Кримін́ально-процесу́альне пр́аво (кримін́альне процесу́альне пр́аво) — фундаментальна галузь права (вживається також у значеннях «галузь законодавства», «наукова дисципліна», «навчальна дисципліна»), що регулює суспільні відносини, пов'язані зі здійсненням кримінального провадження.
Кримінально-процесуальне право — система правових норм, що встановлюють типову модель та визначають процесуальну форму діяльності досудового слідства, прокуратури та суду зі встановлення об'єктивної істини та вирішення інших завдань судочинства, розгляду та розв'язання кримінальних справ, здійснення правосуддя, створюють необхідні юридичні гарантії встановлення істини та захисту прав і свобод людини.
«Кримінально-процесуальне право є однією з основних галузей сучасного права, а кримінальний процес — важливою сферою державної діяльності, пов'язаною з забезпеченням правопорядку в державі та суспільстві» (д.ю.н., проф. Ю. П. Аленін).
Джерела кримінально-процесуального права
Конституція України
Кримінально-процесуальне право України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Рішень Конституційного Суду України, КПК України, законів України та прецедентної практики ЄСПЛ і Верховного Суду України.
Базовим джерелом кримінально-процесуального права виступає Конституція України. Конституційні основи цієї галузі права:
Кримінальний процесуальний кодекс України
Основним джерелом кримінально-процесуального права в період з 1960 р. по 2012 р. був Кримінально-процесуальний кодекс УРСР/України. 20 листопада 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13 квітня 2012 року.
Інші джерела
Серед інших джерел, що містять кримінально-процесуальні норми, називаються:
міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України У кримінальному процесі застосовуються: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Європейська конвенція про взаємодопомогу у кримінальних справах; Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах та інші міжнародні правові акти. закони України Окрім Конституції України, міжнародних правових актів та Кримінального процесуального кодексу України, до джерел норм кримінально-процесуального права належать закони України (про Державне бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, «Про судоустрій та статус суддів», «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про прокуратуру», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», «Про попереднє ув'язнення», деякі інші законодавчі акти. рішення і висновки Конституційного Суду України з питань кримінального процесу прецедентная практика Верховного Суду України з питань кримінального процесу Прецедент є правилом, встановленим у попередній юридичній справі, яке є обов'язковим чи переконливим для суду при вирішенні подальших справ із подібними питаннями або фактами.
Правові позиції — узагальнені самим судом доктринальні підходи до розв'язання конкретних прогалин чи проблем права, яким він надає значення правових стандартів, загально обов'язкових правил судової діяльностіТертишник В. М. Кримінально- процесуальне право України: Підручник. 10-те вид., доп. і перероб. К.: Алерта, 2023. С. 13.. рішення Європейського суду з прав людини Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року визначені фундаментальні для правової системи України положення: суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17); законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини (ст. 19)Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. Офіційний вісник України. 2006. № 12..
Прикладами релевантних рішень Європейського суду з прав людини є: «Загордній проти України»; «Яременко проти України»; «Шабельник проти України»; «Чанєв проти України», «Раманаускас проти Литви», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Любченко проти України», «Масларова проти Болгарії», «Александровська проти України» тощо.
Норми кримінально-процесуального права Кримінально-процесуальні норми — це встановлені державою загальнообов'язкові правила поведінки суб'єктів кримінально-процесуальних відносин, що забезпечуються системою державного примусу та іншого впливу і мають своїм завданням ефективне здійснення кримінального судочинства.
За своєю юридичною силою норми, що регулюють кримінальний процес і кримінально-процесуальні відносини, поділяються на такі рівні:
конституційні норми (норми найвищої юридичної сили); норми, викладені в рішеннях Конституційного Суду України; норми ратифікованих Україною міжнародних правових актів; правотворчі рішення Європейського суду з прав людини; норми КПК України; норми інших законів.
Норми правових актів меншої юридичної сили мають відповідати нормам правових актів більшої юридичної сили, в іншому випадку вони не підлягають застосуванню. Так, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. Водночас, міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції УкраїниТертишник В. М. Кримінально- процесуальне право України: Підручник. 10-те вид., доп. і перероб. К.: Алерта, 2023. С. 11-12..
Система кримінально-процесуального права Систему кримінально-процесуального права утворюють норми права загальної та особливої частини, в рамках яких можуть виділятись окремі процесуальні інститути.
До загальної частини належать норми, якими визначаються завдання та принципи кримінального процесу, статус окремих учасників процесу, загальні норми доказового права та інші норми, що визначають найбільш важливі процесуальні гарантії правосуддя.
Особливу частину утворюють норми, якими регулюються кримінально-процесуальні відносини на різних стадіях кримінального процесу.
Кримінально-процесуальне право як наука і навчальна дисципліна має свою структуру, до якої входять Загальна і Спеціальна частини з наступними розділами:
І. Загальна частина
Поняття, задачі, основні інститути кримінального процесу Кримінально-процесуальне право України. Його джерела Принципи кримінального процесу Суб'єкти кримінального процесу Докази і доказування Заходи забезпечення кримінального провадження ІІ. Особлива частина Досудова стадія
7. Відкриття кримінального провадження
8. Дізнання і досудове слідство
8.1. Загальний порядок досудового розслідування. 8.2. Слідчі дії 8.3. Повідомлення про підозру 8.4. Зупинення та закінчення розслідування
Судова стадія
9. Підсудність
10. Попередній розгляд кримінальної справи
11. Судовий розгляд і прстановлення вироку
12. Судове провадження з перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному провадженні.
13. Виконання судових рішень
14. Провадження за нововиявленими або виключними обставинами
ІІІ. Особливі порядки кримінального провадження 15. Провадження на підставі угод
16. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення
17. Провадження щодо кримінальних проступків
18. Спеціальне досудове розслідування (in absentia)
19. Особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції
20. Особливості кримінального провадження щодо осіб зі статусом недоторканності, адвокатів та посадових осіб, щодо яких передбачений підвищений ступінь захисту
21. Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх
22. Особливості провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру
23. Особливості розслідування та судового розгляду у провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю
24. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні
25. Кримінальне провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність
IV. Міжнародно-правові та порівняльні аспекти кримінального судочинства
26. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження
27. Особливості співробітництва з Міжнародним кримінальним судом.
28. Основи кримінально-процесуального законодавства зарубіжних країн.
Засади кримінально-процесуального права Засади кримінально-процесуального права — це закріплені в правових нормах вихідні положення, що відбивають панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають сутність організації і діяльності компетентних державних органів щодо досудового розслідування і судового розгляду кримінальних справ.
Ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства. Ст. 62 Конституції України встановлює принцип презумпції невинуватості особи.
У чинному КПК України міститься глава 2 «Засади кримінального провадження», де в ст. 7 визначені загальні засади кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження.
Разом з тим, засади кримінального провадження, передбачені главою 2, не є вичерпними.
В. М. Тертишник пропонує свій перелік окремих засад кримінально-процесуального праваТертишник В. М. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Вид. 20-те, доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2023. С. 23-24..
Згідно зі ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини. Тому якщо норми законів звужують існуючі права і свободи людини, такі норми застосуванню не підлягають.
Об'єкт, предмет та доктринальні основи науки кримінально-процесуального права (за В. М. Тертишником)