Бодаква

Бодаква́ — село у Заводській міській громаді Миргородського району Полтавської області України. Населення на 1 січня 2021 року становить 802 особи.Програма соціального і економічного розвитку Заводської міської територіальної громади на 2021—2023 роки Орган місцевого самоврядування — Заводська міська рада.

Географія

Село Бодаква знаходиться на лівому березі річки Сула у місці впадіння річки Бодаква, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Хрулі, нижче за течією за 4 км розташоване село Сенча, на протилежному березі — село Христанівка. Річка в цьому місці звивиста та утворює стариці. Поруч проходить залізниця, станція Бодаква.

Історія

Давня історія Відомі знахідки часів культури ямково-гребінцевої кераміки знайдені у Бодакві.Д. Я. Телегин. О культурно-территориальном членении и периодизации неолита Украины и Белоруссии. Советская археология, 1971 (2). ст. 12. Поблизу села Бодаква, на правому березі Сули, на горі понад Сулою, знаходяться залишки селища доби Київської Русі (XII—XIII століття), також залишки укріплень пізнього українського середньовіччя (XVII—XVIII ст.) — урочище Козацька Гора. На лівому березі Сули знаходиться урочище Панське, у культурному шарі якого виявлено кераміку епохи пізньої бронзи та роменської культури. Укріплення городища датуються роменським часомМоргунов Ю. Ю. Древнерусские городища в окрестностях летописного города Лохвицы. Советская археология, 1988 (2). ст. 199—200. й були залишені тогочасними мешканцямиЮрий Моргунов. ЕЩЕ РАЗ О ЗАЩИТНЫХ АКЦИЯХ ВЛАДИМИРА СВЯТОСЛАВИЧА НА ПЕРЕЯСЛАВСКОМ ЛЕВОБЕРЕЖЬЕ. Матеріали міжнародної конференції «Переяславська Земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури». Ст. 67., малим племенем Сіверян.Михайлова И. Б. Малые города Южной Руси в VIII — начале XIII века. Ст. 266. Також на правому березі Сули знаходиться городище IX—XIII ст., що належить до роменської культури і доби Київської Русі. Укріплення імовірно входили до системи укріплених городів проти чорних булгар, угрів, печенігів.

Гетьманщина Сучасне село засноване у XVII столітті, входило до складу Сенчанської сотні Лубенського полку, свою назву отримало від річки Бодаква. Бодаква згадана в записі від 8 березня 1665 року в Лохвицькій ратушній книзі в контексті суперечки колишнього городового отамана Лохвиці Демка Виприщенка та Семена Чернишенка щодо спільної пасікиЛохвицька ратушна книга другої половини XVII століття. Запис 148.. На 1666 рік у Бодакві 6 господарів орали на 4 волах, 9 господарів орали на 2 волах, у селі було 9 бобилів.МАЛОРОССИЙСКИЕ ПЕРЕПИСНЫЕ КНИГИ 1666 ГОДА. Друга частина.

Згідно з універсалом гетьмана Мазепи від 11 січня 1689 року с. Бодакву з млинами на Хрулівській греблі на річці Сулі було віддано Григорію ГамаліїС. В. Сохань. Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі. Рукописна та книжкова спадщина України. — 2007. — Вип. 11. — С. 265—276.. Бодаковським отаманом у 1691 році був Петро Петрушенко а війтом Роман БутДОКУМЕНТАЛЬНА СПАДЩИНА СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО МОНАСТИРЯ У КИЄВІ XVI—XVIII СТ. С. 300—301.. 1692 року після першого невдалого антиросійського походу Петрика біля Бодакви був гетьманський табір гетьмана Мазепи. Семен Палій відвідував табір з 28 серпня до 3 вересня 1692 року.

На початку 18 століття село за заповітом Марії Василівни Гамалії, вдови Григорія Гамалії, перейшло у власність до Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Жалуваною грамотою Петра І від 4 лютого 1716 року було підтверджене право власності Михайлівського Золотоверхого монастиря на Бодакву.

У 1726 році Бодаква налічувала 120 дворів, а у 1729—1731 роках вже 137Микола Костенко. Хорольщина та навколишні землі в Генеральному слідстві про маєтності 1729—1731 рр. Довідник. С. 34, 85..

На 1732 рік в реєстрі Сенчанської сотні Лубенського полку було записано 80 козаків з Бодакви. Городничим Бодакви був ієромонах Свято-Михайлівського Київського Золотоверхого монастиря Філарет Чарнецький, у селі було два попи та один дяк.

Щонайменше з 1749 року у селі була Михайлівська церкваЗведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів. Село Бодаква. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).. У 1749 році у Бодакві налічувався 121 двір. Населення складало 582 особи чоловічої та 532 особи жіночої статі.

На 1764 рік у Бодакві було 134 двори. Населення складало 873 особи чоловічої та 884 особи жіночої статі.

1773 року перед святом трьох святителів (30 січня) в Бодакві зупинявся Семен ГаркушаСеменъ Гаркуша (1772—1784)// Киевская Старина. — 1883. — С. 528—554. Стор. 542.Микола Чабан. Український Робін Гуд на ім'я Семен Гаркуша. «Експедиція XXI», № 4(118), 2012..

Післякозацька доба

Період закріпачення Після ліквідації полкового устрою Бодаква з 1781 року у складі Лохвицького повіту Чернігівського намісництва; з 1796 року — Малоросійської, 1802 року — Полтавської губернії.

На 1784 рік у Бодакві було 197 дворів із 360 хатами в них, а також 26 бездвірних хат. Населення складало 1155 осіб чоловічої та 1188 осіб жіночої статі.

1789 року з Бодакви від оподаткування втекли козаки С. Шуліка, Г. Голінко, Я. Луговський та інші із сім'ями, про що повідомляли 15 лютого 1792 року із Чернігівської казенної палати у Чернігівське намісницьке правління. За два роки, що минули з часу втечі на сім'ї Шуліки та Луговського (по 3 особи) було нараховано по 7 карбованці та 35 копійок податей, а на сім'ю Голінка (2 особи) 4 карбованці та 90 копійок.

У 1804 році Бодаква постраждала від нашестя сарани у Полтавській губернії.О саранче в 1804 г. и о мерах борьбы с ней. Труды Полтавской Ученой Архивной Комиссии. Выпуск 13. С. 144

В 1828 році у селі став до ладу перший на Полтавщині і один з перших на території України цукровий завод у маєтку поміщика дійсного статського радника Олексія Майорова (Маюрова). Завод виробляв цукор-пісокНиколай Арандаренко. Записки о Полтавской Губернии . Часть ІІ. Полтава 1849. С. 334—335Розвиток промисловості на Україні: ремесло і мануфактура Олексій Нестеренко. Видавництво АН УРСР, 1959.. 1829 року заводом було вироблено 180 пудів цукруСоціально — економічний розвиток Полтавщини в І половині XIX століття. Інтегрований урок історії рідного краю, української та світової літератур, 9 клас.. 1844 року підприємство виробило 370 пудів цукру на суму 3289 рублів, а також 978 відер горілки з патоки. Завод виробляв до 380 пудів цукру щорічно на суму 3300 рублів.Семёнов-Тян-Шанский, Пётр Петрович. Географическо-статистическій словарь Россійской Имперіи.  — Санктпетербургъ: 1863. — Т. I: Аа — Гямъ-Маликъ. С. 289

На 1835 рік, за 8-ю ревізією, населення Бодакви складало 1305 чоловіків та 1308 жінок.Маркевич Н. А. О народонаселении Полтавской губернии. Киев. 1855 . Таблиця № 52. У 1835 році підпоручиці Н. Ф. Коломійцевій належало у Бодакві 8 кріпаків. Дворянці й дружині чиновника 14 класу М. І. Кошовій належало 5 кріпаків.

Щонайменше з 1840-х років у селі діє винокурня з паровим двигуном.

За 9-ю ревізією 1850 року населення Бодакви складало 1638 чоловіків та 1640 жінок. За час між 8-ю та 9-ю ревізіями народилося 1096 чоловіків та 1129 жінок, вмерло ж 763 чоловіків та 797 жінок відповідно. В цей час населення Бодакви мало можливість користатися послугами лікаря.

За даними на 1859 рік Бодаква була власницьким та козацьким селом, у селі було 441 двори, жіноче населення становило 1397 осіб, а чоловіче 1323 особи. У селі було 3 заводи та одна православна церква. Село належало до 1-го стану Лохвицького повіту.Списки населенных мест Российской Империи. XXXIII. Полтавская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург. 1862. ст. 127

У 1860 цукровий завод належав Ользі Платонівні Челіщевій, онуці Олексія Маюрова. Це був так званий «вогневий» завод із чотирма гідравлічними пресами. Випарювання соку і сиропу відбувалося ще на «голому вогні», без використання пари. Сезон виробництва цукру у 1860 році розпочався 5 вересня й закінчився передчасно 27 вересня, оскільки завод згорів. За цей час було вироблено 780 пудів цукру.Обзор различных отраслей мануфактурной промышленности Россіи. т. 1. Приложения к свеклосахарной промышленности. Ведомость свекло-сахарных заводов в период 1860—61 г. С. 40—41.

На 1860 рік Ользі Челіщевій у Бодакві належало 430 кріпаків чоловічої статі у 155 дворах.Приложенія къ трудамъ редакціонныхъ коммиссій для составленія положеній о крестьянахъ, выходящихъ изъ крепостной зависимости. Свѣдѣния о помѣщичьих имѣніяхъ. Томъ VI. 1860. С. 24.

Після скасування кріпацтва На момент скасування кріпацтва у 1861 році 5000 десятин землі та 268 кріпацьких дворів у належали поміщиці Макаровій (Челіщевій) Ользі Платонівні, онуці Олексія Маюрова й дружині Миколи Макарова.Указатель фабрик и заводов европейской Россіи и царства польскаго: Матеріалы для фабрично-заводской статистики . Типографія Р. Голике, 1887. С. 539.

У 1865 році настоятелем церкви у Бодакві був протоієрей Володимир Іванович Симонов, який жив у Пісках й служив у тамтешній Успенській церкві та у церквах ще 13 сіл, у тому числі у Бодакві.Памятная книжка Полтавской губернии на 1865 год. Отдел IV, С. 141, Отдел V, С. 88

На 1867 рік в селі було 2720 жителів.Географическо-статистический словарь Российской империи. 1867. С. 91.

У 70-х роках XIX століття поряд з Ольгою Макаровою, землевласницею у Бодакві була також графиня Катерина Павлівна Ламздорф (Комаровська), племінниця Григорія Ґалаґана.

У 1882 році було відкрито церковнопарафіяльну школу, у 1892 році — початкове училище. 1888 року у Бодакві було 534 двори, з 4359 жителів було лише 9 письменних.

На 1884 рік парова винокурня землевласниці Ольги Макарової налічує 18 робітників й орендується підприємцем Хазановим.

У 1891 році урожайність зернових склала 20,9 центнерів з гектара.

У 1892 році у Бодакві було знайдено скарб із срібних, мідних та білонних монет з XVII століття, серед них, зокрема, боратинки Яна Казимира.Грошовий обіг на території України доби феодалізму / М. Ф. Котляр; АН Української РСР, Ін-т історії. — Київ: Наук. думка, 1971. — 174 с., 8 арк. карт. С. 119, 140.

У 1892 році у Лохвицькому повіті спостерігався недорід жита, ярих культур і трав. Тому з ініціативи Лохвицького товариства сільських господарів у Бодакві з 26 квітня по 29 травня 1893 року під наглядом В. Бакумової, а згодом А. Московенко і В. Сидоренко, діяла їдальня, де могли харчуватися здебільшого діти, старі люди й інваліди.Демуз І. О. Науково-академічна та доброчинна діяльність Лохвицького товариства сільських господарів (за річними звітами 1886—1911 рр.) Історія науки і біографістика, 2012. — № 3

3 травня 1894 року о третій годині пополудні село майже повністю згоріло. За донесенням благочинного священика Павла Пономаренка від 7 травня 1894 року згоріло 320 будинків з іншими будівлями та майном, згоріла також Михайлівська церква Бодакви разом із дзвінницею та новим іконостасом.Полтавскія епархіальныя вѣдомости. Часть оффиціальная. 1894 года № 12-й. 15 іюня. С. 551.Описание архивов Полтавской губернии И. Н. Павловский. — Полтава: Изд. Полтав. учен. арх. комис., 1915. ст. 41Полтавскія епархіальныя вѣдомости. Часть оффиціальная. 1895 года № 11-й. 1 іюня. С. 409.

На земських зборах 13 жовтня 1897 року Лохвицька земська управа просила збори відкрити у Бодакві шкіряну майстерню та виділити фінансування на її утримання та утримання навчального персоналу. Однак, у зв'язку з відсутністю коштів, збори відклали вирішення питання до наступних чергових зборів.Обзор деятельности земств по кустарной промышленности. Том II. 1897—1898. С-Петербург. Типография В.Киршбаума, Дворцовая площадь, д. М-ва Финансов. 1899. С. 334—335