о. Мартин (Мартиніан) Жуковецький ( після 2 березня 1682, Володимир) — унійний протопресвітер і генеральний намісник Володимирської катедральної церкви.ТЕСТАМЕНТАРНІ ПРАКТИКИ В МІСЬКОМУ СОЦІУМІ ВОЛИНІ КІНЦЯ XVI — XVII ст.: ПРАВОВІ, СОЦІОКУЛЬТУРНІ ТА МАЙНОВІ АСПЕКТИУказатель к изданиям Временной Коммиссии для разбора древних актов, высочайше учрежденной при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторѣ
Біографія У 1661 р. у патенті наданому йому уніатським єпископом Іпатієм Потієм на церкву Різдва Св. Іоана Предтечі у Володимирі згадується як протопіп.Де у Володимирі була церква Різдва Святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна1908 РІК.ВОЛОДИМИРСЬКИЙ ДВІРЕЦЬ.МІСЬКА ІСТОРІЯ.Do piękna nadprzyrodzonego
У 1663 р. єпископ Ян-Михайло Потій видав йому патент на церкву Св. мученика Прокопія там само у Володимирі.Де у Володимирі була церква Святого Великомученика Прокопія?Володимир — столичний град Волині
28 вересня 1663 року він заніс до актових книг Володимирського гродського суду скаргу проти пінського підкоморія Яна-Кароля Дольського. Виступаючи від імені єпископа та всієї капітули, він свідчив про напад озброєного загону Дольського на село Ільбяж, що стався 13 серпня. Тоді була розгромлена місцева церква Святого Миколая: нападники сокирами вибили двері, сплюндрували вівтар та розібрали храм до самої основи. Окремим пунктом було зазначено замах на життя священника Тарасія Ласковича, якого шляхтичі намагалися повісити на шибениці, нашвидкуруч зведеній із церковних брусів. Згідно тексту Мартиніян був головним процесуальним захисником права духовенства, вимагаючи суду над Дольським за порушення «права посполитого» та вчинення релігійного насильства.Архив Юго-Западной России. Ч. I: Т. 6
Передчуваючи наближення смерті, 2 березня 1682 р. у себе на дворі на Залужжі у присутності свідків він склав тестамент в якому заповів себе поховати в своєму храмі поруч з небіжчиком-братом. Він наголошував що не залишає по собі жодних готівкових грошей чи коштовностей, бо присвятив все своє життя і статки обороні прав Церкви. Худобу він просив продати, і використати на похорон. Всі церковні книги і інші речі заповів синові. Просив молитися за нього, і просити Бога про відпущення його гріхів та порятунок душі.Наталія Білоус. За крок до Вічності. Мешканці міст Волині у світлі тестаментів кінця XVI-XVII століть / Відп. ред. Г. Боряк. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України; Видавничий дім "Простір", 2021. — 536 с.
Родина Був вдівцем. По собі залишив кілька дітей, в тому числі сина який також став священнослужителем.
Мав рідного брата Василія Жуковецького — писаря володимирської катедри, у якого була донька Олександра.
Коментарі
Примітки