Namacalathus — вимерлий рід тварин нез'ясованого систематичного положення. Відомий за скам'янілостями в породах віком 550–542 млн років (кінець едіакарського періодуМіжнародна стратиграфічна шкала (версія за серпень 2012) на сайті Міжнародної комісії зі стратиграфії). Описано один вид, Namacalathus hermanastes, але деякі вчені вважають, що їх було більше.

Родову назву утворено від «Nama» — назви групи геологічних формацій у Намібії, де вперше знайдено рештки цих істот, та (kalathos) — «кошик з маленьким денцем» (у латинській мові — «кубок для вина»). Видовий епітет hermanastes походить від (herma) — «підводна скеля, риф» та (nastes) — «мешканець».

Місце Namacalathus у системі органічного світу не з'ясоване. Деякі дослідники вказують на те, що за найбільш загальними рисами будови він нагадує кнідарій, а деякі на основі досліджень мікроструктури зближують його з Lophotrochozoa. Є і припущення, що він може бути черепашковою амебою або іншим найпростішим.

Ця тварина жила в екосистемі строматолітових рифів, де домінували бактерії та водорості. Ймовірно, вона була бентосною сидячою істотою, що прикріплювалася до дна або до макроскопічних водоростей. У породах, утворених такими рифами, і знаходять скам'янілості цих істот.

Опис Форму Namacalathus було реконструйовано на комп'ютері за великою кількістю серій ультратонких зрізів каменю. Окремий екземпляр складається з чашечки та стеблинки. Чашечка на додачу до «верхнього» отвору має 6 або 7 отворів у стінці. Всі отвори круглі і мають близький розмір; їх краї дещо загнуті всередину. З «нижнього» боку до чашечки приєднується порожниста стеблинка, відкрита з обох кінців (на одному кінці — в порожнину чашечки).

У N. hermanastes з Намібії розмір чашечки варіює від . Відношення її максимального діаметра до висоти лежить у межах . Стінки чашечки та стеблинки мають товщину близько 0,1 мм. Товщина стеблинки складає , довжина — до 30 мм. Знахідки із Сибіру мають на порядок менший розмір і через це розглядаються деякими вченими як окремий вид, але він не був описаний та названий і його визнають не всі.

Клітинної будови у залишків Namacalathus не видно. Складаються вони (у породах групи Nama) з кальциту і деякі ознаки вказують на те, що їх початковий склад був таким самим, а за життя вони були вкриті органічними речовинами. Зрідка у цих рештках зберігається суттєва кількість органіки. На думку деяких, але не всіх, дослідників, за життя істота була гнучкою.

Розповсюдження і час життя Namacalathus завжди трапляється в породах разом з клоудиною. В деяких геологічних формаціях його рештки зустрічаються масово: із місцезнаходження в Намібії на момент опису (2000 рік) було відомо понад 1000 екземплярів, причому клоудина там трапляється набагато рідше. Згодом скам'янілості Namacalathus було знайдено і в інших місцях планети, де в кембрії було море з вапняковими ґрунтами на дні. На 2012 рік вони відомі з Намібії, Канади, Оману та Сибіру (Томська область), а за деякими даними — і з Іспанії. З'ясувалося, що до цього роду належать і деякі зі знахідок, які раніше відносили до клоудини, вважаючи морфологічні відмінності наслідком деформацій.

Намакалатус та клоудина є керівними копалинами для верхнього едіакарію: їх асоціація надійно вказує саме на такий вік пород. Їх вимирання добре збігається за часом з короткотривалим, але сильним глобальним падінням концентрації вуглецю-13 на межі едіакарію та кембрію. Сталося це, за даними уран-свинцевого датування, років тому.

Примітки

Посилання