Тілопо (Ptilinopus) — рід голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Представники цього роду поширені в Південно-Східній Азії та Австралазії.
Опис Тілопо — дрібні або середнього розміру голуби, середня довжина яких варіюється від 13 до 40 см, а вага — від 50 до 500 г. Найменшим представником роду є тілопо карликовий, який розміром подібний до горобця, і середня довжина якого становить 13-15 см. Тілопо мають короткі, віялоподібні хвости. Їхнє забарвлення часто є дуже яскравим, про що свідчать назви деяких видів, наприклад, тілопо райдужного або тілопо королівського. Деяким видам притаманний яскраво виражений статевий диморфізм. Зокрема, самиця тілопо райдужного має таке ж малинове тім'я і темно-рожеві пера на хвості, що і самець, однак загалом є зеленою, тоді як у самця верхня частина спини є малиновою, а інші частини тіла мають жовте, оливкове, коричневе і сіре забарвлення.
Поширення і екологія Найбільше видове різноманіття тілопо спостерігається на Новій Гвінеї та на сусідніх островах, а також на Філіппінах та у біогеографічному районі Воллесії. Деякі види поширені на заході до Зондських островів, інші на півночі до Тайваня, на півдні до Австралії та на сході до Полінезії. Іноді ареал виду є дуже обмеженим. Зокрема, ареал макатейського тілопо обмежений 24 км² острова .
Тілопо живуть в різноманітних лісах і лісових масивах, зокрема у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, хмарних лісах, мангрових лісах, сухих тропічних лісах або вторинних лісах. Деякі види, зокрема шишколобі, макатейські і жовтогорлі тілопо мешкають поряд з людськими житлами, наприклад в садах.
Тілопо живляться переважно плодами (особливо плодами фікусів) і ягодами. Деякі види живляться також бруньками, пагонами і дрібними безхребетними. Гніздо розміщується на деревах або в чагарникових заростях. Зазвичай, в кладці лише одне яйце.
Таксономія Багато видів тілопо можуть бути додатково згруповані за географічним поширенням та за певними характеристиками. Тілопо Зондських островів і Австралії, такі як тілопо рожевоголовий і тілопо чорнокрилий, мають порівняно довші хвости, ніж інші види, а також вирізняються однотонним забарвленням голови, шиї і грудей та чорною смугою на животі. До іншої групи належать види, що мешкають на Новій Гвінеї, Молуккських островах та островах Бісмарка, зокрема тілопо молуцький і тілопо шишколобий. Вони прикметні сірим забарвленням голови і плечей а також, у деяких випадках, наростами на дзьобі. Також представникам цієї групи не притаманний статевий диморфізм. Строкаті, золотисті і жовтоголові тілопо, які є ендеміками Фіджі, та яких іноді виділяють в окремий рід Chrysoena, мають відносно невеликі розміри, компактну форму тіла, жовте або оранжеве забарвлення самців і характерну форму пір'я, яке нагадує волосся. Вони також вирізняються не характерною для голубів вокалізацією, яка включає в себе звуки, що нагадують клацання, гавкіт або свист. Нарешті, острови Тихого океану є домом для низки видів, яким притаманно зелене забарвлення тіла, малинове забарвлення тімені, утробне воркування і виразна структура пір'я на грудях. Результати молекулярного дослідження 2010 року вказують на те, що рід Ptilinopus є парафілітичним, оскільки в нього "вбудовані" роди Фунінго (Alectroenas) і Новокаледонський тілопо (Drepanoptila).
Види Виділяють 57 видів: Тілопо чорнокрилий (Ptilinopus cinctus) Тілопо арнгемський (Ptilinopus alligator) Тілопо рожевоволий (Ptilinopus dohertyi) Тілопо рожевоголовий (Ptilinopus porphyreus) Тілопо лусонський (Ptilinopus marchei) Тілопо жовтогрудий (Ptilinopus merrilli) Тілопо жовтоволий (Ptilinopus occipitalis) Тілопо сулавеський (Ptilinopus fischeri) Тілопо малазійський (Ptilinopus jambu) Тілопо бангайський (Ptilinopus subgularis) Тілопо індонезійський (Ptilinopus gularis) Тілопо сулайський (Ptilinopus mangoliensis) Тілопо чорногорлий (Ptilinopus leclancheri) Тілопо жовточеревий (Ptilinopus bernsteinii) Тілопо довгохвостий (Ptilinopus magnificus) Тілопо оливковоголовий (Ptilinopus perlatus) Тілопо новогвінейський (Ptilinopus ornatus) Тілопо вануатський (Ptilinopus tannensis) Тілопо золотолобий (Ptilinopus aurantiifrons) Тілопо жовтоплечий (Ptilinopus wallacii) Тілопо смугастобокий (Ptilinopus superbus) Тілопо райдужний (Ptilinopus perousii) Тілопо фіджійський (Ptilinopus porphyraceus) Тілопо мікронезійський (Ptilinopus ponapensis) Тілопо косрейський (Ptilinopus hernsheimi) Тілопо палауський (Ptilinopus pelewensis) Тілопо раротонзький (Ptilinopus rarotongensis) Тілопо маріанський (Ptilinopus roseicapilla) Тілопо королівський (Ptilinopus regina) Тілопо соломонський (Ptilinopus richardsii) Тілопо рожевогрудий (Ptilinopus speciosus) Тілопо таїтянський (Ptilinopus purpuratus) Тілопо золоточеревий (Ptilinopus chrysogaster) Тілопо макатейський (Ptilinopus chalcurus) Тілопо атоловий (Ptilinopus coralensis) Тілопо червоночеревий (Ptilinopus greyi) Тілопо рожеволобий (Ptilinopus huttoni) Тілопо білолобий (Ptilinopus dupetithouarsii) † Тілопо червоновусий (Ptilinopus mercierii) Тілопо гендерсонський (Ptilinopus insularis) Тілопо фіолетоволобий (Ptilinopus coronulatus) Тілопо білогорлий (Ptilinopus pulchellus) Тілопо синьолобий (Ptilinopus monacha) Тілопо гірський (Ptilinopus rivoli) Тілопо бузковогрудий (Ptilinopus solomonensis) Тілопо червоноволий (Ptilinopus viridis) Тілопо білоголовий (Ptilinopus eugeniae) Тілопо аруйський (Ptilinopus iozonus) Тілопо шишколобий (Ptilinopus insolitus) Тілопо сіроголовий (Ptilinopus hyogastrus) Тілопо молуцький (Ptilinopus granulifrons) Тілопо жовтогорлий (Ptilinopus melanospilus) Тілопо карликовий (Ptilinopus nainus) Тілопо негроський (Ptilinopus arcanus) Тілопо строкатий (Ptilinopus victor) Тілопо золотистий (Ptilinopus luteovirens) Тілопо жовтоголовий (Ptilinopus layardi)
Етимологія Наукова назва роду Ptilinopus походить від сполучення слів — перо, — стопа.
Примітки
Джерела David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3. Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht, Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0. Del Hoyo, J., Elliot, A. & Sargatal, J. (Herausgeber) (1997). Handbook of the Birds of the World. Volume 4: Sandgrouse to Cuckoos. Lynx Edicions. ISBN 84-87334-22-9. Simon Bruslund Jensen: Vogelpark Walsrode – Unterschiedliche Haltungsstrategien für verschiedene Fruchttaubenarten, Gefiederte Welt, 132. Jahrgang, 2008, Heft 10, Seite 31f.