Бори́с Іва́нович Бе́реснєв (* 26 березня 1928, Курган — † 18 грудня 1990), український вчений в галузі фізики та техніки високих тисків, член-кореспондент АН УРСР за спеціальністю матеріалознавство — 1978.
Життєпис 1951 року закінчив Московський інститут хімічного машинобудування, працював у інститутах АН СРСР.
1959 року захистив дисертацію на звання кандидата технічних наук.
З 1978 року постійним місцем роботи стає Донецький фізико-технічний інститут АН УРСР.
Його праці присвячені фізиці й техніці високих тисків, пластичному деформуванню матеріалів, створенню фізичних основ обробки металів високим тиском, апаратурі високого тиску.
Серед його робіт: «Умови витікання та зміна механічних властивостей металів при стискуванні їх рідиною високого тиску», Москва, 1959 — кандидатська робота, «Пластичність та міцність твердих тіл при високих тисках», 1970, «Наука», «Процес гідроекструзії», разом з Трушиним Є. В., 1976, Москва, «Наука», «Фізичні основи та практичне використання гідроекструзії», разом з Єзерським Костянтином Івановичем, Трушиним Євгеном Васильовичем, 1981, Москва, «Наука», «Вплив високих тисків на речовину», разом із Зайцевим Вадимом Івановичем, Токиєм В. В., відповідальний редактор Георгій Курдюмов, 1987, Київ, «Наукова думка», «Високі тиски в сучасних технологіях обробітку матеріалів», разом з Єзерським К. І., Каменецьким Б. І., Трушиним Е. В., 1988, Москва, «Наука».
Зареєстровано його патент «Спосіб зміцнення лужно-галоїдних кристалів», разом з М. В. Карловим, А. Г. Мелентьєвим, З. М. Надгорним, Г. І. Пересадою, Є. Г. Понятовським, Е. В. Сісакяном, Є. В. Трушиним.
Джерела УРЕ Електронічна книжниця Патент автора НАН України