«Приго́ди Піно́ккіо» () — роман італійського письменника Карло Коллоді про пригоди ляльки на ім'я Піноккіо. Завдяки книжці Коллоді став всесвітньо відомим. Роман адаптовано більш ніж 260 мовами по всьому світуGiovanni Gasparini. La corsa di Pinocchio. Milano, Vita e Pensiero, 1997. p. 117. та перекладено понад 300 мовамиCollodi, Edizione Nazionale delle Opere di Carlo Lorenzini, Volume III(італ.)(PDF).
Історія написання 1881 року Коллоді закінчив писати новий роман «Історія маріонетки» про пригоди дерев'яної ляльки, яку він назвав Піноккіо (Від італ. pino — «сосна» + occhio — «око»). Згодом роман отримав назву «Пригоди Піноккіо» і друкувався в щотижневій «Газеті для дітей». Спочатку роман друкувався в журналах і його кінець був дещо трагічним: неслухняного хлопця повісили на дубі розбійники. На думку автора, це мало бути пересторогою всім неслухняним дітям, але на прохання читачів Коллоді оживив Піноккіо, повернувся до роману і дописав його. У новій версії Піноккіо не загинув, а натомість перетворився з дерев'яної маріонетки на справжнього хлопця. У 1883 р. «Пригоди Піноккіо» вийшли окремою книжкою та відразу стала однією з найпопулярніших книжок Італії і світу.
Сюжет У Тоскані, Італія, столяр на ім’я майстер Антоніо знаходить поліно, з якого планує вирізати ніжку для столу. Але коли поліно несподівано видає крик, він лякається і віддає його сусідові Джеппетто, який хоче зробити з нього ляльку і заробляти на життя як мандрівний лялькар. Він вирізьблює хлопчика і називає його «Піноккіо».
Коли Джеппетто навчає Піноккіо ходити, той тікає з дому і біжить у місто, де його ловить карабінер. Той думає, що Джеппетто знущався з хлопчика, і садить його до в’язниці.
Піноккіо повертається додому, де зустрічає балакучого цвіркуна, який попереджає його про небезпеку лінощів і непослуху. Піноккіо, розсердившись, кидає в нього молоток і випадково вбиває. Залишившись сам, він намагається посмажити яйце, але з нього вилуплюється курча і тікає. Сусіди не вірять йому і обливають водою. Промоклий, він засинає на плиті, і його ноги згорають.
На щастя, Джеппетто повертається з в’язниці, дає Піноккіо три груші на сніданок і робить йому нові ноги. У відповідь Піноккіо обіцяє ходити до школи. Джеппетто шиє йому костюм з квітчастого паперу, взуття з кори дерева і капелюх із тіста, а також продає своє пальто, щоб купити буквар.
Наступного ранку Піноккіо йде до школи, але дорогою бачить Великий театр маріонеток. Він продає буквар, щоб купити квиток. Під час вистави ляльки Арлекін, Пульчинелла і Сіньйора Розаура вітають Піноккіо, чим дратують ляльковода Маньяфоко. Той хоче спалити Піноккіо, щоб приготувати вечерю, але після слізної промови хлопчика і дізнавшись про бідність Джеппетто, він відпускає Піноккіо і дарує йому п’ять золотих монет.
На шляху додому Піноккіо зустрічає лисицю і кота. Кіт удає сліпого, а лисиця — кульгаву. Білий дрізд намагається попередити Піноккіо, але кіт його з’їдає. Вони переконують Піноккіо, що якщо він закопає монети на полі чудес біля міста Дурнів, то виросте дерево з золотими монетами.
Вони зупиняються на вечерю в готелі «Червоний омар», де обманюють Піноккіо, змушуючи його заплатити за всіх, і тікають, залишивши повідомлення, що зустрінуться з ним вранці на полі чудес.
Піноккіо вирушає до міста Дурнів, і дорогою з’являється привид Балакучого Цвіркуна, який радить йому повернутися додому і віддати монети батькові. Піноккіо знову ігнорує пораду. У лісі на нього нападають Лисиця і Кіт, переодягнені в розбійників. Вони намагаються його пограбувати, але не можуть. Піноккіо відгризає коту лапу і тікає до білого будинку, де його зустрічає молода фея з бірюзовим волоссям, яка каже, що вона мертва і чекає на катафалк.
На жаль, Лисиця і Кіт наздоганяють Піноккіо, вішають його на дерево і йдуть, втомившись чекати, поки він задихнеться. Піноккіо залишається помирати на самоті, розмірковуючи над своїми помилками.
Фея рятує Піноккіо і викликає трьох лікарів: Сова каже, що він живий, Ворон — що мертвий, а привид Цвіркуна — що він здоровий, але неслухняний і завдав болю батькові. Фея пропонує ліки, які Піноккіо приймає лише після того, як з’являються кролики-могильники, щоб забрати його тіло.
Одужавши, Піноккіо бреше феї про те, що сталося з монетами, і його ніс починає рости. Фея пояснює, що брехня змушує ніс рости, і викликає дятлів, щоб обробити його. Потім вона запрошує Джеппетто жити з ними в лісовій хатинці.
Піноккіо вирушає на пошуки Джеппетто, але знову зустрічає Лисицю і Кота, які нагадують йому про Поле чудес. Він погоджується піти з ними і закопати свої монети. Після цього він залишає поле, щоб почекати двадцять хвилин, а Лисиця і Кіт викопують монети і тікають.
Коли Піноккіо повертається, папуга насміхається з нього за те, що він повірив шахраям. Піноккіо біжить до суду міста Дурнів і повідомляє про крадіжку судді-горилі. Хоча той зворушений його історією, він засуджує Піноккіо до чотирьох місяців ув’язнення за дурість. На щастя, всіх злочинців звільняють раніше, коли імператор міста оголошує свято після перемоги своєї армії.
Піноккіо повертається до лісу, де зустрічає величезного змія з димлячим хвостом. Він думає, що змій мертвий, але коли намагається переступити через нього, той раптово оживає і шипить, збиваючи Піноккіо з ніг. Побачивши страх і комічну позу Піноккіо, змій так сильно сміється, що лопає артерію і помирає.
Піноккіо повертається до будинку феї, але дорогою краде виноград у фермера і потрапляє в пастку для ласок. Фермер знаходить його і прив’язує до собачої будки. Коли Піноккіо рятує курей від ласок, фермер відпускає його як нагороду. Піноккіо повертається до хатинки, але знаходить лише надгробок і думає, що фея померла.
Дружній голуб бачить, як Піноккіо сумує за феєю, і пропонує відвезти його до узбережжя, де Джеппетто будує човен, щоб знайти Піноккіо. Хлопчик намагається доплисти до батька, але його зносить хвиля, і він опиняється на березі.
Піноккіо отримує допомогу від дельфіна, який перевозить його на Острів Працьовитих Бджіл, де всі щодня працюють. Там він пропонує жінці донести глечик з водою в обмін на їжу. Коли вони приходять до її дому, він впізнає її — це фея, яка тепер стала дорослою і каже, що буде його матір’ю. Вона повідомляє, що якщо Піноккіо буде добре вчитися і поводитися чемно протягом року, то стане справжнім хлопчиком.
Піноккіо старанно навчається і стає найкращим учнем у класі, чим викликає заздрість інших хлопців. Вони обманом змушують його прогуляти школу, сказавши, що бачили морське чудовисько — те саме, яке проковтнуло Джеппетто. Насправді це брехня, і між хлопцями починається бійка, під час якої Піноккіо звинувачують у травмуванні іншого хлопця.
Він тікає і дорогою рятує собаку на ім’я Алідоро, який пізніше рятує Піноккіо від Зеленого рибалки, що хотів його з’їсти. Після цього Піноккіо зустрічає равлика, який працює на фею, і вона дає йому ще один шанс.
Піноккіо чудово навчається, і фея обіцяє, що наступного дня він стане справжнім хлопчиком. Вона каже, щоб він запросив усіх друзів на свято. Але дорогою він зустрічає свого близького друга Гнітка, який розповідає про Країну Іграшок — місце, де діти грають цілими днями і ніколи не працюють чи не вчаться.
Піноккіо вирішує піти з ним, і вони чудово проводять час протягом п’яти місяців.
Одного ранку Піноккіо і Гнітко прокидаються з ослячими вухами. Бобер повідомляє Піноккіо, що він захворів на «ослячу гарячку», яка вражає хлопців, що не працюють і не вчаться. Незабаром обидва повністю перетворюються на віслюків.
Піноккіо продають до цирку, де його навчають виконувати трюки. Під час виступу він бачить фею в ложі, падає і травмує ногу. Циркач продає його чоловікові, який хоче зняти з нього шкіру, щоб зробити барабан, і кидає його в море, щоб втопити.
Але коли той повертається за тілом, він знаходить Піноккіо живим — риби з’їли ослячу шкіру, і він знову став лялькою.
Піноккіо пірнає в море, де його ковтає Страшна Акула. Всередині її черева він несподівано знаходить Джеппетто, який вижив, живучи в темряві та очікуючи порятунку. Разом вони вирішують втекти. Їм допомагає великий тунець, який виносить їх із черева акули, і вони вирушають на пошуки нового дому.
Піноккіо та Джеппетто зустрічають Лисицю і Кота, які тепер стали жебраками — Лисиця кульгає, а Кіт осліп. Вони благають про їжу та гроші, але Піноккіо відмовляє їм, кажучи, що вони заслужили свою долю.
Вони приходять до маленького будинку, де живе Балакучий Цвіркун. Він каже, що вони можуть залишитися, і розповідає, що отримав цей будинок від маленької кози з бірюзовим волоссям. Піноккіо влаштовується на роботу у фермера, щоб заробити гроші і доглядати за хворим Джеппетто. Одного дня він впізнає вмираючого віслюка — це його друг Гнітко, який також потрапив у біду.
Після багатьох місяців важкої праці та турботи про Джеппетто, Піноккіо йде до міста з сорока пенні, які він заощадив, щоб купити собі новий костюм. Там він дізнається, що фея хвора і потребує грошей. Піноккіо віддає всі свої заощадження равлику, якого зустрів на Острові Працьовитих Бджіл, щоб допомогти феї.
Тієї ночі він бачить сон, у якому фея цілує його. Прокинувшись, він виявляє, що став справжнім хлопчиком, а його дерев’яне тіло лежить бездушно на стільці. Фея також залишила йому новий костюм, чоботи та торбинку з сорока золотими монетами. Джеппетто одужує, і вони починають нове життя разом.
Персонажі Піноккіо Джеппетто Майстер Черрі
Екранізації У 1940 році студія Волта Діснея знімає мультфільм «Піноккіо». У 2009 році в Італії на телебачінні прем'єра телевізійного міні-серіалу «Піноккіо». у 2019 вийшов італійський фільм «Піноккіо» у головній ролі з Роберто Беніньї і Федеріко Єлапі. У 2022 році відбудеться прем'єра лялькового фільму «Піноккіо» режисера Гільєрмо дель Торо та фільму «Піноккіо» Роберта Земекіса.
Видання українською Коллоді, Карло. Пригоди Піноккіо. Переклад з італ.: Євген Онацький. Київ — Львів, 1923Лада Коломієць. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років. Вінниця: Нова книга, 2015. 360 стор. ISBN 978-966-382-574-8. Коллоді, Карло. Пригоди Піноккіо. Переклад з італ.: Юрій Авдєєв. Київ: Молодь, 1967. 120 ст. Коллоді, Карло. Пригоди Піноккіо. Переклад з італ.: Юрій Авдєєв. Київ: Веселка, 1980. Коллоді, Карло. Пригоди Піноккіо. Переклад з італ.: Юрій Авдєєв. Київ: Веселка, 2006. 128 стор. ISBN 966-01-0058-2.Yakaboo.ua Пригоди Піноккіо (ISBN 966-01-0058-2) Коллоді, Карло. Пригоди Піноккіо. Переклад з італ.: Оксана Донічева. Київ: Країна Мрій, 2009. 269 стор. ISBN 978-966-424-216-2.Електронний каталог Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника Коллоді, Карло. Пригоди Піноккіо. Історія Дерев'яного Хлопчика. Переклад з італ.: Юрій Авдєєв. Київ: Махаон-Україна, 2014. 320 стор. ISBN 978-617-526-693-9Проілюстровано знаменитим австралійським художником Робертом Інґпеном..
Див. Також Буратіно
Примітки