Катери́на Ваку́лівна Мо́трич (30 листопада 1947) — українська письменниця, поетеса, членкиня Національної спілки письменників України (з 1979), лауреатка Огієнківської премії в галузі громадської, політичної та духовної діяльності.

Життєпис Народилася 30 листопада 1947 року в селі Васильків (нині — Звенигородського району) Черкаської області.

Закінчила Васильківську середню школу. У 1971 році закінчила Київський державний університет факультет журналістики. Працювала в редакції газети «Молода гвардія» коректоркою, у товаристві «Просвіта» та на республіканському радіо.

Творчість Авторка книжки оповідань «Соняхи» (1977), збірок оповідань і повістей «Час найкоротшої тіні» (1982), «Перед храмом любові і болю» (1989), роману «Досвіток» (1987). Сповнена ліризму проза Катерини Мотрич присвячена людям села, утвердженню нетлінних моральних цінностей. В останні роки письменниця широко використовує форму молитви («Молитва до мови», «Молитва до убієнних голодом», «Молитва до України», всі — 1991 р.

Її перу належить роман «Ніч після сходу сонця». Не залишилась авторка байдужою і до теми «Чорнобиль „Звізда Полин“» (збірка). У 2013 році у видавництві «Сполом» опублікований роман «Вавилонська вежа».

Сучасна проза письменниці відрізняється від ранньої історичною тематикою, порушенням глобальних проблем, вона глибоко патріотична, з екскурсом у непросту українську історію та сучасність. Її твори вирізняються цікавою сюжетністю, духовною тематикою, емоційністю, образністю й власним неповторним стилем.

Бібліографія Повісті та оповідання «Соняхи» (1977), «Час найкоротшої тіні» (1982), «Перед храмом любові та болю» (1989), «Звізда полин» (2000), Молитва до Мови Рух. 2001. Ч. 32-33. С. 8. Романи «Досвіток» (Київ: Дніпро) (1987), «Ніч після сходу сонця» (Київ: Видавниче Товариство «Криниця») (2004), «Вавилонська вежа» (Львів: Криниця) (2011), «Трьохсотлітня голгофа. Фавор» (видавництво Ярославів Вал) (2018)Катерина Мотрич і М. Слабошпицький. роман у віршах «Мотрині ночі» (2006), поетична збірка «Почайна» (2007; усі — Київ). У журналі «Неопалима купина» п'єса «Кайдашева земля» (2007). Низка резонансних публіцистичних статей у газеті «Слово Просвіти»: «Терня у боки» (2000), «Ім'я їм регіон» (2011), «ДНК варвара», «Чия земля?» (обидві — 2017); у газеті «Літературна Україна»: «Армагеддон державотворення — імунодефіцит духу…» (2010), «Телетусовка, або Синдром аварійності» (2013).

Відзнаки Мистецька премія «Київ» імені Івана Миколайчука в галузі кіномистецтва (2004) Лауреатка Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2007)

Примітки

Джерела Бурій В. Її молитви теплять душу / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2012. — 30 лист. — С. 4 Катерина Мотрич. Молитва до Мови // Рух. — 2001. — ч. 32-33. — С. 8 В. Бурій. Катерина Мотрич: штрихи до біографії і творчості / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2003. — 11 січ. — С. 2. — (Особистості). Те саме // Катеринопільський вісник. — 2002. — 5 лист. — С. 3 Катерина Мотрич Її молитви теплять душу