Скілур () — династ Скіфського царства (до/ бл. 130 р. до н. е. — 114/113 рр. до н. е. Виноградов Ю. Г. Вотивная надпись дочери царя Скилура из Пантикапея и проблемы истории Скифии и Боспора во ІІ в. до н. э. // ВДИ, № 1, 1987 Зайцев Ю. П. Неаполь Скифский (II в. до н. э. — III в. н. э.). — Симферополь: Универсум, 2003).

За часів панування Скілура територія Скіфського царства охоплювала весь степовий Крим, пониззя Дніпра та Південного Буга. На місці невеликого поселення (найімовірніше заснованого близько 199—197 рр. до н. е. ольвіополітами Посидеєм та Євменом) він розбудував нову столицю — Неаполь Скіфський.

Ймовірно, що грецький поліс Ольвія, який карбував монети з легендою Σκίλουρο, був у залежності від Скіфського царства. А. И. Иванчик. СТЕФАН, СЫН АЛЕКСАНДРА ИЗ СМИРНЫ: ОЛЬВИЯ И ЕЕ ЭВЕРГЕТ ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ II В. ДО Н. Э. Нумизматика и эпиграфика. Вып. XVIII. М., Памятники исторической мысли, 2011.

За Страбоном, заснував фортеці Палакій та Хаб.

Провів низку вдалих військових кампаній (проти «піратствуючих сатархів»), IOSPE, I, N672 ; Соломоник Э. И. Эпиграфические памятники Неаполя Скифского НЭ, 1962, т. 3 хоча наразі висловлено думку, що акції проти сатархів відбулися близько межі III—II ст.ст. до н. е. Н. И. Николаев. Кто был советником царя Скилура в Неаполе Скифском? Стародавнє Причорномор'я. XII. Одеса, ОНУ. 2018. (питання присутності сатархів у Північному Причорномор'ї близько межі III—II ст.ст. до н. е. потребує додаткових підтверджень). Останнім часом опублікована низка доказів того, що відома група посвят Посидея із Неаполя Скіфського датується рубежем III—II ст. до н. е. та встановлена при заснуванні Неаполя ольвіополітами. Відповідно, Посидей не був радником та «правою рукою» царя Скілура.

Наявність великої кількості еллінів у Неаполі дала підґрунтя для припущень, що за часів Скілура пізньоскіфська держава була монархією еллінистичного типу. Щеглов А. Н. Познескифское государство в Крыму: к типологии эллинизма. Древний Восток и античная цивилизация. — Ленинград, 1988 Ця точка зору має велику кількість оппонентів. Зубарь В. М. Херсонес Таврический и население Таврики в античную эпоху. — Киев: Шлях, 2004, с. 109—128 Але аналіз епіграфічних пам'яток Неаполя останньої третини II ст. до н. е. дає вагомі підстави для підтвердження концепції «… щодо циркумпонтійської єдності, яка склалася у еллінізмі. Початок цьому процесу поклав Александр Великий своєю майстерною політикою злиття світу Заходу і Сходу, яку наслідували наступні покоління монархів як Малої Азії, так й Північного Причорномор'я». Ю. Г. Виноградов, Ю. П. Зайцев. Новый эпиграфический памятник из Неаполя Скифского. // Археологія, № 1, 2003

Етимологія імені: < скіф. *skilūra < д.ір. *skidura («ріжучий, переможний»){С. В. Кулланда. Еще раз о скифском языке // Orientalia et Classica. Труды Института восточных культур и античности. Выпуск VI. 2005 {ref-ru}}.

Родина

Плутарх, переказуючи легенду про Скілура, згадував про 80 синів царя. Єдиний син Скілура відомий за ім'ям, це його наступник Палак. Також відомо про його дочку Сенамотіс, дружину боспорського аристократа Геракліда. Російський дослідник Юрій Віноградов припускав, що боспорський цар Савмак міг бути сином Скілура, хоча підтвержень цьому не існує Виноградов Ю. Г. Вотивная надпись дочери царя Скилура из Пантикапея и проблемы истории Скифии и Боспора во II в. до н. э. ВДИ, 1987. № 1..

Скілур в епіграфіці

IosPE I²668 Э. И. Соломоник. Эпиграфические памятники Неаполя скифского. Нумизматика и эпиграфика. Том ІІІ. М.: Ин-т археологии РАН. 1962.

SEG 37:674

Інші відомі на сьогодення згадки цього імені та історичні персони з даним ім'ям

Антропонім Скілур () відомий в епіграфіці Боспору II ст. н. е. Corpus Inscriptionum Regni Bosporani, 763.

Примітки

Джерела