Ніка́б ( (niqāb) — «покривало») — мусульманський жіночий головний убір, що закриває обличчя, з вузьким прорізом для очей. Різниця між нікабом і хіджабом полягає в тому, що хіджаб прикриває все тіло жінки, крім обличчя та рук, тоді як нікаб прикриває лише обличчя, проте жінки, які носять нікаб, зазвичай прикривають і руки також. Відповідно до інших джерел, нікаб — термін, який означає одяг, який прикриває не лише обличчя, а й все тіло включаючи руки. Є два різновиди нікаба: половинний нікаб, де розріз для очей достатньо великий і видно частину лоба жінки, та повний нікаб, де залишається лише невеликий розріз для очей (див. ілюстрації).

Нікаб, на відміну від хіджаба, не обов'язковий для мусульманки, хоча в мусульманських країнах нікаб дуже поширений. У Судані та Саудівській Аравії потрібно одягати і хіджаб, і нікаб, хоч би якого віросповідання ви були. В Ірані хіджаб обов'язковий, хоча обличчя можна залишати відкритим.

Опис Найпростіший нікаб складається з налобної пов'язки (смужки із щільної тканини, що зав'язується на лобі за допомогою тасьм ззаду) і пришитих до налобної пов'язки двох прямокутних хусток. Одна хустка пришивається до налобної пов'язки знизу і лише по краях — вона повинна спадати на обличчя таким чином, щоб залишався проріз для очей. Друга велика хустка пришивається без жодних прорізів — вона повинна повністю закривати волосся жінки.

Іноді до тієї ж лобової пов'язки кріпиться ще один шматок легкої прозорої тканини — він утворює вуаль і заплющує очі.

Різні погляди мусульман на носіння нікабу З погляду шаріату обов'язковим для жінки є носіння хіджабу. На думку Юсефа аль-Карадаві, носіння нікаба не є обов'язковим чи бажаним для жінки, а відноситься до категорії допустимого. Традиція повного закриття особи не належить до обов'язкових розпоряджень ісламу.

Ставлення урядів різних країн до носіння нікабу У 1928 король Афганістану Аманулла видав указ про зняття чадри.

Законодавчі заборони носіння нікабу : Закон, який забороняє носити «будь-який одяг, який закриває більшу частину особи», був прийнятий 28 квітня 2011 року в Бельгії. Порушникам загрожує штраф до 137 євро, а рецидивістам – тиждень в'язниці; : Слідом за Францією подібний закон намагаються ухвалити в Італії; : у 2015 року носіння нікабу та бурки було заборонено у громадських місцях у Республіці Конго; : Після , що сталися в центрі Тунісу наприкінці червня 2019 року, прем'єр-міністр Тунісу Юсеф Шахед підписав указ, який забороняє жінкам носити нікаби в державних установах; : 14 вересня 2010 року Сенатом Франції після довгих дебатів був схвалений Закон про заборону носіння паранджі, хіджабу та нікабу. У 2014 році Європейський суд з прав людини вирішив, що заборона у публічних місцях одягу, що приховує особу, не порушує Європейську конвенцію про права людини; : У вересні 2013 року жителі кантону Тічино стали першими у Швейцарії, які проголосували за заборону на носіння паранджі та нікабу у громадських місцях. На користь цієї заборони висловилося близько 65 % учасників кантонального референдуму.

Нікаб в іудаїзмі

У сучасному Ізраїль і існує крихітна маргінальна група ультраортодоксальних жінок, які практикують носіння нікабу. Ця традиція не має жодного історичного коріння і не заснована на постановах іудейських віровчителів, а є проявом ригоризму у дотриманні принципу «цніут» (צניעות — «скромність»). Представниці цієї групи зустрічаються в Єрусалимі та її передмістях, населених ультраортодоксами (Бейт-Шемеш, Тель-Монд та інших.). Традиція носіння нікабу зазнає серйозної критики як у світського населення, так і з боку ультраортодоксальних рабинів. Єменські єврейки практикували (до репатріації їхньої громади до Ізраїлю) носіння нікабу так само, як і арабські жінки.

Див. також

Хіджаб Паранджа Чадра Чачван Жінка в ісламі

Посилання