Анатра В. І. («В. І.» означає «Вуазен-Іванов», «Вуазен Іванова») — одномоторний бойовий літак, розвідник і легкий бомбардувальник часів Першої світової війни, розроблений на базі французького літака Voisin III. Виробництво здійснювалося на авіаційному заводі Артура Анатри в Одесі.

Історія Проєкт літака був розроблений підпоручиком Петром Івановим у Жмеринці. Основною метою була модернізація застарілої конструкції французького Voisin III. Попри збільшення загальної ваги, оновлена машина продемонструвала значне покращення льотних характеристик: швидкість зросла на 20 км/год порівняно з оригіналом. Після успішних випробувань літак був прийнятий на озброєння та запущений у серійне виробництво. Загалом було побудовано 139 одиниць.Завод А. А. Анатра //П. Д. Дузь — История воздухоплавания и авиации в России (июль 1914 г. — октябрь 1917 г.), Машиностроение, Москва, 1989, 336 стр.

Від 1916 завод аеропланів «Анатра» випускав за французькою ліцензією літаки Voisin LAS. Військове міністерство Російської імперії замовило 200 таких літаків, з них до кінця літа 1916 отримало половину. З огляду на низькі льотні характеристики (насамперед швидкість), літак зазнавав критики зі сторони пілотів російської авіації. Один із них, підпоручик П. Іванов (дати й місця народження та смерті невідомі) спробував удосконалити Voisin LAS, максимально знизивши його масу. Випробування «Вуазена Іванова» (скорочено — «В. І.») відбулися в травні 1916 і засвідчили зростання швидкості (127 км/год замість 112) та швидкопідйомності (з повним навантаженням висоту 2100 м модифікований літак набирав за 20 хв, а серійний Voisin LAS — за 24 хв). Ці переваги визнали достатніми для впровадження літака у виробництво.

08.07.1916 завод аеропланів «Анатра» підтвердив згоду замінити 100 ще не виготовлених літаків Voisin LAS на «Вуазен Іванова». 10.10.1916 військовим передали перші 5 зразків, а 30.06.1917 замовлення виконали повністю. 14.12.1917 замовник прийняв додатковий літак «Вуазен Іванова». Загалом виготовили 101 «Вуазен Іванова».

Конструктивні особливості Головною відмінністю від базової моделі стала заміна гондоли фюзеляжу на більш обтічну конструкцію з фанери. Окрім покращеної аеродинаміки, встановлено нову турель для кулемета спостерігача, між кабіною пілота та паливним баком з'явилася алюмінієва протипожежна перегородка, посилено конструкцію крил та шасі для експлуатації в умовах фронтових аеродромів.

Попри вдалу початкову конструкцію, серійні зразки, що надходили у війська, часто мали низьку якість збірки, що викликало нарікання з боку екіпажів.

«Вуазен Іванова» — одномоторний двомісний біплан змішаної конструкції з фіксованим шасі і штовхаючим гвинтом. Двигун — Salmson P9, поршневий 9-циліндровий зіркоподібний, рідинного охолодження, потужністю 150 к. с. — встановлювали у хвостовій частині фюзеляжної гондоли. Перед ним було місця екіпажу — повітряного спостерігача (спереду) і пілота (позаду). Озброєння — один 7,62-мм кулемет Colt або Lewis на рухомій установці в передній частині гондоли, до 50 кг бомба.

Порівняно з Voisin LAS, «Вуазен Іванова» мав крило зменшеного розмаху, полегшену гондолу більш обтічної форми та полегшене шасі.

Технічні характеристики

Екіпаж 2 особи (пілот та спостерігач) Довжина 9,5 м Розмах крила 14,7 м Площа крила 39,0 м² Вага порожнього 852 кг Максимальна злітна вага 1202 кг Силова установка 1 × двигун Salmson потужністю 150 к.с. (112 кВт) Максимальна швидкість 125 км/год Практична стеля 3500 м Швидкопідйомність 2,0 м/с Озброєння 1 × кулемет на кільцевій турелі спостерігача

Оператори Літаки «Вуазен Іванова» від кінця 1916 надходили в корпусні авіаційні загони російської армії, переважно на Південно-Західний фронт. Зафіксована наявність таких літаків принаймні у 12 авіазагонах. Головним призначенням «Вуазен Іванова» вважали коректування артилерійського вогню. Однак для цього літак виявився не надто придатним через гіршу, як порівняти з Voisin LAS, маневреність. Слабка конструкція шасі призводила до численних аварій на польових аеродромах. Значна частина літаків «Вуазен Іванова» у фронтові авіазагони так і не потрапила, опинившись на складах авіаційних парків. Після 1917 в експлуатації лишилися лише одиничні зразки, які служили в Робітничо-селянському червоному повітряному флоті Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки.

У січні 1918 в реєстрі літаків Управління авіації Української Народної Республіки нараховували два літаки «Вуазен Іванова», однак подробиць щодо їхньої служби не виявлено.

Джерела

Харук А., Кондратьєв В., Хайрулін М. «Анатра»: Літаки одеського авіабудівного підприємства, 1910—1924 рр. Київ: Темпора, 2008. 80 с. Харук А. І. Літак «Вуазен Іванова»: документальна історія модернізації, виробництва і служби // Дослідження з історії і філософії науки і техніки. 2020. Т. 29. № 2. С. 84–89.

Russian Aviation Museum airwar.ru

Примітки