Берестечко

Бересте́чко () — місто в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Одне з найменших міст в Україні за кількістю мешканців. Центр Берестечківської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Горохівського району, місто увійшло до складу Луцького району.

Географія Берестечко розташоване на березі річки Стир, у південній частині Волинської області, на кордоні з Рівненською та Львівською областями, за 47 км на південь від міста Луцьк.

Клімат У Берестечку вологий континентальний клімат. Середньорічна температура становить +8.9 °C. Липень є найтеплішим місяцем року із середньою температурою +20.1 °C. Найпрохолодніший місяць — січень, із середньою температурою -3.0 °C. У рік випадає близько 773 мм опадів.

Походження назви Про походження назви міста Берестечка існує чимало легенд. Одна з них розповідає, що частина переселенців з міста Берестя прийшли на річку Стир, заклали тут своє поселення, а назву дали на честь рідного Берестя. Інший переказ розповідає, що довкола Берестечка були густі великі ліси, у яких особливо дуже багато росло берестів. Звідси й назва — Берестечко. Таке походження назви найбільш ймовірне. В архівних документах XV ст. зустрічаються назви: Берестовка, Бересточечек, Бересточочек, Берестечко.

Археологія Люди в межах сучасного Берестечка почали селитися ще за часів бронзової епохи. На території міста знайдені кам'яні та крем'яні сокири городоцько-здовбицької та стрижівської культур періоду др. пол. ІІІ — пер. пол. ІІ тис. до н. е. У 1962 році випадково було виявлено гуртове поховання городоцько-здовбицької культури. Біля кісток людини знаходився кам'яний кинджал і наконечники до стріл.

Історія

Берестечко виникло як передмістя Перемиля, але згодом воно стає самостійним поселенням. Вперше його назва згадується як село Берестки Перемильської волості у грамоті Великого князя Литовського Казимира Ягелончика від 1-го червня 1445 року.

У XV та пер. пол. XVI ст. Берестечко належало руським боярам Боговитиним. У 1544 Богуш-Михайло Боговитинович передав село як посаг своєї дочки Федори її чоловіку, князю Семену-Фрідріху Пронському, який був київським воєводою і старостою низки міст у Великому князівстві Литовському.

З господарської люстрації 1545 року відомо, що власники Берестечка залучали мешканців села до будівництва Перемильської вежі, до якої вони транспортували необхідні матеріали. А потім вони були задіяні на будівництві замкової городні в Луцьку. Брали вони на це по одному грошу з воза від кожного господарства.

Перетворення на місто і отримання Магдебурзького права

7 липня 1547 року Великий князь Литовський і король Польський Сигизмунд ІІ Август, дозволив князю Семену-Фрідріху у його селі Берестечку закласти місто:Де маєтность та (тобто Берестечко) княжни Марусі Богушівни Богодивної дісталася її коханому князю Фрідріху Глібовичу Пронському, дозволити йому в Берестечку місто зводити, мати корчми з медом і пивом, корчми самогонні і винні, одержувати чопове, торгове мито, торги проводити в кожен понеділок, а ярмарки на Іллі і на запусти перед Пилипівкою.

Після смерті Фрідріха Пронського у 1555, його вдова Федора повторно виходить заміж — за гнезненського каштеляна . Стараннями пана Тшебуховського у 1559 поселення отримує від Сигізмунда Августа королівську грамоту на магдебурзьке право.

Статус міста сприяв піднесенню та розвитку Берестечка, особливо це було помітно після занепаду Перемиля. Як свідчить карта торговельних шляхів XVI ст., через Берестечко йшли купці з Козятина, Вовковичів, Луцька, Кам'янки-Струмилової та багатьох інших міст і поселень. Про розквіт міста і зростання його значення свідчить акт Люблінської політичної унії (1569), в якому Берестечко згадується в переліку місцевостей, що складають Луцький повіт.

У др. пол. XVI ст. місто переходить у власність до князів Санґушків, а згодом його успадкував польський магнат Анджей Лещинський від своєї дружини, княжни Федори Санґушко.Włodzimierz Dworzaczek. Leszczyński Andrzej h. Wieniawa (ok. 1559—1606) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — Tom XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 102.

За часів володіння містом панами Лещинськими в місті існував кальвінський збір, діяла велика громада кальвіністів. Зокрема, опікувався ними дідич Анджей Лещинський — дерптський воєвода.Halina Kowalska. Leszczyński Andrzej h. Wieniawa (ok. 1606—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — Tom XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 104

Єдиний примірник старовинної гербової печатки Берестечка відомий з колекції матеріалів графів Потоцьких, що зберігається у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Києві і який датований 1743 роком (Ф. 49. — Оп. 1. — Спр. 2658. — Арк. 3). В полі печатки — овальний щиток, увінчаний короною і обрамлений військовою арматурою; в щитку — людська постать у короткій одежі (напівоголена), що тримає в правій руці предмет на довгому древку (найімовірніше — постать Святого Івана Предтечі, патрона місцевої католицької парафії, з хоругвою в руці). Довкола герба залишки напису: « * BERESTEK…». Судячи із символіки, печатка виникла не раніше 1651 року (як відомо, парафію в ім'я свого патрона — Св. Івана Предтечі — заснував у місті король Ян ІІ Казимир після поразки під Берестечком козаків на чолі з Богданом Хмельницьким: див. Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. 1. — Warszawa, 1880. — S. 140). Крім того, в актовій книзі Берестецького магістрату XVII ст. (зберігається так само у фондах ЦДІА України в Києві) під 1678 роком міститься згадка про «срібну міську печатку з вирізьбленими літерами» («pieczęć miejska srebrna z literami wyrzytymi»).

Хмельниччина. Битва під Берестечком (1651)

28 червня — 10 липня 1651 під Берестечком відбулася найбільша битва Визвольної війни (1648—1657) між українським Військом Запорозьким під командуванням Богдана Хмельницького та союзним йому кримськотатарським військом Ісляма III Ґерая з одного боку та армією Речі Посполитої під командуванням Яна II Казимира з іншого. Загальну чисельність українсько-татарського війська та сил Речі Посполитої історики оцінюють в понад 200 тис. вояків.

Битва стала перемогою польського війська, а козацька армія зазнала значних втрат. Частковим успіхом став відхід основних сил козацької армії на чолі з Іваном Богуном.

Перша світова війна Багато жителів містечка під виглядом евакуації було вивезено на схід, частина залишилась. 26—27 липня 1914 року відбувся кавалерійський бій поблизу Берестечка, який завершився повною поразкою австрійського спецназу і відступом їх до Бродів. На початку 1915 року бойові дії були перенесені безпосередньо на територію Волині. 2 травня 1915 р. німецько-австрійські війська прорвали фронт і захопили західну Волинь. Різко зросли ціни на пиво, продукти та паливо. Населення голодувало, спалахнув тиф. У 1916 році окупаційні війська Південно-Західного фронту царської Росії під командуванням генерала Олексія Брусилова перейшли в наступ і знову зайняли місто.

У районі Берестечка в 1916—1917 роках стояла 113-та піхотна дивізія російської армії, від солдатів якої населення дізналося про зруйнування царизму і жовтневий переворот у Петрограді. Голодні, замерзлі, злі солдати відмовлялись воювати; зафіксовані випадки братання з німецькими і австро-угорськими вояками, серед них були й галицькі українці.

Німецько-австрійські війська увійшли до Берестечка в лютому 1918. Навесні 1919 сюди прийшли нові окупанти — поляки. Восени цього ж року поляки на центральній площі Берестечка розстріляли більше тридцяти січових стрільців. Селяни псували полякам гармати, травили отрутою солдатів, спалахнуло повстання, яке було придушене. За підтримки Антанти 25 квітня 1920 розпочалася радянсько-польська війна. На Південно-Західному фронті проти армії Юзефа Пілсудського воювали кіннотники Семена Будьонного. 2 серпня 1920 на ділянці Боремель — Берестечко річку Стир форсувала 14-а кавалерійська дивізія і відбила Берестечко в поляків«Берестечко нерушимо смердить і досі, від усіх людей несе запахом гнилого оселедця» http://www.radyvyliv.info/berestechko-nerushimo-smerdit-i-dosi-vid-usix-lyudej-nese-zapaxom-gnilogo-oseledcya.html . Але після того, як частини Першої кінної армії рушили на захід, Берестечко знову захопили ті самі поляки. Згідно з Ризьким мирним договором (1921) Волинь увійшла до складу Польщі.

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 5 квітня 1934 з міста вилучено землі сіл Старики і Піски та включені до сільської ґміни Берестечко, натомість із сільської ґміни Берестечко вилучено приміські землі мешканців міста з розпарцельованого (поділеного) маєтку Нарічин і луки мешканців села Кутрів та приєднано їх до містаRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 5 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Beresteczka w powiecie horochowskim, województwie wołyńskiem. .

Друга світова війна

Німецька окупація Вже 23 червня 1941 німецькі війська зайняли м. Берестечко. З 23 по 29 червня 1941 в районі Луцька, Радехова, Бродів, Рівного розгорнувся зустрічний танковий бій. З півдня, з району Бродів, на Радехів і Берестечко сили Клейста атакували 15-й та 8-й мехкорпуси. До 25 червня південне ударне угруповання радянських військ, особливо 8-й механізований корпус, який мав у своєму складі 969 танків (з яких 219 КВ і Т-34), здійснило 400-кілометровий марш у загальному напрямку на Берестечко. У розгорнутому 26 червня 1941 танковому бою брало участь з обох сторін до 2000 танків. Жорстокі бої розгорнулись за с. Лешнів (14 км південно-західніше Берестечка).

Цей населений пункт німці перетворили на фортецю, зосередивши тут багато прихованих протитанкових гармат, але їх опір було зламано. Розгромивши частини 16-ї танкової дивізії гітлерівців, з'єднання корпусу пересунулося на 30—35 км і ввірвалося в Дубно, але на цьому наступальні можливості 8-го мехкорпусу були вичерпані. В ході цих боїв Південно-Західний фронт втратив дві третини своїх танків.

У роки війни нацисти здійснювали масові вбивства мешканців Берестечка. Відразу ж після німецького вторгнення було створено гетто для єврейського населення. Гетто було ліквідовано у вересні 1942, розстріляно більше 3 тисяч євреїв у яру за 2 км від містаХолокост на территории СССР: Энциклопедия, Москва 2009, ISBN 978-5-8243-1296-6 s.83. Загальна кількість жертв окупаційного режиму становила 4 тисячі. У квітні 1944 року війська 2-го Українського фронту відбили Берестечко від гітлерівців. Фронт на декілька місяців зупинився за два десятки кілометрів від міста. У прифронтовому Берестечку, на польовому аеродромі, базувалися авіачастини дивізії уславленого аса Олександра Покришкіна.

Діяльність ОУН/УПА Окремої сторінки заслуговує діяльність УПА в місті і околицях. З перших днів запрацювала мережа ОУН у терені. Так, 25 червня 1941 загін ОУН(б) зайняв райцентр, який утримував до приходу сил німецької армії. За наказом проводу почались заходи опору. Підпілля очолюють окружний провідник ОУН Стемид (Бондарчук Михайло, с. Мислинці). Районний провідник Сокіл (Ткачук Григорій, м. Горохів) в м. Берестечку до керівництва стають районний провідник ОУН Данило, його заступник Чапай (Пилипович Іван).

На теренах Берестечківщини, зокрема в с. Зелена, Волиця, Лобачівка проходили вишкіл. Під керівництвом старших провідників гартувались військові навички. А у селі Волиця-Лобачівська функціонував політичний вишкіл, куди потрапляли здібніші юнаки.

У липні 1943 року після масових випадків дезертирства українців із батальйонів німецької поліції значно поповнились лави УПА. У кінці липня 1943 року з боку Рівненщини відбувся напад куреня УПА на околиці міста.