Ві́ктор Васи́льович Греча́ник (27 березня 1929, Городещина — 3 серпня 2014, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Батько скульптора Ігора Гречаника.

Життєпис Народився 27 березня 1929 року селі Городещині (нині Вишгородський район Київської області, Україна). Протягом 1949—1955 років навчався у Київському художньому інституті, де його педагогами з фаху були Макар Вронський, Олександр Ковальов, Марія Тищенко, Михайло Лисенко, Олексій Олійник. Дипломна робота — скульптура «Пробудження».

Протягом 1956—1991 років працював скульптором у Художьому фонді Української РСР. Мешкав у Києві в будинку на бульварі Лихачова, № 2, квартира № 31 та у будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 84Гречаник Віктор Васильович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 38..

Помер у Києві 3 серпня 2014 року«Мост души через реку жизни» .

Творчість Працював у галузях станкової і монументальної скульптури, монументально-декоративної пластики. Серед робіт: станкова скульптура

«Пробудження» (1955, гіпс); портрет Героя Соціалістичної Праці Я. А. Трисачова (1957, гіпс; у співавторстві з Павлом Кальницьким); рельєф «Ми наш, ми новий світ збудуємо» (1957, гіпс; у співавторстві); горельєф «Прометей» (1961; у співавторстві з Іваном Воропаєм, Євгеном Горбанем, Миколою Красотіним); «Хрещатик відбудовується» (1980); «Футболіст» (1985); «Художник Анатолій Пламеницький» (1985); «Письменник Василь Большак» (1991); «Жіночий портрет» (1993); «Скорботна жінка» (1995); «Воротар» (2005). </div> монументальні роботи монумент «Навіки разом» на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією у Переяславі-Хмельницькому (1961, бронза, граніт; у співавторстві з Василем Вінайкіним, Павлом Кальницьким, архітектор Василь Гнєздилов); монумент на братській могилі радянських воїнів та пам'ятний знак на честь воїнів-земляків, загиблих у роки німецько-радянської війни в селі Козубівці (1964, у співавторстві з Паливодою, архітектор Сєдов)Пам'ятки Доманівського району.; погруддя Івана Франка у місті Борщеві Тернопільської області (1965); меморіальний комплекс «Монумент безсмертя» в Сумах (1967, співавтор скульптор Костянтин Годулян, архітектор Б. І. Бердник)Пам'ятки монументального мистецтва Сумської області.; пам'ятник 164 воїнам-односельчанам у селі Чорновиці Вінницької області (1967, разом із скульптором Паливодою)Пам'ятки історії Оратівського району.; меморіальна дошка Анатолію Луначарському на будівлі навчального корпусу Київського універституту по бульвару Тараса Шевченка, № 14 (1968, бронза, барельєф; у співавторстві з Василем Вінайкіним)Луначарському А. В. меморіальна дошка // ; пам'ятник радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами на Привокзальній площі у Дарницькому районі Києва (1970, бронза, граніт; у співавторстві з скульптором Василем Вінайкіним, архітектор К. Сидоров). <small>монумент на честь 300-річчявозз'єднання України з Росією<small>погруддя Івана Франка<small>пам'ятник воїнам-односельчанам у Чорновиці<small>меморіальна дошка Анатолію Луначарському Брав участь у республіканських виставках з 1957 року, всесоюзних — з 1961 року; конкурсах на проєктування пам'ятників з 1955 року.

Примітки

Література