Дмитро́ Олексі́йович Мі́щенко (18 листопада 1921, Степанівка Перша — 4 квітня 2016, Київ) — український письменник, літературознавець, кандидат філологічних наук з 1955 року; член Спілки письменників України з 1956 року.

Життєпис Народився 18 листопада 1921 року в селі Степанівці Першій (нині Приазовський район Запорізької області, Україна) в селянській сім'ї. У 1941 році закінчив середню школу. У Червоній армії з серпня 1941 рокуМищенко Дмитрий Алексеевич / Память народа. . Після короткострокового навчання в Краснодарському мінометному училищі відбув на фронт німецько-радянської війни. Як командир батареї польової артилерії брав участь у боях на Південному, Сталінградському, Південно-Західному, Першому, Другому та Четвертому Українських фронтах, у штурмі Берліна і звільненні Праги. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеня (23 травня 1944), Червоної Зірки (23 жовтня 1944). Член ВКП(б) з 1945 року.

Протягом 1946—1951 років навчався на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка, а з 1951 по 1954 рік — в аспірантурі того ж університету. 1955 року захистив кандидатську дисертацію «Розвиток реалізму в творчості Михайла Коцюбинського».

Був на видавничий роботі, зокрема у 1954—1956 роках працював старшим редактором видавництва «Радянський письменник»; у 1956—1961 роках — заступником головного редактора Держлітвидаву України; у 1961—1964 роках — старшим редактором та у 1964—1973 роках — головним редактором видавництва «Радянський письменник». Помер у Києві 4 квітня 2016 року.

Творчість Друковатися почав з 1949 року (стаття «Великий реаліст» про Панаса Мирного). У творчому доробку — повісті, оповідання, романи, зокрема історичні. Писав про сучасність і героїчне минуле українського народу. Автор книжок:

оповідання і повісті «Сини моря» (1955); «Весняна повінь» (1960); «Батьківська лінія» (1960); «Доля поета» (1961); «Очі дівочі» (1964); «Шибенники» (1965); «Ніна Сагайдак» (1966; 1970, 1986 — російською); «У морі затишку немає» (1970); «Віра, надія, любов» (1971; 1979, 1991 — російською); «Особисто відповідальний» (1973; 1974 — російською; 1978 — болгарською); «Земля гонить соки» (1976); «Друге заміжжя» (1980); романи «Сіверяни» (1959, 1961, 1969, 1981, 1999; 1972 — російською; 1986 — англійською); «Чому несходяться дороги» (1963, 1967, 1971; 1974 — російською); «Вітри приносять грозу» (1968, 1971, 1981; 1979 — російською); «Честь роду» (1977, 1986); «Найвищий закон» (1978, 1981; 1986, 1991 — російською); «Синьоока Тивер» (1983, 1985, 1986, 1991; 1990—1991, 1996 — російською); «Лихі літа ойкумени» (1985, 1991; 1990-91 — російською); «Розплата» (1987, 1991); «Полювання на Жар-птицю» (1990); «Хліб наш насущний» (1990); «Бунтівний князь» (1993); «Батальйон необмундированих» (1995; 1991 — російською); «Згубні вітри над оазою» (1997); «Не полишу тебе самотньою» (1997). </div> Автор монографії «Розвиток реалізму в творчості Михайла Коцюбинського» (1957).

1991 у Києві вийшло 2-томне видання «Вибрані твори».

В останні роки життя часто виступав у пресі з публіцистичними статтями.

Відзнаки Медаль «За трудову відзнаку» (1971); Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1981); Медаль Антона Макаренка (1982, за роман «Вітри приносять грозу»); Премія імені Фадєєва (1989); Державна премія України імені Тараса Шевченка (1993, за збірки «Полювання на жар-птицю» та «Особисто відповідальний»).

Сім'я Батько Олексій Михайлович (1884—1924) і мати Параска Опанасівна (1883—1953) — селяни; Дружина Ніна Василівна ( 1929) — учителька української мови і літератури, пенсіонерка; Син Михайло ( 1962) — український соціолог, кандидат соціологічних наук, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, старший консультант Національного інституту стратегічних досліджень, заступник директора соціологічних програм Центру Разумкова; Син Дмитро (1964) — провідний інженер Інституту електрозварювання імені Євгена Патона НАН України.

Вшанування пам'яті 16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», якою передбачалося відзначення на державному рівні 18 листопада 2021 року 100-річчя від дня народження Дмитра Міщенка».

Примітки

Література Міщенко Дмитро Олексійович //  — С. 330—331; Міщенко Дмитро Олексійович //  — С. 180—181; В. А. Бурбела. Міщенко Дмитро Олексійович // , С. 388; Міщенко Дмитро Олексійович //  — С. 397.