Судова психологія — частина науки юридичної психології, яка вивчає закономірності людської психіки у процесуальній діяльності, а також розробляє спеціальні психологічні методи, що забезпечують оптимальне досягнення цілей правосуддя. Зокрема, вивчається психологічна структура діяльності у здійсненні правосуддя; психологічні якості осіб, що здійснюють правосуддя; психологія окремих слідчих дій і судового розгляду; можливості судово-психологічної експертизи тощо.
Наукова дисципліна Також вона є науковою дисципліною, яка викладається у вищих навчальних закладах освіти України та має на меті наступні цілі:
формування у студентів усвідомлення необхідності знання судової психології як галузі
психологічної науки та навчальної дисципліни, що вивчає психологію
державно-правових явищ як цілісність, в якій органічно поєднується
психологічне та судове і виділяються судова й психологічна підсистеми, що
перебувають у динаміці, розвитку та нерозривному зв'язку. Сформувати
навики психодіагностичного обстеження, самостійного використання
психодіагностичних методик при розв’язанні науково-пошукових та
прикладних задач, вміння здійснювати підбір психодіагностичних методик
(тестів) відповідно до розв’язуваних проблем, на професійному рівні
приймати рішення (ставити діагноз, прогноз тощо), проводити судово-
психологічну експертизу, виходячи з результатів тестування.
Історія розвитку Перша монографія по судовій психології була створена в другій половині XIX століття, а саме у 1874 році, в м. Казань, автор А. У. Фрезе.
А справа Джека-Різника стала першим випадком кримінального профілювання, проведеного судовим лікарем і хірургом .
Примітки
Джерела сайт «Академика» Психология. Словарь-справочник. Р. С. Нємов, — М., ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. Т. 2, стор. 165. Посилання Юридична психологія //