Директи́ва про ри́нки фіна́нсових інструме́нтів (2014/65/ЄУ, широко відома як MiFID 2) — нормативно-правовий акт Європейської Унії, який разом з регламентом (ЄУ) № 600/2014 забезпечує правовий ґрунт для ринків цінних паперів, інвестиційних посередників, а також торговельних майданчиків. Директива забезпечує гармонізоване регулювання інвестиційних послуг держав-членів Європейської економічної зони – держав-членів ЄУ, а також Ісландії, Норвегії та Ліхтенштейну. Її основними цілями є підвищення конкуренції та захисту інвесторів, а також створення рівних умов для учасників ринку інвестиційних послуг. Вона скасовує директиву 2004/39/ЄС (MiFID 1).

MiFID 1 була наріжним каменем Плану дій Європейської Комісії щодо , заходи якого змінили функціонування ринків фінансових послуг ЄУ. Це найважливіший законодавчий акт, внесений у рамках , спрямований на прискорення прийняття законодавства на основі чотирирівневого підходу, рекомендованого під головуванням барона Александра Ламфалюссі. Існують ще три «Директиви Ламфалюссі»: Директива 2003/71/ЄС, замінена Регламентом (ЄУ) 2017/1129 про проспект емісії, який публікується при пропозиції цінних паперів публічно або допуску до торгів на регульованому ринку, директива про зловживання на ринку та Директива 2004/109/ЄС про гармонізацію вимог до прозорости щодо інформації про емітентів, чиї цінні папери допущені до торгів на регульованому ринку.

MiFID 1 зберегла принципи «паспорта» ЄУ, запроваджені Директивою 93/22/ЄЕС, але запровадила концепцію «максимальної гармонізації», яка робить більший акцент на нагляді з боку держави походження. Це зміна порівняно з попереднім законодавством ЄУ про фінансові послуги, яке передбачало концепцію «мінімальної гармонізації та взаємного визнання». «Максимальна гармонізація» не дозволяє державам бути «супереквівалентними» або «позлачувати» вимоги ЄУ, що шкодить «рівним умовам гри». Ще однією зміною стало скасування «правила концентрації», згідно з яким держави-члени могли вимагати від інвестиційних фірм направляти замовлення клієнтів через регульовані ринки.

Директива MiFID 1, впроваджена за стандартною процедурою спільного ухвалення рішень Ради та Європейського Парламенту, визначила детальну основу для законодавства. Двадцять статей цієї директиви визначали технічні заходи з імплементації (рівень 2). Ці заходи були прийняті Європейською Комісією на основі технічних рекомендацій та переговорів у під наглядом Європейського парламенту. Заходи з імплементації у формі Директиви Комісії та Регламенту Комісії були офіційно опубліковані 2 вересня 2006 року.

Після початкового впровадження, MiFID 1 мала бути переглянута. Після широких обговорень та дебатів, у квітні 2014 року, Європейський парламент схвалив як MiFID 2, оновлену версію MiFID 1, так і супровідний до неї Регламент (ЄУ) № 600/2014. Директива та регламент містять менше винятків та розширюють сферу застосування MiFID 1, щоб охопити більшу групу компаній та фінансових продуктів. Як MiFID 2, так і Регламент (ЄУ) № 600/2014 набули чинности з 3 січня 2018 року.

Передумови та історія MiFID 1 мала на меті замінити Директиву 93/22/ЄЕС, прийняту в 1993 році. Закон створює єдиний ринок інвестиційних послуг та діяльности, що покращує конкурентоспроможність на ринках ЄУ. Хоча початковий закон справді зміг знизити ціни та розширити вибір для інвесторів, слабкі місця в структурі ISD стали очевидними під час фінансової кризи 2008 року.

MiFID 1 також мав на меті внести зміни до торгівлі акціями та встановити принципи використання пов'язаних фінансових інструментів. Закон було введено з метою зменшення та посилення існуючого захисту інвесторів.

Під час процесу затвердження MiFID 1, пропозиція Європейської комісії (ЄК) була зачитана Європейським Парламентом (ЄП) у березні 2004 року. У квітні 2006 року Комісія опублікувала відповіді на консультації, отримані у 2005 році. У червні 2006 року Комісія опублікувала новий проєкт. ЄК та ЄП обговорили будь-які запропоновані поправки для затвердження текстів першого рівня. Після цього відбулося друге читання законодавчого органу як ЄП, так і ЄК.

Директиву MiFID 1 було запроваджено за процесом Ламфалюссі, яка мала на меті пришвидшити прийняття законодавства на основі чотирирівневого підходу, рекомендованого . Комітет очолював барон Александр Ламфалюссі. Існують ще три «Директиви Ламфалюссі»: Директива про проспекти емісії, Директива про зловживання на ринку та Директива про прозорість.

Рівень 1 MiFID 1, впроваджена за стандартною процедурою спільного ухвалення рішень Ради та Європейського Парламенту, встановлює детальну основу для законодавства. Вона також вносить зміни до Директив Ради 85/611/ЄЕС та 93/6/ЄЕС і Директиви 2000/12/ЄС і скасовує Директиву Ради 93/22/ЄЕС, Директиву про інвестиційні послуги (ISD), спочатку прийняту в 1993 році.

Рівень 2 Двадцять статей цієї директиви визначали технічні заходи з імплементації (рівень 2). Ці заходи були прийняті Європейською Комісією на основі технічних рекомендацій та переговорів у під наглядом Європейського парламенту. Заходи з імплементації у формі Директиви Комісії та Регламенту Комісії були офіційно опубліковані 2 вересня 2006 року.

Рівень 3 Тексти 3-го рівня – це пояснювальні матеріали, видані регуляторами та національними органами, які викладають підходи регуляторів до тлумачення матеріалів рівнів I та II. Зазвичай вони не мають сили закону, але регулятори часто вимагають пояснень щодо відхилень від їхнього тлумачення. Тексти 3-го рівня іноді називають «м’яким правом». ESMA опублікувала велику кількість текстів 3-го рівня щодо MiFiD II у формі документів, питань і відповідей.

Зміст

Сфера застосування Щоб визначити, на які фірми поширюється дія MiFID 1, а на які ні, директива розрізняє «інвестиційні послуги та діяльність» («основні» послуги) та «допоміжні послуги» («неосновні» послуги). Більш детальну інформацію про послуги в кожній категорії можна знайти в Додатку 1 Розділи A та B MiFID 1.

Якщо фірма надає інвестиційні послуги та види діяльності, вона підпадає під дію MiFID 1 стосовно як цих, так і допоміжних послуг (і вона може використовувати паспорт MiFID 1 для їх надання державам-членам, окрім держави свого походження). Однак, якщо фірма надає лише допоміжні послуги, вона не підпадає під дію MiFID 1, але також не може скористатися перевагами паспорта MiFID 1.

MiFID 1 охоплює майже всі торгувані фінансові продукти, за винятком певних операцій з іноземною валютою. Це включає товарні та інші деривативи, такі як фрахтові, кліматичні та вуглецеві деривативи, які не охоплювалися ISD.

Та частина бізнесу фірми, яка не охоплюється вищезазначеним, не підпадає під дію MiFID 1.

Celent, консалтингова компанія з фінансових послуг, у 2007 році оцінила, що згідно з MiFID 1 три найбільші юрисдикції ЄУ — Франція (Німеччина) та Сполучене Королівство — вимагатимуть публікації понад 100 мільйонів додаткових угод щорічно, при цьому витрати також зростатимуть, але повільнішими темпами, з 38 євро мільйонів на рік, майже до 50 євро мільйон.

Фрагментація ринку Хоча MiFID 2 мала на меті підвищити прозорість цін, фрагментація торговельних майданчиків мала непередбачуваний ефект. Якщо раніше фінансова установа могла бачити інформацію лише з однієї чи двох бірж, то тепер вона має можливість (а в деяких випадках і обов'язок) збирати інформацію з безлічі багатосторонніх торговельних систем, систематичних інтерналізаторів та інших бірж з усієї Європейської економічної зони (ЄЕЗ). Це призводить до додаткового обсягу роботи, щоб скористатися перевагами прозорости, яку запровадила MiFID 2.

Кількість додаткових джерел ціноутворення, запроваджених MiFID 2, означає, що фінансові установи були змушені шукати додаткові джерела даних, щоб забезпечити охоплення якомога більшої кількости котирувань/угод. Численні постачальники фінансових даних співпрацювали зі Спільною робочою групою MiFID 2 та регуляторами, щоб переконатися, що вони можуть допомогти фінансовим установам впоратися з фрагментацією та отримати вигоду від підвищеної прозорости, водночас допомагаючи їм виконувати свої нові зобов'язання щодо звітности.

Транспозиція MiFID 2 та супровідна імплементаційна директива були транспоновані повністю та вчасно, за незначними винятками. Європейська Комісія опублікувала таблицю транспозиції, що містить посилання на списки національних положень, які транспонують директиви.MiFID Transposition state of play European Commission

Національні суди відіграють особливо важливу роль у забезпеченні виконання директиви. Національні суди мають розглядати справи, пов'язані з порушеннями правил MiFID 2, і можуть накладати санкції, штрафи та вимагати вжиття коригувальних заходів для забезпечення дотримання вимог. Суди також тлумачать, як MiFID 2 слід застосовувати в конкретних національних контекстах, тим самим формуючи практичний вплив директиви в різних юрисдикціях. Цей судовий нагляд гарантує, що фінансові установи дотримуються високих стандартів MiFID 2.

Серед помітних прикладів того, як національні суди розглядали кілька справ, пов'язаних з MiFID 2, можна назвати використання британськими судами Управління з фінансового контролю та нагляду Сполученого Королівства (FCA) для забезпечення дотримання фінансових норм, а також справу BaFin проти Deutsche Bank у Німеччині, яка захистила правила MiFD 2 для німецьких фінансових компаній.

Сполучене Королівство Управління з фінансових послуг (FSA), нині FCA, було органом, відповідальним за регулювання індустрії цінних паперів у Сполученому Королівстві протягом періоду впровадження.

До Brexit FCA активно вживала заходів щодо забезпечення дотримання вимог MiFID 2, особливо щодо точного та своєчасного звітування про транзакції. FCA порушило численні справи про серйозні порушення MiFD 2 у британських судах, що зазвичай призводило до накладення штрафів на великі фінансові установи, такі як UBS та Goldman Sachs. Суди часто визнавали такі установи нездатними повідомити про мільйони транзакцій.

Після Brexit Сполучене Королівство більше не зобов'язана застосовувати MiFID 2. Однак, щоб підтримувати стабільність ринку та забезпечити безперебійне надання транскордонних фінансових послуг, Сполучене Королівство спочатку включила MiFID 2 до свого внутрішнього законодавства відповідно до Закону про вихід з Європейської Унії. Таким чином, FCA продовжує застосовувати правила, подібні до MiFID, на внутрішньому ринку.

Німеччина Німецький фінансовий наглядовий орган BaFin, що є прямим філією Федерального суду Німеччини (GFCC) як національного фінансового регулятора Німеччини, виявив суттєві недоліки в системі звітности про транзакції Deutsche Bank. BaFin наклав штраф на Deutsche Bank у розмірі 170 000 євро через недоліки в його процедурах боротьби з відмиванням грошей та за неточне відображення його інвестиційної практики в галузі охорони навколишнього середовища, соціальної сфери та управління (ESG). Відповідно, через юрисдикцію GFCC, BaFin відіграв ключову роль у забезпеченні дотримання MiFID 2, зобов'язавши Deutsche Bank запровадити комплексну переробку своїх процедур звітности про транзакції для забезпечення майбутнього дотримання правил MiFID II.

Франція Французький уряд запровадив MiFID 2 шляхом внесення змін до Французького валютного та фінансового кодексу, зокрема, постановою № 2007-544 від 12 квітня 2007 року та декретами 2007-901 та 2007-904 від 15 травня 2007 року. Управління фінансових ринків (AMF) також застосувало MiFID 2 до своїх Загальних положень ( Règlement Général).MiFID implementation in France AMF-France.org

Директива 2014/65/ЄУ / Регламент (ЄУ) № 600/2014 У квітні 2010 року CESR опублікував консультаційні документи щодо перегляду MiFID 2. Період консультацій був коротким і завершився 31 травня 2010 року. 17 травня 2010 року в Парижі відбувся один день відкритих слухань Публічні відповіді на консультації зараз доступні, хоча низка установ також подали конфіденційні відповіді.