 сіл, об'єднаних у чотири опорні пункти: Маєнфельд (центр — село Сінгури), Троя (центр — село Троянів), Штюц (центр — село Рудне), Ам Гюґель (центру встановити не вдалося). Протягом трьох тижнів восени 1942 року до Геґевальду з північних районів генеральної округи Житомир переселили 6362 фольксдойче: 2371 жінку, 1579 чоловіків, 2412 дітей. До кінця року кількість жителів зросла до 8 тисяч.

Гарнізон складався приблизно з 1000 есесівців. Округа заселялася головним чином волинськими німцями з охоплених партизанським рухом районів (Базар, Малин, Овруч і Ємільчине). Поселення було особистим показовим проєктом Генріха Гіммлера. У березні 1943 року у «спеціальній області Геґевальд» були розселені останні фольксдойчі з Києва. Тим самим чисельність населення цієї області колонізації досягла максимального значення 10 178 осібWendy Lower: NAZI-Empire building and the Holocaust in the Ukraine. University of North Carolina Press, Chapel Hill 2005, S. 177. Спеціальна область складалася з 27 населених пунктів уздовж автодороги Житомир—Бердичів, які було ретельно перейменовано німецькою мовою:Bundesarchiv Koblenz R/69/215. Schröbelesberg (Зарічани) Neuheimat (Пряжів) Bubenhausen (Волиця) Neubiesing (Головенка) Pfenningstadt (Вишневе) Heimkehr (Ставецьке) Troja (Троянів) Reichstreu (Озерянка) Preuersdorf (Ружки) Arbeit (Старий Солотвин) Fleiß (Глинівці) Au (Червоний Степок) Zehnhub (Вершина) Neuposen (Кодня) Altposen (нині частина Кодні — за 1 км на північний захід від Кодні) Bosfershof (Павленківка) Wertingen (Вертокиївка) Heinrichsfeld (Іванківці) Reinharding (Городище) Am Hügel (Лука) Klein Lüneburg (Лищиїна, нині частина Ліщина) Neu Trudering (Ліщин) Mödersdorf (Млинище) Tiefenbach (Піски) Sachsenhard (Скоморохи) Maienfeld (Сінгури) Ichstingen (Миролюбівка)

Інші зміни в назвах: Військовий аеродром Геґевальд (нині військовий аеродром Озерне) Струмок Геґебах (нині річка Гуйва)

Щоб звільнити місце для поселення, з області Геґевальд було депортовано близько 15 000 українців. Геґевальд був тільки одним з двох опорних пунктів колонізації, влаштованих в околицях Житомира. Для захисту від дедалі частіших нападів партизанів спеціальний регіональний уповноважений у справах переселення Головного управління СС з питань раси і поселення Тео Геншель () на початку 1943 року розпорядився заснувати іншу колонію-поселення під назвою Försterstadt «місто лісничих» (нині Черняхів, що на північ від Житомира). Там було поселено близько 9000 фольксдойчів.

20 жовтня 1943 року Гіммлер проінспектував Геґевальд — і був невдоволений побаченим. У колонії жили дуже бідно. Керманич СС навіть розпорядився негайно доставити сюди 10 тисяч пар взуття і підвезти з Польщі інші необхідні речі.

4 лютого 1944 року місцевість навколо Житомира захопила Червона Армія. Тільки незадовго перед цим відбулася евакуація фольксдойчів до приймального пункту у Вартеланді.

Межі 1 квітня 1943 року відбулося остаточне встановлення адміністративних меж округи. Західна межа з півночі на південь пролягала понад річкою Гнилоп'ять. Території колгоспів сіл Шумськ (нині територія Шумського городища), Головенка, Шолесняки (?), Довгілівка (?) і Старосілля входили в межі цієї округи повністю. Їхні західні межі одночасно утворювали межу Гегевальду. Північну межу утворювала середня течія Тетерева від гирла річки Гнилоп'яті до залізничного мосту гілки Житомир—Фастів. Східна межа з півночі на південь проходила землями колгоспів сіл Тулин, Ліщин, Вершина, Розкопана Могила і Ляхівці. Південна межа зі сходу на захід збігалася з південними межами колгоспів сіл Ляхівці, Солотва, Ружки, Татаринівка (?) і Троянів.

Залишок колишнього Троянівського району (), що на захід від території округи Гегевальд, було включено до складу Житомирського сільського району () Житомирського ґебіту, а розміщена на схід від меж Гегевальду частина Троянівського району ввійшла до Андрушівського району Бердичівського ґебіту.

Значення Гегевальд являв собою спеціальну область німецького розселення доби націонал-соціалізму, яка планомірно створювалася за наказом Генріха Гіммлера у місцевості навколо його однойменної штаб-квартири (у лісовому масиві біля нинішнього військового аеродрому Озерне приблизно за 2 км на південь від Житомира) наприкінці 1942 рокуWendy Lower: NAZI-Empire building and the Holocaust in the Ukraine. University of North Carolina Press, Chapel Hill 2005, S. 162—164.. Опорний пункт колонізації Геґевальд поряд з округою Замостя вважається одним із місць, де було втілено в життя елементи Генерального плану «Ост»Wendy Lower: NAZI-Empire building and the Holocaust in the Ukraine. University of North Carolina Press, Chapel Hill 2005, S. 162—179..

Цвинтар У Геґевальді існував німецький цвинтар, на якому був похований, зокрема, обергрупенфюрер Теодор Ейке. Під час відступу його могилу перенести не вдалося, і її сучасне знаходження невідоме.

Примітки

Посилання Wendy Lower: NAZI-Empire building and the Holocaust in the Ukraine. Univ. of North Carolina Press, Chapel Hill 2005, ISBN 0-8078-2960-9. Isabel Heinemann: Rasse, Siedlung, deutsches Blut. Das rassen- und siedlungspolitische Hauptamt der SS und die rassenpolitische Neuordnung Europas. Wallstein, Göttingen 2003, ISBN 3-89244-623-7. Зразкове нацистське село