Доли́на — місто, адміністративний центр Долинської громади Калуського району Івано-Франківської області України. Умовно Долину ділять на декілька частин. Серед них Стара Долина, Обліски, Загір'я, Брочків, Городок. Розташоване на території Бойківщини.
Географія
Місто Долина на відстані 58 км від обласного центру — міста Івано-Франківськ.
Відстань від м. Долини до: Львова — 111 км; Тернополя — 180 км; Чернівців — 220 км; Ужгорода — 225 км; Києва — 716 км; Варшави — 648 км; Будапешту — 690 км; Братислави — 820 км; Комарно — 94 км;
Через Долину протікають малі річки Тур'янка та Сівка. Окрасою міста є Долинське озеро, яке займає площу 25 га. Середня глибина водойми 2,5 м. Запаси води в озері близько 600 тис. м³.
Історія
Заснування міста Місто засновано в 979 році, коли було відкрито соляні джерела на цій території. Історію описали отець Теокліст в 1112 році та інженер Фелікс П'єстрак в 1900-х роках, який досліджував долинське солеваріння. В історії сказано, що в цьому регіоні панував князь Андрійович, його пастухи випасали в горах овець. Одного разу вівці попрямували до долини, де був по́тік. Спинити їх було неможливо, тому пастухи помчали за ними і натрапили на «білі» береги потоку, які були вкриті сіллю. Після повернення додому із великими запасами солі пастухи князя забули дорогу до долини і були змушені довго її шукати разом із князем Андрійовичом та князем Ратіллою. Після пожертви п'яти топок солі та сорока овець богу Перуну вони знову змогли віднайти джерела і так почалося солеваріння на Долинщині.
Документальні згадки про Долину відносяться до 1403 року.
XV—XVII століття
У XV столітті тут панували поляки. Повна назва міста була — «Вільне королівське місто Долина». Для правління король призначав старост, які, як правило, були поляками, жорстоко ставились до корінного українського населення. Про утиски долинян старостами можна дізнатись із польських джерел. У 1434 році помирає король Ягайло, Долина переходить до його сина короля Владислава III, він призначає старостою міста Міхала Бучацького — каштеляна галицького. Після адміністративної реформи місто відійшло до Жидачівського повіту, де найважливішими містами були Удеч і Долина.
У 1525 році король Сиґізмунд І Старий надав Долині маґдебурзьке право (його надання означало, зокрема, появу в місті вагомої кількості вірян РКЦ, головно іноземців), також видав дозвіл на дроблення солі й паління горілки. У цьому столітті почала діяти у місті лікарня. Проблему опалення було вирішено досить оригінально. Згідно з указом Сиґізмунда ІІ Авґуста від 16 серпня 1553 року на користь лікарні бралося одне поліно дерева з кожного воза, що проїжджав через місто.
Станіслав Гербурт — прихильник короля Генріха Валуа, підписав вибір королем Стефана Баторія, вітав його у Вишні та Перемишлі — зміг отримати 15 червня 1578 р. скасування виключного привілею Долини продавати сіль у Белзькому та Волинському воєводствахŻelewski R. Herburt Stanisław h. własnego (przed 1524—1584) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3, zeszyt 42. — S. 450—453. .
У 1594 році Долина була спалена та сплюндрована татарами під час нападу на Галичину та Прикарпаття через прорахунки коронного командуванняЛепявко С. Северин (Семерій) Наливайко // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 61. — ISBN 5-203-01639-9., також був спалений і замок. Через трагедію король Сиґізмунд III Ваза надав місту певні привілеї і полегшення в сплаті податків, дозволив побудувати млин на річці Турянці. 1622 року були спалені татарами також села Надіїв та Раків.
З 1648 року в Долині, як і у всій Україні, почалася визвольна боротьба українського народу під проводом Богдана Хмельницького. На Прикарпатті діяв великий загін повстанців, який очолював Семен Височан. Долиняни без вагань приєдналися до нього. Після штурму був взятий і зруйнований місцевий замок. Багато польського населення було перебито, через рік окупанти знову повернулись.
У 1668 році в Долині пройшло т. зв. «Долинське повстання». Розпочалося воно в Рахині, коли один із польських панів хотів конфіскувати майно в селян. Повстання перекинулось через сусідні села в Долину. Головний штаб був у селі Тростянці, де проходив вишкіл молодих новобранців. Після загальної мобілізації поляки змогли придушити збройний спротив.
XVIII—XIX століття
У XVIII столітті починається масовий рух гірського населення проти польської агресії. Повстанців називають опришками. Діяли вони невеликими мобільними групами; завданням були напади на шляхту та ворожі залоги в містечках Прикарпаття. На території нашого району діяв Іван Довбуш, брат славного Олекси Довбуша. Місцем базування були скали біля с. Бубнище, сьогодні їх називають «Скелі Довбуша».
У 1740 році вибухає нове повстання. Старості Зельонці лише таємною втечею вдалось уникнути розправи. Після зібрання шляхти в місті Судова Вишня було прийнято рішення найняти військо для придушення повстанців. Місто було знову потоплено в крові.
У ті часи церква сприяла формуванню національної свідомости українців. Так ми знаходимо інформацію, що у 1741 році при всіх трьох українських церквах діють школи.
У 1772 році відбувся перший поділ Польщі. Австрійська імператриця Марія-Терезія висунула претензії на Галичину. 13 червня 1772 року місто зайняла частина австрійського війська. Долиною надалі управляв староста-поляк Вацлав Жевуський, який не відрізнявся від своїх попередників. У 1781 р. міщани написали на нього скаргу, в якій детально розповіли про його поведінку з населенням. Старосту вигнали, управління міста безпосередньо перейшло до австрійської адміністрації.
У 1791 році Долину позбавили старих привілеїв і титулу «Вільного королівського міста».
Важливою подією в житті населення Галичини стало повне скасування панщини в 1848 році. Цій події передувало повстання в Угорщині та виступи в Чехії, Словаччині, Галичині та Буковині. У цьому році на престолі почав володарювати Франц-Йозеф. У 1861 році були проведені перші вибори в австрійський парламент. Долиняни проголосували за українського кандидата. Франц-Йозеф був проїздом у Долині, а біля Болехова дотепер збереглося дерево, біля якого він відпочивав дорогою.
За даними 1869 року Долинський повіт мав 2517,62 кm² і посідав перше місце у всій Галичині. У Долині проживало 6638 жителів, із них: 2076 — греко-католиків, 2135 — римо-католиків, 1980 — юдеїв і 447 — протестантів.
У 1875 році відкрили залізничну станцію Долина і залізницю, яка з'єднала Стрий і Станиславів,— так звану Залізницю Ерцгерцога Альбрехта. Це відкрило нові можливості для транспортування солі з Долини.
13 грудня 1886 року спалахнула сильна пожежа, яка знищила 320 осель, 2000 жителів залишилися без житла під час сильних морозів.
У 1897 році в Галичині пройшли вибори, які ввійшли в історію під назвою «Баденівські вибори» на «честь» намісника Галичини поляка графа Казімежа Бадені. Вибори відзначалися брутальністю й розправами з боку де-факто польської влади. Загинуло понад 10 українців у сутичках із жандармами. Вся прогресивна Європа їх засудила і граф Бадені змушений був подати у відставку. Ось цитата тодішньої газети «Галичанинъ» про перебіг виборів у Долині: Внаслідок таких порушень був «обраний» поляк Едмунд Навроцький, який одразу ж після виборів почав поїти своїх соратників та українців-хрунів. Корчми міста були заповнені. Українським кандидатом по Долинському виборчому округу був відомий діяч Юліан Романчук. Згодом він був обраний до парламенту й посідав посаду віце-спікера Райхсрату, яка була найвищою для українця.
26 листопада 1898 року Долину спіткало нове лихо. Чергова пожежа знищила виробничі та адміністративні приміщення сільзаводу. Багато долинян знову втратили житло та роботу. Міська влада старалась якнайшвидше відбудувати «саліни». 5 травня 1900 року долиняни святкували відбудову солеварні, яка аж до половини XX століття була найбільшим підприємством у місті. Ці солеварні залишились і дотепер, але в жалюгідному стані110-річна Долинська солеварня перебуває у жалюгідному стані ..
XX—XXI століття
У 1902 розпочали будівництво міської лікарні, яке завершили у 1904. А в 1903 р. в Долинському повіті працювали 11 лікарів. Через певний брак коштів ця лікарня була відкрита аж 12 вересня 1908 року.
Також у XX столітті відбувається розвиток освіти. Так, у 1911 році за ініціативою Крайового шкільного союзу у Долині було відкрито приватну українську гімназію ім. о. Маркіяна Шашкевича, директором якої став Михайло Пачовський. Після української відкрилася також польська гімназія ім. Зигмунта Красінського. Діяла в місті і початкова державна школа з польською мовою викладання, але українські вчителі читали свої предмети українською.
Перша світова війна Мирний розвиток міста перервала Світова війна. 21 серпня 1914 року російська армія форсувала Збруч і вдерлася в Галичину. 8 вересня Долину захопили росіяни. Австрійський фронт був стабілізований у Карпатах на кордоні між Галичиною та Закарпаттям. Велися запеклі бої за Вишківський перевал та окремі гори.
У складі австрійської армії отримав бойове хрещення легіон «Українських Січових Стрільців». Серед них був лише один долинянин — Августин Болехівський.
Після оборонних боїв осені-весни ініціативу перехопили австрійці, прорвавши фронт під Горлицями. 18 травня почався наступ австрійських військ на Долину, яка була важливим стратегічним містом. У складі корпусу Гофмана знаходився легіон УСС. 28 травня почалися запеклі бої на лінії Лисовичі-Гузіїв, в яких узяли участь 1-й та 2-й курені Січових стрільців. 30 травня австрійці залишили свої позиції і не попередили про це стрільців, тому багато наших воїнів було захоплено в полон російським військом. При наступі на Лисовичі російське військо одночасно вдарило на Гузіїв і зайняло позиції над Свічею. Бойова лінія опинилась на окраїнах Болехова. Ворожий бронепоїзд на шляху Долина — Болехів почав обстріл Болехова. Лише завдяки мужності Січових Стрільців російські війська не захопили Болехів, а вже через два дні почали відступати. Вночі з 3 на 4 червня в Долину переможно ввійшли австрійські вояки корпусу Гофмана. Ще двічі лінія бою опинялась на території Долинського повіту, але саме місто більше не зазнало шкоди.
Міжвоєнний період
1 листопада 1918 року сталася славетна подія — проголошення Західно-Української Народної Республіки. Цю акцію провели українські військові, очолювані Д. Вітовським, у Львові. Було створено уряд, вибрано президента та призначено державну адміністрацію. В усіх повітових містах Західної України народ взяв владу у свої руки. Комісаром Долинського повіту призначено відомого політика Северина Даниловича, а міським комісаром став Михайло Пачовський.
Пожвавилось економічне життя, бо Долина знаходилась у запіллі, далеко від лінії фронту з поляками.
10 листопада 1918 р. долинянин Іван Левинський був призначений послом ЗУНР до Швейцарії.
ЗУНР не змогла довго проіснувати через російську та польську агресію. Однак у війні двох загарбників перемогли поляки і вигнали більшовиків із Галичини. Це призвело до виникнення на нашій території багатьох націоналістичних організацій. Особливо активно діяла Організація Українських Націоналістів. Долина дала Україні одного із найславетніших представників ОУН — д-ра Володимира Горбового. Також тут діяли товариства «Сокіл» та «Пласт». Протягом цього часу проходило багато погромів українців лише тому, що вони розмовляли рідною мовою. Так напади проводились на читальні, школи та магазини, де були вивіски українською мовою.
У 1939 році в місті проживало 10 400 мешканців (3550 українців, 3600 поляків, 200 латинників, 2250 євреїв і 800 німців та інших національностей)Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 20 — Вісбаден, 1983. — 205 с..
Друга світова війна