Магні́тне число́ Рейнольдса () — характеристичне числоДСТУ 3651.2-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Фізичні сталі та характеристичні числа. Основні положення, позначення, назви та значення. та один з критеріїв подібності магнітній гідродинаміці, що характеризує взаємодію електропровідних рухомих рідин та газів (плазми) з магнітним полем. Назване на честь фізика Озборна Рейнольдса (1842–1912).
Воно визначається так:
,
де — електрична провідність; — магнітна проникність; — характеристична довжина; — характеристична швидкість.
Аналогія цього критерію з числом Рейнольдса виникає, коли ввести поняття коефіцієнта магнітної в'язкості:
.
Тоді магнітне число Рейнольдса можна записати як і звичайне число Рейнольдса:
.
За величиною магнітного числа Рейнольдса усі процеси в магнітній гідродинаміці поділяються на два класи: (тобто з малою провідністю) — низькотемпературна плазма; (тобто з великою провідністю чи великими розмірами) — астрофізичні об'єкти, високотемпературна плазма.
Див. також Число Гартмана
Примітки
Джерела Физическая энциклопедия / Главный редактор А. М. Прохоров. В 5-ти томах. — М.: Советская энциклопедия. — 1994. Т.4 С.319