Кана́рські острови́ ( — «собака» та — «собачі острови») — група островів вулканічного походження в Атлантичному океані, розташованих поблизу північно-західного узбережжя Африки, за 100 км від кордону між Марокко і Західною Сахарою. Покровителька — Діва Марія Канделярійська.
Адміністративний устрій Адміністративно це одна із 17 іспанських автономних спільнот. Функції столиці розділені між містами Санта-Крус-де-Тенерифе і Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія, які є центрами провінцій Санта-Крус-де-Тенерифе і Лас-Пальмас.
Острови отримали свою назву від великих собак, які водилися на островах. Про це писав давньоримський учений Пліній Старший. Також про це свідчать 2 собаки, зображені на гербі та прапорі. Прапор Канарів — розміщені вертикально блакитно-жовті смуги. Жовтий, точніше канарковий, колір на прапорі символізує вільність птаха, родом із Канарських островів, відомого під назвою канарка.
Провінція Санта-Крус-де-Тенерифе складається з островів Тенерифе, Ла-Пальма, Гомера і Ієрро, провінція Лас-Пальмас — із Гран-Канарія, Лансароте і Фуертевентура.
Визначні місця островів — піраміди в Гуїмар та найвища вершина Іспанії — Тейде (3718 м), на острові Тенерифе. На острові Ла-Пальма є Обсерваторії Північної півкулі (1981). Умови для спостережень тут винятково сприятливі — не потрібне штучне світло, бо не буває туманів.
Політично на Канарських островах розташовується Автономне співтовариство Канарські острови Королівства Іспанія.
Природа
Канарські острови входять до особливого Макаронезійського регіону Атлантики разом з Мадейрою, Азорськими островами, островами Зеленого Мису і Селваженш. Їх природа сформувалась під впливом океану, вулканічних процесів і складної взаємодії кліматичних факторів.
Архіпелаг знаходиться приблизно між 27° і 29° північної широти та 13° і 18° західної довготи. З географічної точки зору острови розташовані на східній окраїні Атлантичного океану. Вони відділені від Африки глибоководною улоговиною, але водночас лежать на відносно піднятому океанічному хребті — так званому Канарському підводному плато. Найвищою точкою архіпелагу є вулкан Тейде на острові Тенерифе (3718 м). Це також найвища гора Іспанії.
Архіпелаг складається із семи великих населених островів і 6 маленьких. У центрі лежить найбільший і найнаселеніший острів — Тенерифе () із площею 2034 км². На заході лежать острови Гомера (, 378 км²), Ієрро (, 277 км²) і Ла-Пальма (, 708 км²). Острів Гран-Канарія () лежить на схід від Тенерифе. Це третій за величиною острів архіпелагу (1560 км²). Далі на схід йдуть Фуертевентура (,1660 км²) і Лансароте (, 795 км²).
Із шести маленьких острівців тільки на Грасіоса (, 27 км²) живуть люди. На сході лежать острови Алегранса (10 км²), Монтанья-Клара (1 км²), Лобос (6 км²), Роке-дель-Оесте () і Роке-дель-Есте ().
Геологія
Архіпелаг розташований на океанічній корі Африканської літосферної плити приблизно за 100—500 км від узбережжя Північно-Західної Африки. Усі острови мають вулканічне походження. Вони сформувалися внаслідок діяльності так званої гарячої точки — області підвищеної температури в мантії Землі. Магматичні потоки, що проривалися крізь океанічну кору, створювали підводні вулкани. З часом ці вулкани піднімалися над поверхнею океану і формували острови. Вік островів різний: Фуертевентура — понад 20 млн років; Лансароте — близько 15 млн років; Тенерифе — 12 млн років; Ла-Пальма — близько 2 млн років. Тому молодші острови (особливо Ла-Пальма і Ель-Єрро) мають активні вулкани.
Вулканічні породи архіпелагу представлені переважно базальтами, туфами та іншими магматичними породами. На багатьох островах сформувалися лавові поля, шлакові конуси, кратери та великі кальдери. Найвідомішою є кальдера Лас-Каньядас на острові Тенерифе, у центрі якої піднімається вулкан Тейде — найвища вершина Іспанії (3718 м).
Одним із найбільш відомих геологічних об'єктів є кальдера Табурієнте на острові Ла-Пальма — величезна ерозійна депресія діаметром близько 10 км, стінки якої піднімаються на 2000 м. На острові Тенерифе розташований великий вулканічний комплекс Тейде—Піко-В'єхо. Другий за висотою вулкан архіпелагу — Піко-В'єхо, що вивергався ще у 1798 році. На острові Гран-Канарія знаходиться кальдера Бандама — вулканічний кратер шириною близько 1 км і глибиною до 200 м; його утворення пов'язане з виверженням приблизно 2000 років тому.
Вулканічна активність на Канарських островах триває і в сучасну геологічну епоху. Наприклад, у 2021 році відбулося потужне виверження на острові Ла-Пальма, яке сформувало нові лавові поля і змінило місцевий ландшафт. Таким чином, геологічна еволюція архіпелагу продовжується і сьогодні, що робить його важливим об'єктом для дослідження вулканічних процесів.
Рельєф
Рельєф Канарських островів переважно гірський і різко розчленований. Майже всі острови є вершинами великих підводних вулканічних масивів, які піднімаються з океанічного дна на висоту понад 6000 м. Над рівнем моря піднімаються лише їхні верхні частини. Вони утворені вулканічними конусами і лавовими плато. Найвищі вершини архіпелагу є Тейде (3718 м), Піко-В'єхо (3135 м), Роке-де-лос-Мучачос (2426 м), Альто-де-Гарахонай (1487 м). Гори часто мають радіальну структуру: від центрального вулкана розходяться долини та ущелини.
Центральні частини островів зазвичай займають гірські масиви з вулканічними конусами, лавовими потоками та кальдерами — великими западинами, що утворюються після обвалення вершини вулкана. Найбільш високим і складним за рельєфом є острів Тенерифе, де розташований вулкан Тейде і кальдера Лас-Каньядас. На острові Гран-Канарія рельєф має форму великого еродованого вулканічного масиву з численними ущелинами, що радіально розходяться від центральної частини.
На островах Лансароте і Фуертевентура переважають рівнинні та хвилясті поверхні, сформовані лавовими потоками. Одним із найвідоміших таких районів є вулканічний ландшафт у національному парку Тіманфайя. Ця територія утворилася після серії вивержень у XVIII столітті й складається майже повністю з лави та вулканічного попелу.
Важливими елементами рельєфу є глибокі ущелини — барранкос, які утворилися внаслідок ерозії тимчасових водотоків. Вони можуть досягати кількох сотень метрів глибини і розчленовують гірські схили. Вони особливо поширені на Тенерифе та Ла-Гомері.
Берегова лінія архіпелагу також дуже різноманітна. На багатьох островах переважають високі вулканічні скелі та стрімкі урвища. Особливо вражаючими є скелі Лос-Гігантес на Тенерифе, висота яких перевищує 500 м. Разом із тим на деяких ділянках узбережжя сформувалися піщані пляжі. Вони можуть бути як природного походження, так і створені внаслідок накопичення вулканічного або привезеного піску. Чорний колір багатьох пляжів пояснюється вулканічним походженням піску. На островах Лансароте і Фуертевентура значні площі займають піщані дюни, утворені під впливом вітрів і близькості африканської пустелі Сахара.
Клімат Клімат Канарів тропічний пасатний, помірно спекотний і сухий. Північна частина архіпелагу вологіша, південна — сухіша. На клімат островів впливають: Близьке розташування до Африки (пустелі Сахара), з якої на Канари дме вітер харматан, приносячи спеку й пісок. Більш посушливими є східні острови. Постійні вітри-пасати, що дмуть із північного сходу. Вони несуть вологу й пом'якшують вплив Африки. Холодна Канарська течія і Азорський антициклон зменшують кількість опадів і послаблюють спеку на узбережжі.
Внутрішні та прибережні води
Гідрологічна мережа Канарських островів має свої особливості, зумовлені вулканічною будовою та посушливим кліматом. Постійні річки на островах практично відсутні. Більшість водотоків мають тимчасовий характер і активізуються лише під час сильних дощів. У гірських районах поширені короткі сезонні потоки, що течуть ущелинами і часто перетворюються на бурхливі потоки, які швидко стікають до океану.
Важливу роль у водному балансі островів відіграють підземні води. Вулканічні породи мають високу проникність, тому значна частина опадів просочується вглиб і накопичується у водоносних горизонтах. Для використання цих ресурсів на островах створено систему тунелів і галерей, що дозволяють добувати воду для сільського господарства та населення.
На деяких островах побудовано водосховища, які накопичують дощову воду. Вони особливо важливі для зрошення сільськогосподарських угідь.
Прибережні води архіпелагу є частиною Атлантичного океану Їх формування значною мірою пов'язане з холодною Канарською течією, яка приносить поживні речовини і сприяє розвитку морських екосистем, які відзначаються високою біологічною продуктивністю.
Ґрунти
Ґрунтовий покрив Канарських островів сформувався переважно на вулканічних породах. Найпоширенішими є молоді вулканічні ґрунти — андоземи, вулканічні літосолі та піщано-вулканічні ґрунти. Вони часто мають темне забарвлення, містять велику кількість мінералів і характеризуються високою родючістю. Саме тому на островах добре розвивається сільське господарство — особливо вирощування бананів, винограду і цитрусових.
У посушливих районах формуються малопотужні кам'янисті ґрунти, тоді як у вологіших гірських районах розвиваються більш глибокі ґрунтові профілі. Вулканічний попіл і лавові продукти відіграють важливу роль у ґрунтоутворенні.
Рослинний світ
Флора Канарських островів є однією з найцікавіших у Європі за рівнем ендемізму та біогеографічною своєрідністю. Архіпелаг розташований у субтропічному поясі Атлантичного океану поблизу узбережжя Північно-Західної Африки, що зумовило поєднання середземноморських, африканських та власне острівних елементів. Загалом тут налічується понад 2000 видів рослин, з яких близько 500 є ендемічними, тобто трапляються лише на цих островах.
Однією з найхарактерніших особливостей рослинності архіпелагу є лаурисильва — реліктові вологі лаврові ліси третинного періоду. Вони збереглися переважно на островах з більш вологим кліматом, зокрема на Ла-Гомера та Тенерифе. Лаурисильва складається з вічнозелених широколистяних дерев, таких як лавр, персея та окотея. Ці ліси формуються під впливом пасатних вітрів і частих туманів, які забезпечують постійне зволоження навіть у відносно посушливому кліматі.
Нижні, більш посушливі пояси островів зайняті ксерофітною рослинністю, що добре пристосована до нестачі вологи. Тут поширені чагарники та напівчагарники, багато з яких мають соковиті стебла або зменшене листя. Одним із символів Канарських островів є драконове дерево (Dracaena draco). Це реліктова рослина з товстим стовбуром і розлогою кроною, яка може жити кілька сотень років. Іншою характерною групою є молочаї (рід Euphorbia), що мають вигляд кактусів і утворюють цілі зарості на сухих схилах. Особливо відомим є вид молочай канарський (Euphorbia canariensis), який є ендеміком архіпелагу.
У середніх висотних поясах поширені ліси сосни канарської (Pinus canariensis). Ця сосна добре пристосована до пожеж і посухи: її товста кора захищає стовбур, а здатність відновлюватися після пошкоджень дозволяє виживати в суворих умовах. Соснові ліси відіграють важливу роль у збереженні ґрунтів і водного балансу островів. Вище, у гірських районах, рослинність стає більш розрідженою і представлена спеціалізованими видами, пристосованими до різких температурних коливань і сильного сонячного випромінювання. Тут трапляються різноманітні ендемічні трав'янисті рослини та невисокі чагарники.
Тваринний світ
Фауна Канарських островів сформувалася в умовах тривалої географічної ізоляції, що зумовило появу великої кількості ендемічних видів. У порівнянні з материковими територіями вона відносно бідна на великі види тварин, проте відзначається значною кількістю унікальних представників плазунів, птахів і безхребетних.