Дарій І Великий (староперс. Dārayavahuš, — Dâryuš, , ; — ) — перський цар, один із найвизначніших правителів в історії Стародавнього Сходу.
Здобуття влади Дарій, хоча й походив з роду Ахеменідів, насправді був лише далеким родичем перських царів. Його батько — Віштаспа був лише правителем однієї з областей. Царем Дарія обрали представники перської знаті, що влаштували заколот і 29 вересня 522 року вбили володаря, що правив під іменем Бардії (заколотники пізніше стверджували, що вбитий насправді був не справжній цар, а маг Гаумата, який лише видавав себе за Бардію, сина Кира; Геродот іменує Гаумата Смердісом). Згодом Дарій, аби підтвердити свої права на престол одружився з дочкою Кира Атоссою.
Бардія, коронувавшись на царство влітку 522 до н. е. у Пасаргадах, дістав у державі загальне визнання. Геродот повідомляв, що новий цар «спокійно володарював» упродовж семи місяців, до нового державного перевороту, і за цей час він «зробив багато добра всім підданим» (скасував податки та військову повинність), тому, коли він помер, «усі мешканці Азії оплакували його, за винятком персів».
Наприкінці Бехістунського напису подані імена тих, хто разом із Дарієм брав участь у вбивстві Гаумати — Інтаферн, Отан, Гобрій, Гидарн, Мегабіз, Ардуманіш. Про вбивство мага Смердіса детальніше розповідає Геродот: Смердіс і його брат наполегливо відбивалися від змовників, хоча були у невигідному положенні, і попри явну нерівність сил, поранили двох персів. Джерела по-різному освітлюють обставини вбивства Гаумати, але вони одностайні у тому, що вбивство було здійснене в результаті несподіваного нападу семи знатних персів. Після вбивства Гаумати між змовниками почалися свари про форму правління — про це детально розповідає Геродот.
Щодо того, яким чином Дарій став царем, всі античні джерела згодні між собою. Тут повідомлення Геродота підтверджує і його прискіпливий критик Ктесій. Шість претендентів на трон домовилися, що царем стане той з них, чий жеребець при сході сонця заірже раніше за інших. У іншому місці своєї праці Геродот пише, що у персів цар обирався або по долі, або ж за рішенням перського народу (очевидно, народного зібрання). За твердженням Страбона, сім перських родів обрали Дарія царем.
Отже, Дарій став царем не за правом спадкоємства, а як один з представників знатних змовників, на той час йому було не більше 27–28 років. Жоден античний автор не говорить ні слова про царське походження Дарія, а навпаки, всі джерела наполегливо підкреслюють, що до початку панування він був незначним за положеням чоловіком. Наприклад, за Геродотом (III, 139), до захоплення престолу Дарій «не мав ніякої ваги». Вже та обставина, що Дарій майже в кожному зі своїх написів вимушений був знову і знову повторювати, що він законний цар, свідчить про гостру політичну боротьбу, яка була пов'язана з його запануванням.
З метою легітимізації своєї влади Дарій одружився з дочкою Кира Атоссою і рештою жінок із гарему Камбіса, а пізніше й Гаумати (до цього Дарій був одружений з дочкою Гобрія, від якої у нього були три сини). Хитра і властолюбна Атосса зайняла при дворі Дарія виняткове положення.
Відразу після захоплення влади Дарієм проти нього повстали еламіти та вавилоняни. Геродот (III, 150) пише, що вавилоняни повстали проти Дарія відразу після того, як він повалив Смердіса. За словами Дарія, «весь вавилонський народ перейшов до Нідінту-белу, Вавилон став бунтівним, він захопив царство». Дарій особисто очолив похід проти повсталих. Перша битва відбулася 13 грудня 522 року біля річки Тигр. Дарій переміг. Через 5 днів, 18 грудня, Дарій отримав нову перемогу в місцевості Зазана біля Євфрату. Частина вавилонського війська «була кинута у воду, (і) вода понесла їх». До початку лютого 521 року проти Дарія повстали Персія, Мідія, Елам, Маргіана, Парфія, Саттагідія, сакські племена Середньої Азії та Єгипет. Почалася довга і запекла боротьба за відновлення держави Ахеменідів у її колишніх межах.
Наймасовішим було повстання в Маргіані. Дарій у Бехистунському написі повідомляє таке: «Країна Маргіана стала бунтівною. Одну людину на ім'я Фрада, маргіанця, вони зробили (своїм) вождем (у еламскому і вавилонському варіантах він названий царем). Після цього я послав (гінця) до перса на ім'я Дадаршиш, моєму слузі, сатрапові в Бактрії, (і) сказав йому так: „Йди, розбий військо, яке не називає себе моїм“. Потім Дадаршиш вирушив з військом (і) дав бій маргіанцям». Вирішальна битва відбулася 10 грудня 522 року — маргіанці зазнали поразки. Потім виникла різанина, в якій було убито 55 243 і узято в полон 6972 людини з числа повсталих.
Пізніше, коли влада Дарія в Еламі була знову відновлена, повстала Мідія на чолі із Фартавішем. Дарій вирішив сам очолити придушення небезпечного заколоту в Мідії і 7 травня 521 року відбувся вирішальний бій у місцевості Кундуруш у Мідії, в якому повсталих було розбито. 34 425 мидийців загинуло в цій битві і 18 000 потрапило в полон.
Багато клопоту заподіяв Дарію і повстання у Вірменії, де полководці Дарія, вірменин Дадаршиш і перс Вауміса, безуспішно намагалися усмирити бунтівників. Велика битва відбулася ще 31 грудня 522 року в місцевості Ізала, на території колишньої Ассирії. Вірменія була скорена після семи місяців боротьби, при цьому повсталі в п'яти битвах втратили убитими 5097 чоловік, 2203 було узято в полон.
Про характер повстання у Вірменії учені висловлювали різні думки. В. В. Струве вважав, що повстанцями насправді були не вірмени, а скіфські племена, що вторглися в їхню країну.
Поки Дарій був зайнятий придушенням заворушення у Вірменії та інших країнах, вавилоняни зробили нову спробу добитися незалежності. Тепер на чолі повстання стояв Араха, син Хал-діти, який видавав себе за Навуходоносора. Для упокорення вавилонян Дарій послав армію на чолі з персом Віндафарною, одним зі своїх спільників в змові проти Гаумати. 27 листопада 521 року військо Арахи, в якому, судячи з аккадского варіанту Бехистунського напису, налічувалося 2497 чоловіків, було розгромлено, а він сам і його найближчі прихильники посаджені у Вавилоні на палю.
Про повстання вавилонян проти Дарія розповідає і Геродот. За його твердженням, обложені вавилоняни 20 місяців чинили опір перській армії, яку очолював сам Дарій. Також, що Дарій, узявши Вавилон, велів стратити 3000 знатних жителів міста і зруйнувати міські стіни. Археологічні розкопки підтвердили, що зовнішня стіна Вавилона дійсно була зруйнована, але внутрішня стіна згадується в документах і після придушення повстання.
Повстання Арахи було останнім значним народним заворушенням в Перській державі. Закінчуючи свою розповідь про придушення всіх заколотів, у перському і еламскому текстах Бехистунського напису Дарій лаконічно повідомляє: «Цих дев'ять царів я захопив у полон в тих битвах». Один тільки Бехистунський напис дає опис дев'ятнадцяти битв, у яких загинуло понад 100 000 повстанців.
Загасивши основні вогнища повстання наприкінці 521 року, Дарій розпочав спорудження свого величного пам'ятника на Бехистунській скелі, в якому він звертається до прийдешніх поколінь з розповіддю про свої численні перемоги. На скелі висічений тримовний напис, в якому налічується близько тисячі клинописних рядків, кожен в середньому два метри.
Напис складений давньоперскою, еламською та аккадською мовами, і зміст всіх трьох варіантів загалом ідентичний. Сам текст на скелі знаходиться на дуже великій висоті та складається із 420-ти рядків. Він підноситься над дорогою на 105 м, і недоступний для читання знизу. Над написом розташовано рельєф заввишки 3 м і завдовжки 5,48 м. Бог Ахурамазда, який домінує над всіма фігурами, протягує ліву руку з кільцем до Дарія, символічно вручаючи останньому царську владу, а піднятою правою рукою благословляє його. Висота фігури Ахурамазди — 1,27 м. Сам Дарій зображений у натуральну величину (1,72 м), у царській короні. Починаючи з виступу, на який можна підійнятися знизу, до самого напису залишалося ще близько 35 м абсолютно гладкої і крутої скелі (в даний час там прокладена стежка для туристів, яка близько підходить до напису). Доріжка нагору, була знищена будівельниками, для того, щоб зробити напис недоступним і тим самим зберегти його від навмисного руйнування.
Тепер, через чотирнадцять з половиною місяців після захоплення престолу, Дарій зміг розпочати зміцнювати своє становище і відновити державу Ахеменідів в її старих межах.
Реформи Дарія I Попри те, що владу Дарій I отримав з рук знаті, невдоволеної обмеженням своїх привілеїв, він продовжив політику своїх попередників, перетворивши Персію на справжню деспотію.
Держава була поділена на 20 сатрапій. Головним обов'язком сатрапа, в руках якого зосереджувалася вся цивільна влада у ввірених йому землях, став своєчасний збір податків до царської скарбниці. Розмір податків встановлювався для кожної сатрапії окремо.
Для полегшення управління величезною країною Дарій I створив державну кур'єрську пошту. Він також дбав про будівництво доріг і побудував канал, який з'єднав Ніл із Червоним морем.
Для стимулювання розвитку торгівлі Дарій I запровадив єдиний для всієї держави стандарт мір і золоті гроші — «даріки», якість яких була гарантована царським урядом.
За часів Дарія I була також збудована нова столиця Перської держави — Парса (відома грекам під назвою Персеполь).
Адміністративно-територіальна реформа У своїй державі Дарій І здійснив ряд важливих реформ, покликаних ще більше централізувати її, зробити багатшою й могутнішою. Закладені ним принципи ахеменідської монархії, титулатура «царя царів» надійно прижилися в подальшій історії Ірану та стали унікальним реформаторським кроком в історії всього Стародавнього Сходу.
Проведення реформ Дарієм в державі мало під собою ряд підстав та причин. Зокрема відсутність міцних зв'язків між частинами перського царства і гостра класова боротьба, що розгорілася при Камбізі та Дарії, вимагали проведення ряду реформ для зміцнення держави. Крім того Дарій не був впевнений у надійності своєї влади тому змушений був вдатися до цих заходів для здійснення централізації влади в державі.
Почав свою реформаторську діяльність Дарій І з реорганізації та уніфікації системи управління провінціями. Він поділив територію держави на 23—24 адміністративно-податкових округів — сатрапій, причому так, що в ряді випадків кордони сатрапій збігалися з кордонами підвладних Ахеменідам країн. Очолювали новоутворені округи начальники областей — сатрапи (від перського кшатрапарван «охоронець царства» або ж за іншим перекладом «воєначальник країни»). На ці посади призначали не місцевих володарів, як це було за Кира II та Камбіза, та персів. Сатрапи відали здебільшого суто цивільними справами, контролювали місцевих чиновників, їм дозволялося карбувати срібну монету.
Стосовно самої Персії, не зовсім зрозуміло чи керувалась вона сатрапом чи находилась під безпосереднім управлінням царської адміністрації.
На кожну область Дарій наклав певну данину, яка повинна була вноситися в царську казну. Крім того, сатрапи були зобов'язані спостерігати за господарським життям, за розвитком землеробства, яке користувалося такою великою пошаною у персів. Нарешті, сатрапи мали право зміщати і призначати чиновників в своїх областях і контролювати їхню діяльність. Таким чином, сатрапи, маючи дуже великі повноваження, часто перетворювалися на майже незалежних царів і навіть заводили власні двори. Армія в державі підпорядковувалася безпосередньо царю й жодною мірою не залежала від сатрапів, нею керували спеціальні воєначальники. «Цар царів» та його чиновники (особливо таємна поліція — «вуха й очі царя») уважно стежили за діяльністю сатрапів. Нагляд же за чиновницькою братією здійснював тисячоначальник — довірена особа царя, начальник його особистої гвардії.