«Статті для заспокоєння руського народу» — державно-політичний акт, виданий королем Владиславом IV Вазою та затверджений сеймом у січні 1633, що узаконював існування Православної церкви в Речі Посполитій.
Короткі відомості Після смерті польського короля Сигізмунда III Вази (квітень 1632) козацька старшина вислала на конвокаційний сейм своїх представників із вимогою дозволити брати участь у виборах нового короля й послабити національно-релігійні утиски. На провінційних сеймиках в Україні обговорювалося питання про необхідність повернення православним вірянам їхніх прав, яких їх позбавлено після укладення Берестейської унії 1596. Так, на сеймику в Прилуках запорозькі козаки склали для своїх делегатів інструкцію, в якій вимагали позитивного вирішення на сеймі питання про відновлення прав Православної церкви. Подібні вимоги висували й братства, зокрема, Львівське та Віленське. Останнє навіть виготовило спеціальну брошуру для конвокаційного сейму під назвою “Синопсис” - “Короткий опис прав, свобод і вольностей...”.
Вимоги українського населення підтримала й православна духовна ієрархія на чолі з архімандритом Києво-Печерської лаври Петром Могилою. Оскільки повернення відібраних у них прав вимагали й протестанти, Петро Могила знайшов підтримку в литовського гетьмана князя Христофора Радзивілла.
На конвокаційному сеймі 22 червня 1632 у Варшаві православні та протестанти спільно подали свої вимоги, сформульовані в 14 пунктах. Під час роботи комісії (входили від православних — Петро Могила, від уніатів — Йосиф Велямин Рутський), яку очолював королевич Владислав, укладено проєкт угоди між представниками православного та католицького духовенства (містив 9 пунктів).
У вересні 1632 на елекційному сеймі під тиском православних делегатів (серед них і Адам Кисіль), що вимагали негайно визнати свободу віровизнання і права Православної церкви, створено нову комісію і підготовлено “Статті”. Згідно з цим документом Православна церква в Речі Посполитій офіційно діставала право мати свою ієрархію на чолі з митрополитом і 4 єпископами (львівським, луцьким, перемиським, мстиславським), вільно відправляти службу, мати церкви, монастирі, друкарні, школи, братства. Православній церкві поверталися церкви й монастирі в Києві, крім Видубицького. Київським православним митрополитом обрано Петра Могилу.
Статті мали компромісний характер і не могли остаточно врегулювати релігійне питання в Україні та Білорусі. Крім того, після обрання королем Владислав IV під тиском польської шляхти анулював деякі пункти цього акту. Утиски щодо Православної церкви та її вірян стали однією з причин національно-визвольних повстань 1630-х років та національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького.
Джерела та література Vladislai principis Poloniae puncta assecurationis incolis ritus graeci in Polonia et Lituania quoad liberam professionem fidei orthodoxae. 1.XI.1632. Monumenta Ucrainae Historica. Vol. II (1624-1648). Romae, 1965. Pp. 145-149. П. М. Сас. Пункти для заспокоєння руського народу // Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. - Луцьк: Вежа, 2000. Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста. - Київ: Генеза, 1993. О. Кресін. «Статті для заспокоєння народу руського грецької релігії, який живе у Королівстві Польському та Великому князівстві литовському» (1632-1635) // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. – К.: Парламентське видавництво, 2011. – с.688 ISBN 978-966-611-818-2