Грибниця (також міцелій) — вегетативне тіло справжніх грибів, складається з тонких розгалужених гіфів. Воно забезпечує надійне прикріплення гриба до субстрату, його живлення та подальше розмноження. Саме з міцелію й починає рости гриб. Типовий одиничний спора проростає в монокаріонтичний міцелій, який не здатний до статевого розмноження; коли дві сумісні монокаріонтичні грибниці зливаються, утворюючи дикаріонтичний міцелій, така грибниця може формувати плодові тіла, такі як гриби. Міцелій може бути мікроскопічним, утворюючи колонію, замалу для того, щоб її побачити, або ж розростатися на тисячі гектарів, як у роду Armillaria.

Найчастіше міцелій виглядає як пухнастий наліт, що зовні нагадує вату або пух, може мати вигляд світлої плівки чи переплетених між собою ниток, які нагадують дрібну сіточку. Розгалужені нитчасті утворення міцелію надзвичайно тоненькі (від 1,5-10 мікрон завтовшки), вони мають світле забарвлення. Вони називаються гіфами. На гіфах знаходиться тонка мережа мініатюрних бічних відгалужень, відомих як гаусторії. З їхньою допомогою гриб легко проникає в субстрат чи внутрішні тканини рослин, здобуваючи там поживні речовини й воду.

Через міцелій гриб поглинає поживні речовини з довкілля у два етапи: спочатку гіфи виділяють на джерело живлення чи в нього ферменти, що розщеплюють біологічні полімери на менші одиниці, такі як мономери, а потім ці мономери всмоктуються в міцелій шляхом полегшеної дифузії та активного транспорту.

Тонкі, розгалужені пучки гіф або ризоїди схожі на кореневу систему рослин, допомагають грибу надійно утримуватись на грунті чи основі. Розташовані поруч одне з одним й багаті на поживні речовини гіфи можуть формувати дуже щільні, галузисті, ниткоподібні скупчення округлої чи довгастої форми - склероції, які мають чорне забарвлення й виконують функцію захисних капсул. З настанням тепла склероції проростають, вивільнюючи спороутворюючі органи. У сприятливих умовах з них утворюються плодові тіла або міцелій з нерухомими спорами (конідіями). З паралельно розташованих і однорідних гіфів утворюються шнури й жгутики, які мають будову розрослої галузистої мережі з тонких ниток. Для розмноження гриби використовують спеціальні клітини - спори.

Розвивається зазвичай всередині субстрату, рідше — на його поверхні. Міцелій може бути неклітинним (у фікоміцетів) або багатоклітинним. Ядра клітин міцелію можуть бути гаплоїдними або диплоїдними (лише у базидіальних грибів). Частинами міцелію відбувається вегетативне розмноження грибів.

Грибниці життєво важливі в наземних і водних екосистемах завдяки своїй ролі в розкладанні рослинного матеріалу: вони поповнюють органічну фракцію ґрунту, а їхній ріст вивільняє вуглекислий газ назад в атмосферу (див. вуглецевий цикл). Позаматриксний міцелій ектомікоризних грибів, а також міцелій арбускулярно-мікоризних грибів підвищують ефективність поглинання води й поживних речовин більшістю рослин і надають їм стійкості до деяких фітопатогенів. Міцелій є важливим джерелом їжі для багатьох ґрунтових безхребетних. Мережі міцелію здатні транспортувати воду та піки електричного потенціалу.

Типи міцелій занурений або субстратний (якщо грибниця повністю занурена у грунт чи поживний субстрат) повітряний або поверхневий (коли міцелій лиш частково торкається поживного середовища)Що таке грибниця або міцелій.

Будова міцелій За внутрішньою будовою міцелій поділяється: одноклітинний - гіфи позбавлені будь-яких внутрішніх міжклітинних перегородок; він є однією величезною клітиною, всередині якої знаходиться значна кількість ядер; такий міцелій утворюють нижчі гриби. багатоклітинний - властиві міжклітинні перегородки, в кожній клітині міцелію може знаходитись одне або декілька ядер: такий міцелій формують вищі гриби.

Будова грибів шапинкові (найрозповсюдженіша група, яка своєю чергою поділяється на трубчасті та пластинчасті гриби); цвілеві — це здебільшого мікроскопічні організми, які утворюють нальот — плісняву; дріжджові — велика група мікроскопічних грибів, у яких міцелій спрощений і легко розпадається на окремі клітини (клас Аскоміцети).

Застосування Сільське господарство Одна з головних ролей грибів в екосистемі — розкладання органічних сполук. Нафтопродукти й деякі пестициди (типові забруднювачі ґрунту) є органічними молекулами, тож становлять потенційне джерело вуглецю для грибів; завдяки цьому гриби здатні усувати такі забруднювачі з довкілля, якщо ці хімікати не токсичні для самого гриба. Такий процес біологічного розкладання називають мікоремедіацією. Грибницеві мати також пропонують використовувати як біологічні фільтри для видалення хімікатів і мікроорганізмів з ґрунту й води (мікофільтрація). Знання про стосунки між мікоризними грибами й рослинами відкривають нові способи підвищення врожайності. Гриби також незамінні для перетворення біомаси на компост, оскільки розкладають такі компоненти сировини, як лігнін, які не можуть розкласти багато інших компостувальних мікроорганізмів.

Комерційне застосування Альтернативи пінопласту й пластиковій упаковці можна виробляти, вирощуючи міцелій на сільськогосподарських відходах. Міцелій також використовують як матеріал для меблів і штучної шкіри: у твердофазній ферментації міцелій вирощують на лісогосподарській сировині, наприклад тирсі, за високої концентрації вуглекислого газу й контрольованих вологості й температури, після чого утворений на поверхні шар зневоднюють, хімічно обробляють і пресують до потрібної товщини.

Будівельний матеріал Міцелій є перспективним кандидатом для сталого будівництва завдяки легкій біорозкладній структурі та здатності вирощуватися з відходів; він має відносно високе співвідношення міцності до ваги й значно нижчу вкладену енергію порівняно з традиційними будівельними матеріалами. Оскільки міцелій набуває форми будь-якої форми, у якій його вирощують, це зручно для індивідуального дизайну, зокрема в архітектурних чи естетичних цілях. Дослідження також показують, що міцелій не виділяє токсичних смол під час пожежі, оскільки обвуглюється подібно до масивної деревини; міцелій відіграє роль в акустичній ізоляції, поглинаючи 70–75 % частот 1500 Гц і нижче. Водночас міцелій має відносно низьку міцність на стиск (0,1–0,2 МПа проти 17–28 МПа в традиційного бетону) і, як живий матеріал, потребує постійного доступу повітря, вологого середовища та захисту від надмірної вологи, що може спричинити забруднення й гниття.

Див. також Відьмине кільце

Література Міцелій у Великій радянській енциклопедії

Примітки