Клемантани (даяки землі, даяки суходолу, , ) — група народів на заході острова Калімантан, в Індонезії та Малайзії. В Малайзії відомі під офіційною назвою бідаю (). Насправді клемантани не утворюють єдиної спільноти, а складаються з великої кількості племен і підплемен: бідаю, сункунг, бунгау, садонг, далам, муара, джанканг, рібун та багато інших. Кожне з них вважає себе окремою етнічною групою.
Індонезійська держава класифікує їх як «ізольовані громади» ().
Назву «даяки землі» () дали їм англійці на початку колоніальної доби, на противагу «даякам моря» (ібанам), а назву «даяки» застосовували тоді до всього неісламського населення острова Калімантан. Мають самобутню культуру, що відрізняє їх від решти даяків.
Розселення і чисельність Населяють внутрішні райони на північному заході острова Калімантан, переважно в межах індонезійської провінції Західний Калімантан, від суміжних районів в малайзійському Сараваці до річки Капуас.
Лише в районі Секаям () округу Сангау () живе щонайменше 15 дрібних груп даяків: бабак, бадат, емпаю, галік, гун, кеде, керамай, мерау, пунті, пос, сенангканг, серуа, сісангM. Junus Melalatoa. Ensiklopedi suku bangsa di indonesia (Jilid L-Z). Departemen Pendidikan dan Kebudayaan RI, Jakarta 1995, с. 555: Merau. В районі Кембаян () цього ж округу живуть даяки арот, далам, муара, в районі Бадуай () — даяки муара, галікM. Junus Melalatoa. Ensiklopedi suku bangsa di indonesia (Jilid L-Z). Departemen Pendidikan dan Kebudayaan RI, Jakarta 1995, с. 599: Muara, в районі Джанканг () — даяки енкаронг, енсананг, джанканг, копак, меньянгка, тебуасM. Junus Melalatoa. Suku Bangsa di Indonesia.pdf Ensiklopedi suku bangsa di indonesia (Jilid A-K). Departemen Pendidikan dan Kebudayaan RI, Jakarta 1995, с. 326: Jangkang, в районі Бонті () — даяки дарок, муду, маяу, рібун, самі, селаянг, тінгуйM. Junus Melalatoa. Ensiklopedi suku bangsa di indonesia (Jilid L-Z). Departemen Pendidikan dan Kebudayaan RI, Jakarta 1995, с. 534: Mayau, в районі Парінду () — даяки деса, джанканг, пану, паруан, рібун, в районі Капуас () — даяки енгкодан, муко, пану, рібун, помпангM. Junus Melalatoa. Ensiklopedi suku bangsa di indonesia (Jilid L-Z). Departemen Pendidikan dan Kebudayaan RI, Jakarta 1995, с. 661: Panu, в районі Мукок () — даяки енсананг, ентунгау, мукок, сенононгM. Junus Melalatoa. Ensiklopedi suku bangsa di indonesia (Jilid A-K). Departemen Pendidikan dan Kebudayaan RI, Jakarta 1995, с. 267: Entungau, в районі Меліау () — даяки деса і тебанг. В окрузі Сінтанг () та сусідніх районах округу Мелаві () живуть даяки бунгау, деса, лебанг, ліно, ундау, кебаган та ін.M. Junus Melalatoa. Ensiklopedi suku bangsa di indonesia (Jilid A-K). Departemen Pendidikan dan Kebudayaan RI, Jakarta 1995, с. 242: Desa
Чисельність даяків землі () у провінції Західний Калімантан, за даними перепису населення 2000 року, становила 275 914 осіб (7,39 % її населення)Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 17: TABLE 1.2.9. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: West Kalimantan, 2000. Чисельність бідаю () у штаті Саравак, за даними перепису населення 2010 року, становила 198 473 особи (8,03 % його населення)Taburan Penduduk dan Ciri-ciri Asas Demografi / Population distribution and basic demographic characteristics. Jabatan Perangkaan Malaysia / Department of Statistics, Malaysia, 2010, p. 74: Table 3.11. Total population by ethnic group, administrative district and state, Malaysia, 2010. State Sarawak, відповідні показники перепису населення 2020 року 201 376 осіб і 8,21 %Population and Housing Census of Malaysia 2020, pp. 103—108: Table 7: Number of living quarters, households, population by sex, ethnic group, parliament and state legislative assembly, Malaysia, 2020 (cont'd.). State: Sarawak.
Мова Говорять різними мовами, що належать до малайсько-полінезійської гілки австронезійських мов й утворюють в її складі окрему групуLand Dayak. Eberhard, David M., Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2021. Ethnologue: Languages of the World. Twenty-fourth edition. Dallas, Texas: SIL International. Частина цих мов поділяється на діалекти. Кожен діалект поширений у кількох селахBidayuh, Tringgus-Sembaan. A language of Malaysia. Ethnologue may be cited as: Eberhard, David M., Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2019. Ethnologue: Languages of the World. Twenty-second edition. Dallas, Texas: SIL International. Більшість мов даяків землі є доволі близькими й люди з різних районів часто досить добре розуміють один одного, але не завждиA.A. Cense and E.M. Uhlenbeck. Critical Survey of Studies on the Languages of Borneo. Koninklijk Instituut voor Taal-, en Volkenkunde. Bibliographical Series, 2. Published by Nijhoff., 's-Gravenhage., 1958, pp. 13—17: Chapter: Kendayan Dayak and Land Dayak.
Більшість мов даяків землі перебуває в активному використанні. Для мов біата, бау та букар-садонг було розроблено писемність на основі латинської абетки. В Малайзії вони використовуються на радіоBidayuh, Biatah. A language of Malaysia. Ethnologue may be cited as: Eberhard, David M., Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2019. Ethnologue: Languages of the World. Twenty-second edition. Dallas, Texas: SIL InternationalBidayuh, Bau. A language of Malaysia. Ethnologue may be cited as: Eberhard, David M., Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2019. Ethnologue: Languages of the World. Twenty-second edition. Dallas, Texas: SIL InternationalBidayuh, Bukar-Sadong. A language of Malaysia. Ethnologue may be cited as: Eberhard, David M., Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2019. Ethnologue: Languages of the World. Twenty-second edition. Dallas, Texas: SIL International.
Мови даяків землі демонструють малайський вплив.
В Індонезії користуються також кендаянською мовоюSanggau. A language of Indonesia. Ethnologue may be cited as: Eberhard, David M., Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2019. Ethnologue: Languages of the World. Twenty-second edition. Dallas, Texas: SIL International.
Релігія За релігією більшість клемантанів — християни, частина дотримується традиційних вірувань, є мусульмани. За даними перепису населення Малайзії 2010 року 81,43 % бідаю Сараваку становили християни, 11,60 % були прибічниками народної релігії, 2,39 % — мусульмани.
Традиційна система вірувань народу рібун, одного з підрозділів клемантанів, передбачає існування бога-творця, якого називають Абае Пономпо. Проводять щорічні церемонії його шанування. Також рібуни вірять в існування духів своїх предків (нік-даток), яких зображують у вигляді статуй (даток). Духи предків уважаються добрими, корисними, але є й злі духи.
Історія Термін «даяки землі» з'явився в колоніальну добу. Він став широко використовуватись на території Сараваку за часи правління Джеймса Брука. Етнічні відмінності між даяками землі та даяками моря (ібанами) політизувалися, перетворившись на узагальнення щодо їхнього характеру. Даяки землі (гірські даяки, м'які даяки) сприймалися як нешкідливі. Вони сильно страждали від набігів своїх східних сусідів — даяків моря. Даяки землі були дуже роздробленими, складалися з численних малих груп, які постійно перебували в стані дрібних воєн, а їхні контакти із зовнішнім світом та іншими віддаленими племенами обмежувалися близькістю ворогів. Вони спеціально не полювали за головами, а лише відрізали голови своїх ворогів, і мали спеціальні хати, де зберігали ці голови.
Якщо на території Сараваку ібани та даяки землі (тепер їх називають бідаю) сприймалися як чітко визначені етнічні групи, то в голландській частині острова Калімантан ситуація була іншою. У внутрішніх районах Західного Калімантану корінні мешканці острова не були чітко відокремлені від малайців. Вздовж річки Капуас аж до верхньої її течії існували укріплені малайські поселення, а даяки в навколишньому регіоні жили в статусі данників малайських вождів. Даяки були зобов'язані приносити данину та працювати на своїх господарів, вони постачали для вождя рис, а також деревину та інші лісові продукти для міжнародної торгівлі. В той же час вони мусили платити дуже високі ціни за тютюн, залізо та сіль, які отримували від малайців. Тогочасні даяки-данники описувались європейськими авторами як жалюгідне, рабське населення, більшу частину плодів праці якого привласнювали господарі-малайці, яких даяки вважали іноземцями.
В районах, що перебували під малайським впливом, влада асоціювалася з ісламською релігією. Даяки, що навернулися на іслам, були відомі як анак-сунгай або оранг-букіт, залежно від того, чи жили вони на берегах річки, чи в горах відповідно. Ці терміни застосовувалися до різних абсолютно не пов'язаних між собою груп. Лише іноді окремі етнічні групи згадувалися під власними назвами. Етнічні відмінності в Західному Калімантані частіше обмежувалися поділом даяків на тих, що мали статус данників малайських вождів (даяки-сера), та вільних даяків (даяки-мардагіка). Даяки мардагіка були войовничішими та екзотичнішими за прибережних і річкових даяків.
Господарство Основним заняттям даяків землі є перелогове землеробство, вирощують рис та овочі. Товарними культурами є каучук і перець. Займаються також мисливством та рибальством, полюють кабанів, оленів.
На відміну від багатьох інших груп даяків, даяки землі мали тривалі й активні торгівельні контакти з малайцями, китайцями та голландцями, традиційно купували одяг, сіль, рибу, тютюн.
Даяки землі кували зброю та посуд, але не виплавляли залізо. Вони не займалися ткацтвом, але плели кошики, килимки та капелюхи.
Суспільство Родинні зв'язки білінійні, тобто спорідненість прослідковується як за батьківською, так і за материнською лініями. Об'єднуються в розширені сімейні групи, що живуть під одним дахом у традиційних довгих хатах.
Побут
В минулому даяки землі жили в укріплених селах, розташованих на вершинах пагорбів, але тепер їхні поселення зазвичай стоять поблизу річок. Їх оточують тропічні ліси (ріма), молоді ліси та луки. Клемантанські села відносно великі, часто налічують 600 або більше мешканців. Жителі села живуть лише в одній або в кількох довгих хатах, розрахованих на цілу групу сімей, що належать до одного роду. Їхнє житло майже не прикрашене. В більшості сіл є так звана «головна хата» (панга), громадська будівля, кругла в плані, з конічним дахом, в якій проводять наради та традиційні церемонії. Тут також зберігали черепи ворогів, приймали гостей, спали неодружені чоловіки. Крім того, клемантани ставлять хатинки на полях, в яких живуть під час сівби. Антропоморфні різьблені фігури, зроблені для захисту рисових полів або оборонних стежок, зазвичай були дуже простими та грубо зробленими.
Матеріальна культура клемантанів загалом була простою, але мала деякі особливі риси. В давнину даяки землі носили одяг або з кори, або купували ткані спідниці в ібанів. Їхнє вбрання й досі є простим, складається з того, що можна придбати на базарах.
Даяки землі взагалі не робили татуювань, не подовжували вуха та не робили жодних тілесних ушкоджень, які б їх відрізняли. Найпомітнішими прикрасами їхніх жінок та дівчат були великі набори важких латунних браслетів, які носили на руках та ногах, та нагрудники. Чоловіки носили намиста зі скляними намистинами та вкрапленнями великих зубів тварин, розташованих вістрям догори. В старі часи вони носили намиста з людських зубів. У святкові дні жінки вдягали особливої форми капелюхи, прикрашені вертикальними смугами намистин.