Хлодвіг I або Клодвіг I (, , реконстр. ; близько 466, Турне — 27 листопада 511, Париж) — король салічних франків між 481 та 511 роками. Син короля Хільдеріка I з роду Меровінгів і Базіни Тюринзької. Хлодвіг посів трон у віці 15 років після смерті свого батька. Проводив активну завойовницьку політику з 486, значно розширивши територію свого королівства. У 498 першим із франкських королів офіційно прийняв християнство католицького обряду, що стало початком християнізації салічних франків, які після завоювання ними колишньої римської провінції Галлії осіли у країні. Вважається засновником Франкського королівства, яке розглядається як перша французька або німецька монархії, в залежності від національної приналежності чи симпатій дослідників. За Хлодвіга була укладена і записана «Салічна правда» (бл. 508 року), один із перших варварських законодавчих кодексів. Після смерті Хлодвіга королівство було поділено на чотири частини між його синами й поринуло у міжусобиці.
Початок правління Хлодвіга I вважається настанням першого, «меровінзького» періоду історії Франкської держави — з кінця V до кінця VII ст.
Джерела Період правління Хлодвіга I не багатий на автентичні джерела. Наявні рукописи й пам'ятки потрібно оцінювати надзвичайно критично, оскільки події минувшини найчастіше описувалася хроністами вже post factum, а археологічні дані й методи обробки матеріальних джерел не завжди точні.
Письмові джерела Про короля Хлодвіга багато чого відомо завдяки докладному опису його правління галло-римським єпископом Григорієм Турським, який був близький до панівних класів. Його «Історія», названа пізніше «Історією франків», служила насамперед як повчальний твір, однак згодом перетворилася у хвалебну біографію. Саме тому дане джерело не слідує точному викладу історичних фактів. Життєпис Хлодвіга можна знайти у 2-й книзі «Історії франків», розділи 27—43. Деякі дані про Хлодвіга містяться у «Хроніці» Фредегара. Соціально-економічні й правові аспекти епохи правління Хлодвіга I вивчаються на основі «Салічної правди» і капітуляріїв, виданих у зв'язку з появою цього варварського кодексу. Також до нас дійшли деякі фрагменти тогочасного листування і пізніші записи, зроблені на основі джерел, які сьогодні не збереглисяЛебек С. «Происхождение франков». — М., 1993. — Т.1. — С. 45–47 .
Саме завдяки порівняльному аналізу всіх цих документів і хронік більшість дослідників прийшла до думки, що Хлодвіг помер 27 листопада 511 року.
Матеріальні джерела
Дослідження археологів дозволяють історикам робити деякі висновки про матеріальну культуру того періоду, про звичаї та культурний розвиток франків, а також уявити приблизну картину кліматичних змін на території Галлії, розвитку сільського господарства й економічних зв'язків (наприклад, вивчаючи залишки римських доріг у Галлії) тощо. Окрім цього, завдяки археологічним знахідкам інколи можна датувати ту чи іншу подію, тоді як письмові джерела, скажімо, розходяться у цьому питанні або не дають таких даних узагалі.
Лінгвістичні дані Вивчення франкської мови дозволило дослідникам зрозуміти етимологію імені короля франків. Ім'я «Хлодвіг» (франкськ. Hlodowig) складається з двох частин — кореня «hlod» («прославлений», «видатний», «іменитий») і «wig» («бій», «битва»). Тобто «Хлодвіг» означає «той, хто прославився в бою»Там само. С. 6.. Пізніше від цього імені було утворено ім'я Людовик (), яке перетворилося на німецьке «Людвіг» () і французьке «Луї» ().Ім'я прибрало сучасний вигляд далеко не відразу: у каролінзький період воно звучало як Hlodoveus, потім — Lodoveus, і, нарешті, — Loeïs або Looïs. Цим ім'ям часто називали королів Франції. Меровінги нерідко використовували при наданні імені корінь «hlod». Так, наприклад, з'явилися Хлотар () Лотар, (Lothaire), Хлодомир (Clodomir), Клотильда (Clotilde).
Хронологія правління Хронологія правління Хлодвіга відома вкрай погано. Практично всі наявні дані взяті з «Історії» Григорія Турського (книга 2), який вважає перераховані нижче події п'ятиліттями. Наприклад, війна з Сіагрієм відбулася, за його відомостями, через п'ять років після сходження Хлодвіга на престол, війна проти алеманів через п'ятнадцять років після початку правління, а війна з вестготами — за п'ять років до його смерті. Загалом виходить, що Хлодвіг правив протягом 30 років після сходження на престол у п'ятнадцятирічному віці. Можливо, така подача інформації є спрощенням з боку автора. Але також цілком можливо, що ці дати близькі до істини. Єдина точна дата, яку науковці мають сьогодні у своєму розпорядженні, — це дата смерті Хлодвіга: 511 рік. Це означає, що на престол він зійшов приблизно 481 або 482 року.
Приблизна хронологія правління Хлодвіга I:
466 — Народження Хлодвіга, сина Хільдеріка I, короля салічних франків, і королеви Базіни Тюрингської.
480 — Рипуарські франки захопили Трір.
481 — Сходження на престол Хлодвіга I. Він успадкував королівство, яке приблизно відповідало території Белгіки, невеликої провінції, розташованої між Північним морем, річкою Еско і провінцією Камбре. Ця територія тягнулася від Реймса до Ам'єна і міста Булонь-сюр-Мер, за винятком області Суассона, яка тоді знаходилася під контролем Сіагрія.
484 — Союз із рипуарськими й камбрейськими франками (Рагнахар, король франків Камбре, був, імовірно, одним із родичів Хлодвіга). Смерть короля вестготів Ейріха, якого заступив його син Аларіх II.
485 — Хлодвіг одружився з рипуарською принцесою, у якої від нього народився син Теодоріх. Цей шлюб часто трактується як тактичний союз зі східними сусідами, який дозволив Хлодвігу направити свої сили на південь. Григорій Турський у своїй «Історії» говорить про цю принцесу як про наложницю, тому тривалий час Теодоріх вважався незаконним сином Хлодвіга.
486 — Битва при Суассоні із Сіагрієм. Сіагрій, син Егідія, оголосив себе «царем римлян» (лат. rex romanorum) і тримав під своїм контролем галло-римський район між річками Сіно і Луара, останній уламок Західної Римської імперії.
Перемога при Суассоні дозволила Хлодвігу об'єднати всю північ Галлії. Сіагрій сховався у вестготів у Тулузі, але ті видали його Хлодвігу. Галло-римський правитель був убитий. Вважається, що саме після цієї битви відбувся відомий епізод із суассонською чашею, який описав Григорій Турський.
490 — Початок набігів Хлодвіга на вестготів. Імовірно, Хлодвіг хотів розширити своє королівство до Середземного моря. Він почав наступ на рейнських і зарейнських германців.
493 — Договір про ненапад із королем Ліонського бургундського королівства, підкріплений шлюбним союзом. Хлодвіг одружився вдруге з принцесою Клотильдою (дочкою короля бургундів Хільперіка II і племінницею короля Гундобада). Клотильда разом із єпископом Реймським Ремігієм намагалася схилити Хлодвіга до прийняття католицтва.
494 — Переможний набіг Хлодвіга проти вестготів на Сентонж.
496 — Битва при Толбіаку неподалік від КельнаЦюльпіх, за 35 км на північний захід від Кельна з аламанами, під час якої Хлодвіг дав обітницю прийняти хрещення, якщо переможе. Хлодвіг здобув перемогу і розширив межі свого королівства аж до верхнього Рейну.
498 — Переможний набіг Хлодвіга проти вестготів на Бордо.
498, 25 грудня (Різдво)Це найбільш спірна дата з усієї хронології правління Хлодвіга. Хрещення могло відбутися між 496 і 508 роками, проте визначити точний рік дослідники не можуть. У даній статті наводиться 498 рік, дата, названа С. Лебеком. — Хлодвіг прийняв хрещення у Реймсі разом із 3 тисячами вояків (якщо вірити словам Григорія Турського). Хрестив короля єпископ Ремігій, згодом проголошений святим. Перехід Хлодвіга у католицьку віру збільшив його вплив на галло-римські території, легітимізувавши його владу в очах місцевих християн. Однак водночас це був досить небезпечний захід, який зменшував популярність короля серед германців. Франки, як і всі германці, вірили, що король або вождь рівний богам, а католицька ж віра стверджувала, що вища влада належить Богу і Церкві на чолі з папою. Тому багато хрещених германців найчастіше були аріанами, оскільки згідно з цим віровченням, головою Церкви ставав не папа, а король.
499 — Хлодвіг уклав союз із королем бургундів Женеви Годегізілом, який хотів захопити території свого брата Гундобада.
500 — Хлодвіг уклав союз із арморіканцями (кельтською народністю, що населяла півострів Бретань і узбережжя Ла-Маншу). Після битви при Діжоні та перемогах Хлодвіга над бургундськими військами Гундобада, король франків змусив того покинути своє королівство і сховатися в Авіньйоні. Проте король вестготів Аларіх II прийшов на допомогу Гундобаду і, таким чином, примусив Хлодвіга відмовитися від допомоги Годегізілу. Своєю чергою, Гундобад погодився платити Хлодвігу щорічну данину, але своєї обіцянки не дотримав. Він зміг відновити своє королівство, а також наздогнати й убити у В'єнні свого брата Годегізіла.
Після цього Хлодвіг і Гундобад уклали мир і союз для боротьби з вестготами.
506 — Церковний собор в Агді, у якому взяли участь 25 єпископів, 8 священників і 2 диякони (вони були присутні там як представники єпископів своїх діоцезій).
507 — Битва в долині Вуйє неподалік ПуатьєЗа 20 км на північний захід від Пуатьє з вестготами. Хлодвіг отримав перемогу над Аларіхом II і розширив межі свого королівства аж до Аквітанії. Король вестготів був убитий, а у самих вестготів не залишалося іншого вибору, окрім як відступити в Іспанію, за Піренеї. Остготи ж під керівництвом Теодоріха Великого не могли заступитися за своїх сусідів вестготів, оскільки у цей момент воювали з Візантією.
508 — Хлодвіг отримав від візантійського імператора Анастасія I титул «консула» і був названий «августом» під час свого врочистого в'їзду до Тура. Париж став офіційною резиденцією Хлодвіга.
510 — Хлодвіг наказав убити короля рипуарських франків Сігіберта Кульгавого, одного з впливових вождів салічних франків Хараріха і свого колишнього союзника короля Камбре Рагнахара і після цього завоював їхні королівства. Таким чином, його держава розширилася на зарейнські території. Хлодвіг став єдиним правителем великого королівства, територія якого відповідала римській провінції «Нарбонська Галлія» — від середнього Рейну (гирло річки ще знаходилося у руках фризів) аж до Піренейських гір, де жили племена басків. Однак до складу королівства не входив острів Британія і середземні регіони.
511, липень — Загальногалльський церковний Собор в Орлеані, у якому взяли участь 32 єпископи (половина з них були родом з «королівства Франків»). Хлодвіг був проголошений усіма присутніми єпископами «Rex Gloriosissimus, сином Святої Церкви».
511, 27 листопада — Смерть Хлодвіга. Він був похований у храмі Апостолів Петра і Павла в Парижі на горі Сент-Женев'єв.
Згодом нащадки Хлодвіга ще більше розширили межі королівства (завоювавши Бургундію, Прованс й інші території) і правили приблизно впродовж трьох століть, поступившись у період «ледачих королів» місцем династії майордомів Піпінідів, засновникам королівської династії Каролінгів.
Галлія наприкінці V століття Наприкінці V століття Галлія була роздроблена на численні й постійно ворожі один з одним варварські королівства:
Франки, що влаштувалися на північному сході, тривалий час знаходилися на службі у Римської імперії як допоміжні війська на рейнському кордоні. Вони були язичниками аж до хрещення Хлодвіга I (хоча насправді процес християнізації франків розтягнувся приблизно до VIII століття). Бургунди, що мешкали в Савої й околицях Ліона, були досить віротерпимими аріанами. Вестготи, могутній народ, мешкав на півдні Луари, в Лангедоці, у долині річки Гаронни. Вони також дотримувалися аріанського віросповідання, але були менш толерантними до католицького галло-римського населення.
Остготи не населяли територію Галлії, але король Теодоріх Великий намагався підтримати рівновагу між різноманітними королівствами від Італії до Галлії
Західна Римська імперія вже практично не мала реальної влади над землями Галлії.