Охоро́на приро́ди — сукупність заходів зі збереження, раціонального використання і відновлення природних ресурсів Землі. Це етика, наука, і дії, спрямовані на захист довкілля від забруднення, надмірної експлуатації й іншого шкідливого впливу життєдіяльності людини. Охоплює правові, технологічні, природничо-наукові, економічні, громадсько-політичні заходи міжнародного, державного, регіонального і локально-адміністративного рівня.
Основний наголос
Головне завдання охорони природи полягає в підтримці основних екологічних процесів і екосистем у рівноважному стані, разом зі збереженням природного світу і його біорізноманіття, біологічних ареалів, природних ландшафтів, екосистем та інших природних комплексів. Вторинний наголос робиться на збереженні природних ресурсів та енергозбереження, котрі розглядаються як важливі для захисту світу природи.
Система критеріїв для оцінки ефективності механізмів керування природоохоронною діяльністю у досліджуваному регіоні охоплює:
економічно ефективні заходи щодо забезпечення екологічної безпеки; альтернативність заходів та їх допустимих наборів; дискретність затрат на реалізацію заходів; сумісні заходи; заходи, оптимальний термін реалізації яких за нейтральних умов, більше заданого терміну скорочення забруднень; абсолютна ефективність інвестицій у заходи; припинення виробництва як захід з забезпечення екологічної безпеки; екологічна точність методу; відбиття вартості заходів на собівартості виробництва продукції; усунення зловживань окремими підприємствами щодо оцінки реальної вартості заходів.
Розвиток етики охорони природи Охорону природи було розпочато після науково-технічної революції, яка призвела до порушення рівноваги у взаєминах між довкіллям і людиною у зв'язку з її активною та виснажливою дією на природу та виробничо-господарською діяльністю.
Як рух і ідеологія охорона природи сформувалася в Російській імперії та СРСР в перші десятиліття ХХ століття. Один з піонерів природоохоронного руху професор Г. О. Кожевников ще в 1928 р. вказував на етичний момент як найважливішу складову охорони природи: «Охороняти первісну дику природу заради неї самої, вважаючи прикладні питання такими, що стоять на другому плані, — ось основна ідея охорони природи …»Кожевников Г. А. Вопрос об охране природы на Естественно-историческом совещании Центрально-промышленной области // Живая природа. 1928. № 12. . Польський філософ Я. Кольбушевський (Kolbuszewski J.) вважає, що охорона природи є добровільною діяльністю на користь слабших, хто без надання певної допомоги могли б загинути, бо не в змозі самі впоратися зі своїми проблемамиKolbuszewski J. Ochrona przyrody a kultura. Wrocław, 1992. 207 s. . Еколог Фелікс Штільмарк вважає, що: «Насправді охорона природи починається там, де вона міцно і реально не сприяє, а протистоїть природокористуванню»Штильмарк Ф. Р. Идея абсолютной заповедности. К., М.: КЭКЦ-ЦОДП, 2005. 116 с. . Фахівець в галузі екологічного права О. С. Колбасов пише: «Раціональне використання природних багатств, як воно здійснюється в сучасних умовах, приховує у собі можливість протистояння інтересам охорони природи»Колбасов О. С. Экология — политика и право. Правовая охрана природы в СССР. М.: Наука, 1976. 230 с. . На думку українського еколога В. Є. Борейка, під охороною природи «слід розуміти альтруїстичні дії, спрямовані на захист природи від експлуатації, від людського використання, невикористання природи, збереження природи недоторканою навічно, залишення природи в спокої, захист, заступництво, порятунок природи заради неї самої, захист прав природи, збереження рослин, тварин, інших живих істот і місць їх проживання навічно заради них самих, незалежно від будь-якого натяку на сьогодення або майбутнє їх використання людиною»Борейко В. Е. Прорыв в экологическую этику. К.: КЭКЦ, 2013. 168 с. . Близьким до судження «охорона природи», є термін «заповідання», який слід розуміти як припинення на природній території будь-якої господарської діяльності, будь-якого утилітарного використання природних ресурсів.
Наприкінці 1970-х проявлялася посилена увага людей до довкілля, було створено багато організацій з охорони довкілля, наприклад, «Всесвітній фонд дикої природи», «Друзі Землі», «Ґрінпіс» (), «Клуб Сьєрра» та інші. Величезну стурбованість викликало руйнування озонового шару Землі, викликане хлорфторвуглеводнями, що привело до їхньої заборони, підвищені викиди двоокису вуглецю, що веде до парникового ефекту і знищення лісів.
Конкуренція доктрини охорони природи і природокористування Охорона природи — система заходів, спрямованих на збереження чистоти повітря, водних басейнів, ґрунтів, еталонів природи, раціональне використання, розширене відтворення і розвиток усіх природних ресурсів Землі. В цьому сенсі охорона природи — складова частина природокористування.
В Стратегії збереження біологічного різноманіття України на період до 2035 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 червня 2026 р. № 708-р, зазначається, що в Україні понад 70 % території використовується для сільськогосподарських потреб, а рівень розораності є одним із найвищих у світі. Наслідком розорювання земель є майже повне знищення природних степових екосистем України: на сьогодні вони збереглися лише на 2-3 % території країни, переважно у вигляді фрагментарних ділянок. Степове біорізноманіття опинилося на межі повного зникнення. Лучні екосистеми, особливо в межах Лісостепу та Полісся, також зазнають деградації. Площі луків швидко скорочуються внаслідок приватизації земель, порушення режимів прибережних захисних смуг, осушення заплав та розорювання днищ і схилів балок.
Природокористування має коригуватись засадами природоохорони, зокрема здійснюватись без шкоди природі чи найменш обтяжливим засобом.
Охорона природи в Україні Забезпечення природоохоронної діяльності в Україні здійснюється на основі ст. 16 та 50 Конституції України, положень Земельного, Водного, Лісового кодексу, а також Законіву України: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про державне регулювання сфери захисту рослин», «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення». В Україні прийнято також Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року.
В Україні державній охороні і регулюванню використання підлягають земля, надра, водні ресурси, ліси, полезахисні й водоохоронні лісосмуги, зелені насадження, типові краєвиди, курортні місцевості, рідкісні, корисні, реліктові тварини й рослини, визначні природні об'єкти, державні заповідники і заказники та їхній рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря та інші природні багатства, які залучені до господарського обігу, і ті, що їх не експлуатують. Заборонено таку господарську діяльність, яка може шкідливо вплинути на стан природних багатств, призвести до ерозії ґрунтів, забруднення і обміління водойм, забруднення повітря, знищення корисних тварин і рослин, зруйнування або пошкодження інших цінних об'єктів природи. Організацію заходів стосовно охорони природи та нагляд за їх проведенням здійснюють місцеві органи влади, відомства, інспекції, громадські організації.
16 березня 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державні нагороди України», у якому була встановлена державна нагорода України — почесне звання «Заслужений природоохоронець України».
Державний нагляд (контроль) у природоохоронній сфері наразі здійснюють 5 органів виконавчої влади — Держекоінспекція, Держгеонадра, Держлісагентство, Держрибагентство, Держпродспоживслужба.
Викладання ОП у вишах Існує низка спеціальних навчальних дисциплін, які викладають для слухачів бакалаврату, а частіше — ОКР «спеціаліст» і «магістр»:
екологічне право охорона природи охорона тварин раціональне природокористування та інші.
Посилання
Див. також
Охорона довкілля Природоохоронна територія Заповідна справа в Україні Екологічний рух в Україні Охорона ґрунтів Охорона надр Охорона вод Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» Охорона тваринного світу Міжнародний союз охорони природи Українська екологічна асоціація «Зелений світ» Глобальна мережа геопарків Смарагдова мережа Європи Зміна клімату в Україні Етноекологія Етноконсервація
Джерела Екологічна енциклопедія: у 3 т. / Всеукраїнська екологічна ліга; редколегія: А. В. Толстоухов (головний редактор) та ін. К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2006—2008. Т. 1. А-Е / 2006. 430 с.; Т. 2. Є-Н / 2007. 415 с.; Т. 3. О-Я / 2008. 472 с.
Екологічне право / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова), А. П. Гетьман (заст. голови) та ін.; Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 14. Харків: Право, 2018. 776 с. ISBN 978-966-937-407-3 Загороднюк І. Охорона тварин: методичний посібник для студентів спеціальностей «Екологія» та «Біологія». Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2012. 52 с. Еколого-техногенна безпека України. ЕГ Дегодюк, СЕ Дегодюк. К.: ЕКМО, 2006.
Медведєва М. О. Міжнародна охорона живих ресурсів міжнародних рік і озер // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. К.:Знання України, 2004 Т.2 812с. ISBN 966-316-045-4 Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / ред. О. О. Кагало, Б. Г. Проць. Львів: ЗУКЦ, 2012. 278 с. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища. Екологія та охорона природи: Підруч. / В. С. Джигирей, В. М. Сторожук, Р. А. Яцюк; Нац. ун-т «Львів. політехніка». 3-є вид., доповн. Л.: Афіша, 2001. 272 c. Основи фітосозології та її завдання у збереженні фітогенофонду і фітоценофонду / С. М. Стойко // Український ботанічний журнал. К.: Інститут Ботаніки ім М. Г. Холодного НАН України, 2011. № 3. С.331-351. Становлення і розвиток природоохоронних інститутів в Австро-Угорській імперії: історико-правове дослідження на матеріалах Східної Галичини (1867—1918 рр.): монографія / Л. Я. Коритко. Івано-Франківськ: Вид. Супрун В. П., 2016. 432 с. ISBN 966-8969-77-5.
Охорона природи // Туниця Ю. Екологічна конституція Землі. Ідея. Концепція. Проблеми. Львів: Видавничий центр Львівського національного ун-ту імені Івана Франка,2002. 298 с.
Український офіс Всесвітнього фонду дикої природи. The Nature Conservancy — неурядова організація зі збереження дикої природи. Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Бугай О. В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навчальний посібник. Київ: Університетська книга, 2023. 316 с. ISBN 978-966-680-328-6 Оцінка впливу на довкілля: впровадження природоохоронних практик та кліматичної політики ЄС. Навчальний посібник.. Мельник О. С., Скляр В. Г.. Коваленко І. М. Київ: ОЛДІ-ПЛЮС, 2021. 166 с. ISBN 978-966-289-0563-6 Роберт Гейзен Симфонія вуглецю. Вуглець та еволюція майже всього на світі. Київ: Фабула, 2023. 288 с. ISBN 9786175220740