Нікола Франсуа де Нефшато (; нар. 17 квітня 1750 року пом. 10 січня 1828) — французький державний діяч, поет і вчений-аграрник.

Біографія

Ранні роки Народився 17 квітня 1750 року в Саффе (герцогство Лотарингія, сьогодні департамент Мерт-і-Мозель, у родині шкільного вчителя, навчався в коледжі Нефшато у Вогезах. У віці чотирнадцяти років він опублікував збірку віршів, яка привернула увагу Жан-Жака Руссо та Вольтера. У шістнадцять років його обрали членом деяких головних академій Франції. У 1783 році був призначений генеральним прокурором ради Сан-Домінго. Раніше він працював над перекладом Аріосто, який завершив перед поверненням до Франції через п'ять років, але переклад був знищений внаслідок корабельної аварії під час його подорожі додому.

Революція Під час Французької революції Нефшато був обраний заступником депутата до Національних зборів, відповідальним за організацію департаменту Вогези, а пізніше обраний до Законодавчих зборів, де працював спершу секретарем, а потім і президентом. У 1793 році його було ув'язнено через його п'єсу «Памела, або винагороджений Бог» (Театр Нації, 1 серпня 1793). Його п'єсу засудив Колло д'Ербуа, оскільки рядки про переслідування можна було легко інтерпретувати як критику правлячої фракції, і весь акторський склад був заарештований разом з ним 2 вересня. Його звільнили наступного року з початком термідоріанської реакції.

Директорія та Наполеон У 1797 році він став міністром внутрішніх справ, відзначившись ретельним управлінням. Саме Нефшато започаткував французьку систему внутрішнього судноплавства. Він відкрив музей Лувру та був одним із організаторів Виставки продукції французької промисловості, першої універсальної виставки промислової продукції. Він замінив Лазара Карно на посаді члена Французької Директорії, яку той обіймав з 9 вересня 1797 року по 23 квітня 1798 року.

З 19 травня 1804 року по 19 травня 1806 року він був головою Консервативного Сенату, що збіглося зі створенням Першої імперії — за своєю посадою саме він запропонував Наполеону Бонапарту прийняти титул імператора. У 1803 році його обрали до Французької академії, а в 1808 році він отримав графський титул. Відійшовши від громадського життя в 1814 році, після Реставрації Бурбонів, він до самої смерті займався переважно вивченням сільського господарства.

Смерть Помер у Парижі 10 січня 1828 року.

Праці Нефшато мав численні досягнення та цікавився найрізноманітнішими темами, але його слава здебільшого ґрунтується на тому, що він зробив як державний діяч для стимулювання та розвитку промисловості Франції. Його пізні поетичні твори не вважаються такими ж оригінальними, як його юнацькі. Він був відомим граматиком і літературним критиком, про що свідчать його видання «Провінційних листів» та «Думок» Блеза Паскаля (Париж, 1822 та 1826) та «Жіль Блаз» Алена-Рене Лесажа (Париж, 1820). Він також був автором великої кількості праць з сільського господарства.

Бібліографія

Poésies diverses de deux amis, ou Pièces fugitives (1768) Ode sur les parlements (1771) Nouveaux Contes moraux (1781) Les études du magistrat. Discours prononcé à la rentrée du Conseil supérieur du Cap, le jeudi 5 octobre 1786 (1786) Mémoire en forme de discours sur la disette du numéraire a Saint-Domingue, et sur les moyens d'y remédier (1788) Lettre de N. François (de Neufchateau), juge-de-paix à Vicherai, président du département des Vosges, aux citoyens cultivateurs de ce département, pour leur proposer d'essayer une manière plus facile & plus économique de recueillir les grains, avec des observations importantes sur les semailles (1793) Les Vosges (1796) Paméla, ou La vertu récompensée, Comédie en cinq actes en vers (1799) Le ministre de l'interieur, aux administration centrales de departement (1799) Lettre sur le robinier, connu sous le nom impropre de faux acacia. Avec plusieurs pièces relatives à la culture et aux usages de cet abre (1803) Tableau des vues que se propose la politique anglaise dans toutes les parties du monde, suivi d'un coup-d'oeil historique sur les résultats des pricipeaux traités entre La France et l'Angleterre aant le traité d'Amiens (1804) Histoire de l'occupation de la Bavière par les autrichiens, en 1778 et 1779 (1806) Fables et contes (1814) Les Tropes, ou les figures de mots, poème en quatre chants (1817) Essai sur la langue françoise, et particulièrement sur les provinciales et sur les pensées de Pascal (1818)

Примітки

Література і джерела

In turn, it cites as references: Recueil des lettres, circulaires, discours et autres actes publics émanés du duc François pendant ses deux exercices du ministère de l'Intérieur (Paris, An. vii.-viii., 2 vols.) H. Bonnelier, Mémoires sur François de Neufchâteau (Paris, 1829) J. Lamoureux, Notice historique et littéraire sur la vie et les écrits de François de Neufchâteau (Paris, 1843) E. Meaume, Étude historique et biographique sur les Lorrains révolutionnaires: Palissot, Grégoire, François de Neufchâteau (Nancy, 1882) A. F. de Sillery, Notice biographique sur M. le comte François de Neufchâteau (1828) Ch. Simian, François de Neufchâteau et les expositions (Paris, 1889)

Посилання