Наваррське королівство (; ; ; ) — монархічна держава в Західній Європі, що існувала на півночі Піренейського півострова у 824—1620 роках. Розташовувалася на етнічних землях басків, по обидва боки західних Піренеїв. Займала терени сучасної іспанської області Наварра та частини французької області Атлантичні Піренеї. Виникла у IX столітті на базі Памплонського князівства з центром у Памплоні. Разом із Іспанською маркою, було буферною зоною між франкською імперією Карла Великого та Омеядським халіфатом, що підкорив Іспанію. Першим правителем вважається памплонський князь Ініго I, васал халіфату. Стала незалежною в Х столітті, але прийняла протекцію ісламської Кордови в XI столітті. Через феодальну роздробленість та зміну династій, деякий час контролювалася королями Арагону (1054—1134) і Франції (1285—1328). Внаслідок династичної сварки південна частина королівства була окупована Кастилією (1512) й увійшла до складу об'єднаного Іспанського королівства (1524). Північна частина королівства уклала династичну унію з Францією (1589) і наваррський король Генріх III зійшов на французький трон як Генріх IV, а його нащадок Людовик XIII інкорпорував рештки Наваррської держави до Французького королівства (1620).
Назва Королівство Наварри, або Наваррське королівство (, , , ) — за назвою країни. Памплонське королівство (, ) — за назвою столиці.
Історія Передісторія
Наваррське королівство виникло в південній частині західних Піренеїв, на рівнині навколо міста Памплона. За словами римських географів, таких як Пліній Старший і Тіт Лівій, в античності ці землі населяли васкони та інші споріднені васконо-аквітанські племена — доіндоєвропейська група народів. Вони займали південні схили західних Піренеїв і частину узбережжя Біскайської затокиNavarre // Encyclopædia Britannica. Vol. 19 (11th ed.). Cambridge University Press. pp. 281–282.. Ці племена розмовляли протобаскською мовою, а також деякими іншими спорідненими мовами, такими як аквітанська. 74 року до н.е. цей край захопили римляни. На відміну від аквітанців та інших, васкони домовилися з ними про свій статусCollins 1990, pp. 53–56.. Регіон спочатку входив до римської провінції Близька Іспанія, а потім — провінції Тарраконська Іспанія, й перебував під адміністративним контролем Цезар-Августи (сучасної Сарагоси).
Рим вплинув на урбанізацію, мову, інфраструктуру, торгівлю та промисловість регіону. Під час Серторіанської війни Помпей керував заснуванням міста Помпаело (сучасна Памплона), заснованим на давнішньому поселенні Васконіка. Романізація васконів призвела до того, що вони врешті-решт прийняли латину, які розвинулася в наварро-арагонську мову. Баскська мова залишалася широко поширеною, особливо в сільській та гірській місцевостях.
Після занепаду Західної Римської імперії васкони не поспішали приєднуватися до Вестготського королівства: його поглинули міжусобиці, що дало можливість Омеядам завоювати Іспанію. 718 року вожді басків Памплони прийняли верховенство мусульман, які дозволили широку автономію краю в обмін на військові повинності й данину КордовіLarrea & Lorenzo 2012, p. 277.. Кілька десятиліть в баскській столиці розташовувався мусульманський гарнізон, про що свідчить місцеве мусульманське кладовище. Проте матеріальна культура Памплони цього часу перебувала під впливом Франкського королівства Меровінгів і гасконців АквітаніїLarrea & Lorenzo 2012, pp. 279–280..
Васконське (Гасконське) герцогство
Походження та заснування Наваррського королівства нерозривно пов’язане з франкською експансією Меровінгів та їхніх наступників, Каролінгів. Близько 601 року франки заснували Васконське (Гасконське) герцогство, з центром у Новемпопуланії, яке простягалося від південного узбережжя річки Гаронна до північних схилів Піренеїв. Першим задокументованим васконським герцогом був Женіал, який займав цю посаду до 627 року.
У VIII ст. Васконське герцогство стало фронтиром Франкії з мусульманською Андалусією. Вони мало різні рівні самоврядності, які визначали франкські королі. У часи Каролінгів автономія Васконії й сусідньої Аквітанії були урізані, що призвело до повстання під проводом васконського герцога Лупа II. Франкський король Піпін Короткий розпочав каральну (760–768), придушив повстання і поділив герцогства на кілька графств, керованих з Тулузи. Поруч франки створили Іспанську і Готську марки, як заслони Каролінзької імперії від Кордовського емірату.
Графство Памплона У середині VIII ст. стало формуватися графство Памплона під владою Хімено Інігеса. У 778—779 роках він підтримав походи франків до північної Іспанії. 781 року підтримав повстання Галіндо Веласкотенеса, графа Арагону. У відповідь кордовський емір Абдаррахман I завдав поразки спочатку Хімено, а потім Галіндо. було втрачено Вігеру, Нахеру і Калаорру, а Памплону — сплюндровано, а Хвмено визнав зверхність Кордовського емірату. За цим було встановлено дружні відносини з впливовим родом Бану Касі. 788 року графство Памплона увійшла до складу Кордовськогое мірату. Але вже 799 року за підтримки франків Веласко Веласконтес відновив незалежність графства. Втім боротьба за владу над графство між Франкською імперією і Кордовським еміратом тривала. 816 року за підтримки останнього графом Памплони став Ініго Інігес.
За підтримки маврів вдалося встановити вплив на графство Арагон, що також визнало зверхність Кордовського емірату. 824 року після Третьої Ронсельвальської битви, де граф Памплони за підтримки мусульман переміг франків, після чого Ініго Інігес прийняв титул «дукса», статус якого достеменно не визначено: правитель або герцог. В арабських джерелах він представлений як «володар, граф або князь басків (башкуніш)», отримавши право створити єпископську кафедру в ПамплоніMartín Duque (2002). «Vasconia en la Alta Edad Media: Somera aproximación histórica». Príncipe de Viana (Año 63, Nº 227), p. 404, «Vasconia…». Водночас Памплона остаточно відокремилися від герцогства та розпочали власний шлях. У 853 році герцог Васконії востаннє присягнув на вірність каролінгському суверену, згодом започаткувавши регіональну динаміку поза межами центральних каролінгських держав. Титули герцога Васконії та герцога Аквітанії остаточно об'єдналися в особі Вільгельма VIII Аквітанського з 1063 року.
Утворення королівства В свою чергу Памплонське графство зміцнило союз з Бану Касі проти влади кордовських емірів, з якими почалася боротьба 840 року. Вона супроводжувалася нападами вікінгів на володіння Памплони. Боротьба з еміратом чергувалася укладанням мирних договорів. 859 року Гарсія I уклав союз з Астурією. Невідомо коли й за яких обставин правителі Памплони прийняли титул короля.
905 року династію Інігеса змінила династія Хіменес. Король Санчо I в союзі з Леонським королівством успішно діяв проти Бану Касі, внаслідок чого розширив свої володіння через землі Дейо, вздовж річки Ега до Ебро та далі до регіонів Нахера та Калахорра. Але 920 року король зазнав поразки, втративши Нижню Наварру. 923 року араби зруйнували столицю королівства. При цьому графство Алава стало фактично незалежним, а 945 року відокремилося Кастильське графство.
В наступні десятиріччя відбувалися постійні союзи та війни між усіма державами Піренейського півострова, в яким Памплона, що також стала зватися Наварра, не досягла значних успіхів. 987 року вперше згадується титул «король Наварри». 982 року було визнато зверхність Кордовського халіфату. Незважаючи на це у 989, 991, 992 і 994 роках війська кордовського хаджиба Аль-Мансура плюндрували королівство. Але 997 року Наварра повстала, зазнавши зрештою 999 і 1000 роках жорстоких поразок, під час чого загинув король Гарсія IIMartín Duque, 1993, pp. 77-78, «Génesis...»., а Памплону вкотре сплюндрованоMartín Duque, 2002, p. 407, «Vasconia…».
Занепад Кордовського халіфата після 1008 року й подальший розпад його на тайфи дозволив Наваррі звільнити від залежності та перейти у наступ. Спочатку Санчо III закріпив позиції на кордоні з Сарагоською тайфою, в районах Лоарре, Фунес, Сос, Ункастільо, Арлас, Капарросо та БолтаньяMartín Duque, 2002, p. 408. 1017 року було встановлено зверхність над Кастилією, після чого розширено До 1020 року вдалося розширюватися на південь і схід, у східну частину Сорії та долину ЕброMiranda García, Fermín (1993). «Del apogeo a la crisis». Historia Ilustrada de Navarra. Pamplona: Diario de Navarra, p. 83.. Протягом 1022—1025 роках було створено віконства Лапурді, Байонна й Бастан, що підтвердило зміцнення становища Наварру у Піренеях. 1023 року встановлено зверхність над Барселонським графством, 1029 року приєднано КастиліюMartín Duque, 2002, pp. 408-409, «Vasconia…». 1032 року встановлено зверхність над Гасконським герцогством. 1034 року Санчо III захопив Леонське королівство, прийнявши титул «короля іспанців», але вже у 1035 році його було вбито. Державу було розділено між синами, утворивши королівства Наварру, Арагон, Леон і Кастилію.
Новий король Гарсія III розпочав політику з розширення володінь за рахунок мусульманських тайф. Після захоплення Калахорри в 1044 році на кордоні настав період миру, під час якого розпочалися торговельні відносини з Сарагоською тайфоюMiranda García, 1993, pp. 85-86. Водночас його брати Фернандо I, король Кастилії, і Раміро I, король Арагону, визнали зверхність Наварри. Гарсія III допоміг першому приєднати до Кастилії королівство Леон. Втім спроби зберігти домінування Наварри призвело до війн з братами. Якщо 1045 року вдалося завдати поразки Раміро, то 1054 року Гарсія зазнав поразки від Фернандо, загинувши у битві. Поразка в цій битві призвела до втрати Памплоною земель Кастелла Ветула, Ла Буреба та частини басейну ТіронFortún Pérez de Ciriza, Luis Javier (1993). «El Reino de Pamplona y la Cristiandad Occidental». Historia Ilustrada de Navarra. Pamplona: Diario de Navarra, p. 106.
Під владою Арагону Втім протиріччя Наварри з Кастилією зберігалися. Для протистояння останній було укладено союз з Арагоном. Але у війні 1067 року було втрачено Альта-Ріоху і Алаву. 1076 року після вбивства короля Санчо IV трон перейшов до арагонського короля Санчо I, який поступився Кастилії землями на захід. З цього часу Наварра стає частиною Арагонського королівства. Втім протиріччя між королівствами зберігалися. 1127 року Альфонсо I в Тамарі уклав з Альфонсом VII, королем Кастилії і Леону, договір про кордон Кастилії і Арагона. Відмовившись від претензій на Кастилію і Леон, Альфонсо I отримав область басків. У 1128 році цю угоду було підтверджено. При цьому Біская, Алава, Гіпускоа, Белорадо, Сорії та Сан-Естебан-де-Гормаса закріпилися за Памплонським королівствомFortún Pérez de Ciriza, 1993, p. 105.
Відновлення незалежності У 1130-х років нащадок династії Хіменес Гарсія Рамірес повстав проти влади Арагон, зумівши 1134 року відновити незалежність держави. Але вже 1135 року визнавсебе спочатку васалом Арагону, а потім Кастилії і Леону. У 1136 році Гарсія IV поступився Кастилії областю Ріоха. Новий король Санчо IV у 1150—1151 роках був змушений підписати з Кастилією і Арагоном Тудельську і Карріонську угоди, втративши частину своїх територій — частину Біскайї, Алаву, Ла-Ріоху і Естеллу. Він був першим, хто титулював себе королем Наварри, виключивши з титулу «дукс Памплони». З 1163 року вілася з перемінним успіхом та перервами йшла війна з Кастилією. Зрештою 1177 року було укладено новий договір, що підтвердив Тудельський договір 1150 року. Натомість Кастилія повинна була щорічно протягом 10 років сплачувати королю Наварри 3 тис. мараведі. Але ці домовленості були зірвані, й конфлікт між Наваррою та Кастилією тривав до 1191 року.