Зо́лочів — місто на Заході України, адміністративний центр Золочівської міської громади та Золочівського району Львівської області.
Географія Місто Золочів розташоване на автошляху міжнародного значення (Тернопіль — Рава-Руська), за 64 км від обласного центру та 56 км від Тернополя. Північно-західною околицею пролягає автошлях територіального значення .
Згідно зі схемою геоморфологічного районування України територія міста Золочів знаходиться на стику геоморфологічних провінцій: північна і частково центральна частина міста розташовані в межах Золочівської улоговини, яка входить до складу Бугостирської денудаційної рівнини, південна та східна частина міста відносяться до горбогірного рельєфу платформи.
Золочівська улоговина має довжину 15-18 км і орієнтована з південного сходу на північний захід. Центральну частину улоговини займає широка стародавня долина річки Золочівки. Рельєф поверхні практично рівний, абсолютні відмітки коливаються в межах 251—256 м. Забудована частина міста знаходиться в межах абсолютних відміток 260—280 м. Найбільш високі відмітки знаходяться в південно-західній частині території в межах села Вороняки та сягають 355 м.
Гідрографічна мережа в районі представлена річкою Золочівкою, двома струмками і декількома озерами. Річка Золочівка тече з південного сходу на північний захід і є лівою притокою річки Західний Буг. Наразі русло річки на більшій частині його довжини забрано у магістральний канал. В північно-західній частині міста розташоване Золочівське водосховище, утворене у 1960—1961 роках в руслі річки Золочівки.
Клімат У Золочеві вологий континентальний клімат. Максимальна та мінімальна температури повітря досягають відповідно +37˚С та -33˚С. Середньорічна температура у Золочеві становить +8.5 °C. Найхолодніший місяць року — січень, із середньою температурою -3.4 °C. Найтепліший місяць року — липень, з середньою температурою +19.5 °C.
У Золочеві переважають західні та південно-західні вітри; взимку бувають східні. Місто знаходиться в зоні помірного зволоження. Середньорічна норма опадів — 839 мм. Найбільший посушливий місяць — лютий з опадами у 49 мм. Більшість опадів випадає у липень, в середньому 112 мм.
Висота снігового покрову ― 15-20 см. Як правило, сніг випадає у кінці жовтня і сходить у березні. Проте, часті відлиги призводять протягом зими до кількаразового танення снігу.
Золочів розташований у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні з добре вираженими чотирма порами року. Зими переважно теплі, м'які з частими відлигами, нестійким сніговим покривом. Весна часто настає із запізненням, з переважанням холодних вітрів та систематичними дощами. Літо помірно тепле, характеризується нестійкою погодою через можливість прохолодних дощів, посух. Осінь характеризується періодами з теплою та холодною дощовою погодою.
Історія Точний час заснування Золочева і походження назви невідомі.
Походження назви міста Одна з найновіших версій пов'язує назву міста з антропонімом. Топоніми з суфіксом -ів (-ов) мають присвійний характер і найчастіше походять від імен, прізвищ чи прізвиськ засновників або власників поселення (наприклад, Київ, Львів, Жуків, Сасів).
У такому разі основою могло бути ім'я Злат (Злот, Золот) або похідний від нього патронім Златич (Злотич, Золотич). Початкова назва поселення Злотича — Злотичів — згодом унаслідок мовної економії та спрощення звуків трансформувалася в Злотчів, а пізніше — в Золочів.
Галицько-Волинське князівство
У часи давньоруського Пліснеська (15 км від Золочева) на місці Золочева існувало легендарне Радече, яке було зруйновано внаслідок ворожих набігів на початку XIII століття. Мешканці, які залишилися живими, поховалися у навколишніх болотах. Там вони будували житло, пересувалися ж, прокладаючи шлях за допомогою вбитих у болото дубових паль. Так починався нинішній Золочів. На початку XX століття у місті прокладали водогін і виявили такі давні «стежки», законсервовані у торфовищі.
Часи Королівства Польського Перша письмова згадка про місто, знайдена у архівних документах — 1423 рік. Тоді Золочів перейшов від Кердеїв (відомий у Галичині рід) до Яна Менжика з Дуброви. У 1427 році, у часи боярського правління, за Золочів велась судова суперечка у родині Щечонів. З тих часів залишився у місті так званий Золочівський двір — будинок власника міста, вимуруваний з каменю, котрий більше відомий як будинок убогих XVII століття. Саме тоді двір був переданий парафіяльному костелові для опіки над убогими.
1443 року король Польщі Владислав III Варненчик у Варадині видав грамоту придворному Міхалу «з Бучача» (Бучацькому) гербу Абданк, у якій йому призначалися 100 гривень, забезпечених на королівщині Золочів.
У XV—XVI століттях Золочів живе традиційним міським життям. Впродовж цього історичного періоду місто успішно розвивається, незважаючи на численні татарські набіги. Золочів був оточений валом, ровом, додатково захищений фортецею на пагорбі. Дідичами Золочева підписувалися сини львівського каштеляна Яна з Сенна і Олеська: Ян з Олеська, Сенна, Золочева (†між 1510/1513, його дружиною була Барбара з ХодецькихWaldemar Bukowski Sienieński (Oleski) Jan z Sienna i Oleska h. Dębno (zm. między 1510 a 1513) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków, 1996. — t. XXXVII/2, zeszyt 153. — S. 180. ) — каштелян малогоський, підкоморій сандомирський 1500, Павел з Олеська, Сенна, Золочева — підкоморій львівський у 1478—1493 рокахOleśniccy (01) . 17 червня 1522 року король Сигізмунд І Старий у Вільнюсі видав розпорядження, за яким львівський староста Станіслав Ходецький мав посісти маєтки відлученого від РКЦ Станіслава Малогоського (Сененського). У 1523 році місто отримує Магдебурзьке право за спряння власника — Станіслава Сененського. Зручне розташування сприяє розвитку торгівлі і ремесел.
Цей ж Станіслав Сененський викликав на себе гнів католицької церкви, вступивши в конфлікт з львівським архієпископ Бернардом. Цілком ймовірно, що такі конфлікти з церквою і змусили його продати у 1532 році Золочів разом із замком та навколишніми селами Анджею Гурці, що був кастеляном у Познані.
Замок та місто, які часто зазнавали татарських набігів, були укріплені за наказом нового дідича. До міста було запрошено декілька вірменських родин. Ця община займалась тим, що торгувала солониною, фруктами, овочами, рибою. За їх підтримки було закладено в околицях багато садів. Вірмени мали в Золочеві й свій власний магістрат. Першим вірменським війтом був Д. Дзагурович.
У XVI—XVII століттях в Золочеві починається розвиток численних ремісничих цехів. А у 1553 році король Сигізмунд II Август надав місту привілеї на проведення щорічних ярмарків на початку січня (на свято Трьох Королів).
З часом родина Гурків продала Золочівські угіддя люблінському воєводі Мареку Собеському, який підтвердив усі привілеї, що отримало місто за часів його попередників. Син Собеського — Якуб закінчив у 1634 році перебудову Золочівського замку. За часів Якуба Собеського Золочів був укріплений валами. Нині залишки цих валів проходять вздовж вулиць Валової, Сковороди та Бандери. До системи золочівських укріплень також входили церква святого Миколая, парафіяльний костел (тепер це церква Воскресіння Господнього) та Золочівський двір.
За часів Національно-визвольної війни Богдана Хмельницького, через Золочів неодноразово проходили козацькі війська.
Згодом територію Золочева успадкував син Якуба Ян, якому у 1674 році судилось стати королем Польщі. Ян Собеський дуже часто відвідував Золочівський замок під час воєнних походів проти турків і татар. У 1672 році турецькі війська взяли замок в облогу і, після шести днів оборони, Золочівський замок було здобуто і зруйновано турками. Згодом Золочівський замок відбудовали полонені за наказом короля.
Місто було майже повністю зруйновано у 1691 році через пожежу, а в 1705 році, знищене шведськими військами під час Північної війни. Сином Яна ІІІ Собеського, Якубом, були підтверджені усі привілеї Золочева, надані його попередниками. В 1730 році Якуб Собеський закладає в Золочеві монастир та колегію піярів.
У XVIII столітті в Золочеві було побудовано тартак, цегельню, скляну гуту та кар'єр для видобутку мармуру. В 1737 році територію Золочева, після смерті свого батька Якуба, успадкувала Марія Кароліна Собеська, яка невдовзі продала місто своєму родичу князю Міхалу Казимиру Радзивілу.
У складі Австрії З 1772 року Золочів перебував у складі імперії Габсбургів (з 1804 року Австрійської імперії). Австрійський уряд закрив 2 монастирі латинського обряду (піярський віддали під церкву українській громаді). Відбувається обмін між українською і польською громадами (дійсний донині). Колишній парафіяльний костел став українською церквою, монастирський — парафіяльним костелом. Ці дві сакральні споруди, зведені майже поруч, з різницею у часі майже в століття, з яскравими ознаками ренесансу — церква і бароковий костел, додають особливого шарму обличчю міста, що посилюється боєм годинника на вежі костелу.
За австрійських часів на місці колишніх оборонних валів закладаються так звані «спацери» — прогулянкові сквери.
Зручне розташування Золочева — на трасі між Львовом і Тернополем, залізниця з 1871 року, мальовнича околиця, містечко Сасів за 10 км від Золочева з відомими на всю Австро-Угорщину водолікарнями, де зупинявся навіть цісар Франц Йозеф І, сприяли розвитку новочасного міста. Золочів набув рис міста емеритів, на постійне проживання їдуть заможні люди з великих міст.
Період ЗУНР У місті було сформовано єврейський батальйон УГА. Командант — Н. Шапіро.
Радянсько-польська війна: «червона» окупація
17 серпня 1920 року після жорстоких боїв з поляками російсько-більшовицькі частини 14-ї армії І. Уборевича, зокрема 47-ї стрілецької дивізії Червоного козацтва, зайняли місто. Наступного дня у місті був створений повітовий ревком, який очолив Василь Гоца. За радянських часів на фасаді будинку Золочівської міської ради була встановлена меморіальна таблиця, що сповіщала про цю подіюДрак М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині… — С. 31.
«Перші совєти» 19 вересня 1939 року, вранці, радянський 2-й кавалерійський корпус зайняв місто (за пактом Молотова-Ріббентропа СРСР окупував східні землі Польщі) і розпочав розстріли без суду і слідстваВ. Бешанов Красный блицкриг // Издатель Быстров, 2006. — 424 с. — ISBN 5-9764-0046-9 .
За часів СРСР З 11 листопада 1940 рокуВідомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 51 (114). — 21 грудня. — С. 4. (в тому числі з 1962) по 1965 роки місто обласного підпорядкування.
У Незалежній Україні 28 березня 2014 року, перед адміністративною будівлею Золочівської районної ради утворена жива алея пам'яті «Небесної сотні».
9 червня 2015 року в Золочеві було прийнято рішення про перейменування вулиці П.Чайковського на вулицю Героїв Небесної Сотні. За відповідне рішення проголосували 23 депутати міської ради. Вулиця П.Чайковського, проходить повз Золочівську ЗОШ № 1 і впирається в липову алею, висаджену перед райдержадміністрацією на честь Героїв Небесної Сотні. До речі, вулиця Героїв Небесної Сотні розташована поруч із Золочівським Майданом на якому відбувалися Віче під час Революції Гідності.
14 червня 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, по Золочеву було завдано ракетний удар. Ракету (ймовірно «Калібр») вдалось збити завдяки засобам ППО, однак уламки впали на територію міста, внаслідок чого було зруйновано підприємство з виготовлення цегли, а також завдано збитків будинкам, що знаходилися поблизу. Також ушкоджень зазнали шестеро осіб, в тому числі, однорічна дитина.
Населення
Єврейська громада Перша згадка про присутність євреїв (юдеїв, староукраїнською — жидів) в Золочеві сходить до 1565 року. Громада міцно утвердилась на початку XVII століття. До другої світової війни євреї проживали на всій території міста, відіграли важливу роль в його політичному, економічному, соціальному розвитку.