Трудові́ ресу́рси поряд з наявними природними ресурсами і засобами виробництва, є складовою частиною продуктивних сил суспільства. Чисельність і структура трудових ресурсів безпосередньо пов'язані з чисельністю населення, його зростанням та віковою структурою, а економічна ефективність їх з такими чинниками, як наявне законодавство (Трудове право), підготовка і розподіл кваліфікованих кадрів, продуктивність праці, заробітна плата, географічне розміщення, життєвий рівень населення, міграційні та урбанізаційні процеси тощо…

Згідно з радянським законодавством, до трудових ресурсів належало населення віком від 16 до 60 років для чоловіків і від 16 до 55 років для жінок (за винятком тих, що служили в лавах радянської армії і непрацездатних матерів з 4 й більше дітьми), а також особи за межами працездатного віку, які з тих чи інших причин працювали (в СРСР це на 4/5 особи пенсійного віку та на 1/5 підлітки, що працювали переважно в колгоспах і радгоспах). Кількість працездатного населення (потенціального за віком) в УРСР в млн і у % до всього населення (у дужках у всьому СРСР) для окремих років була така:

Роки млн % 1939 32,1 57,0 (53,6%) 1959 24,9 59,4 (57,4%) 1970 26,2 55,5 (54,0%) 1975 28,1 57,5 (56,3%)

Частка трудових ресурсів в Україні на 1970 рік становила серед чоловіків 59,5%, серед жінок — 52,5% (відповідні числа для СРСР 1970 — 57,6 і 51,1%). Для порівняння — відсоток трудових ресурсів до всього населення даної країни становив у 1975 для США 44,2 (чоловіків 56,6% і жінок 32,7%), для Західної Німеччини — 45,3 (60,0% і 31,7%), для Франції — 42,2 (55,6% і 29,3%), Англії — 46,2 (60,0% і 33,1%). Невисокий рівень продуктивності праці та життєвого рівня населення УРСР і СРСР, порівняно з країнами Заходу, зумовлював потребу в екстенсивному зростанні зайнятості, більшій участі умовно-непрацездатної частини населення в суспільному труді. В першу чергу це стосується зайнятості жінок — відрив їх від праці вдома, «вийняття» із процесу виховання (соціалізації) дітей. Таким чином, порівняно низька реальна продуктивність праці в СРСР «перекривалась» високими статистичними показниками трудових ресурсів, порівняно із країнами Заходу.

Важливим показником внутрішньої структури розподіл працездатного населення УРСР у виробничій і невиробничій галузях народного господарства (без студентів, у дужках показники для всього СРСР; у %):

  1965 % 1970 % 1976 % Всього в народному господарстві 100 100 100 100 100 100 У галузях матеріального виробництва 82,9 79,8 79,9 77,1 77,8 75,4 У тому числі робітники і службовці 47,3 55,9 52,7 59,0 56,2 60,8 Колгоспники 33,0 20,9 25,8 16,2 20,1 12,7 Присадибне сільське господарство 2,5 2,9 1,4 1,9 1,5 1,9 У невиробничих галузях 17,1 20,2 20,1 22,9 22,2 24,6

Таким чином, трудові ресурси в Україні порівняно з усім СРСР, значно більше були сконцентровані у сільському виробництві та слабше — у невиробничих галузях.

На території України трудові ресурси не були рівномірно розподілені і раціонально використовувані. У західних областях, у зв'язку з слабо розвиненим промисловим виробництвом трудомістких галузей, були наявні вільні трудові ресурси. У районах концентрації промислового виробництва (Південно-західна Україна і Донецько-Придніпровський економічний район) вони в основному були зосереджені по містах, і відчувалась помітна недостача робочої сили. Попри те, що в 1970-тих роках помітно посилився процес переміщення частини трудових ресурсів із західних до південних областей (Кримської, Миколаївської, Херсонської), одночасно тривав наплив на Україну робітництва з російських промислових районів (що збільшував русифікаційний процес найважливіших промислових осередків України). Окремим явищем була сезонна міграція (організована і неорганізована) насамперед сільського населення західних областей УРСР. Близько 40% сезонних робітників виїжджало на заробітки до Дніпропетровської, Кіровоградської, Полтавської і Харківської області; деякі й до РРФСР. Переважно на сільськогосподарських роботах, в будівництві та в інших низько оплачуваних галузях виробництва.

Певним показником культурно-освітнього рівня трудових ресурсів є співвідношення між числом осіб, зайнятих фізичною і розумовою працею. За переписами населення у 1959 і 1970 роках, число першої категорії становило 17 370 і 17 603 тис. осіб, другої — 3 488 і 5 668 тис. осіб відповідно. В Україні було помітне підвищення освіти працездатного населення, що впливало на покращення продуктивност праці. Зростання кількості фахівців, зайнятих у народному господарстві з вищою і середньою освітою в УРСР подано в таблиці (у тис.):

Роки УРСР УРСР у % до СРСР 1941 513 21,3 1965 2 333 19,3 1970 3 269 19,4 1975 4 397 19,3

Структура розподілу трудових ресурсів За сферами діяльності + Розподіл населення, зайнятого в народному господарстві за сферами діяльності (без тих, що навчаються; Україна), %Паламарчук М. М. Географія України: Підр. для серед. шк. — 2-тє вид., перероблене і доповнене. — К.: Освіта, 1992. — 159 с.: іл., карти. [ISBN 5-330-01950-8] Сфери діяльності Роки 1960 1970 1980 1985 1990 Усього зайнято в народному господарстві 100 100 100 100 100 в галузях матеріального виробництва (включаючи вантажний транспорт, зв'язок по обслуговуванню виробництва, торгівлю і особисте підсобне господарство) 85.7 80 76 74.9 73.8 в невиробничих галузях 14.5 20 24 25.1 26.2 Із загальної кількости зайнятого в народному господарстві населення: в державних і громадських підприємствах і організаціях (включаючи підприємства споживчої коопреації) 72.3 81.2 83.0 81.9 в громадському господарстві колгоспів 23.1 16.5 15.1 12.4 в кооперативах з виробництва товарів і надання послуг (без сумісників) — — — — 2.4 у сфері індивідуальної праці та ин. 0.0 0.0 0.1 0.1 0.2 В особистому підсобному господарстві 0 4.6 2.2 1.8 2.1 За галузями + Розподіл населення, зайнятого в народному господарстві за галузями (Україна), % Галузі Роки 1960 1970 1980 1990 Усього зайнято в народному господарстві 100100100100 Промисловість та будівництво 28.936.238.840.2 Сільське та лісове господарство (в т.ч. підсобне сільське господарство)46.730.622.920.1 Транспорт та зв'язок 5.97.68.27 Торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання та збут, заготівля 4.977.77.4 Охорона здоров'я, фізкультура та соціальне забезпечення, народна освіта, культура та мистецтво, наука та наукове обслуговування 9.513.415.717.6Апарат органів державного управління, органи управління кооперативних і громадських організацій, кредитування та державне страхування1.61.92.32.2Інші галузі народного господарства (житлово-комунальне господарство, невиробничі види побутового обслуговування населення та ін.)2.53.34.65.5

Див. також Трудові ресурси в СРСР Трудові ресурси в Україні

Примітки

Джерела

Література Вопросы труда в СССР. — М. 1958. Экономика Советской Украины 1945 — 1975 гг. — К. 1975. Резервы роста производительности труда в народном хозяйстве Украинской ССР. — К. 1975. Демографическое развитие Украинской ССР. — К. 1977. Заставный Ф. Территориально-производственные комплексы. — К. 1979. Ковалев С. О., Ковальская Н. Я. География населения СССР. — М.: Издательство МГУ, 1990. Копылов В. А. География населения: учебное пособие — М., 2005. Население и трудовые ресурсы: Справочник. — М.: Мысль, 1990. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. — К.: Знання, 1998. Топчієв О. В. Основи суспільної географії — Одеса: Астропринт, 2001.