Михайло Михайлович Арсак ( , с. П'ядики, Коломийський район, Івано-Франківська область, УРСР) — коломийський краєзнавець, засновник та директор Музею історії міста Коломиї у 1990—2021 роках. Член НТШ, Почесний краєзнавець України, Заслужений працівник культури України (2018), лауреат премії імені Михайла Сікорського (2021) Письменники, краєзнавці, журналісти нашого міста. Коломия: Вік, 2023. 128 с. Журналісти Прикарпаття: Довідкове видання / Упоряд. В. Плахта. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2012. — 352 с. .

Життєпис Народився Михайло Арсак 12 січня 1957 року в селі П'ядики Коломийського району. У 1964—1974 роках навчався в П'ядицькій середній школі, у старшиих класах був громадським екскурсоводом в літературно-меморіальному музеї Мирослава Ірчана в його п'ядицькій садибі.

У 1977 році закінчив Чернівецьке училище культури, у 1988 році — Івано-Франківський педагогічний інститут імені Василя Стефаника.

Розпочав трудову діяльність у П'ядицькій сільській бібліотеці, згодом став директором Будинку культури села Ценява, у 1976—1981 роках був працівником Шепарівцівського народного музею. У 1981—1990 роках — молодший науковий співробітник, згодом завідувач науково-методичного відділу Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського. Надавав методичну допомогу шкільним та громадським музеям Коломийського, Косівського та Верховинського районів, був причетним до створення сільських музеїв, що сприяло збереженню старовинних церков. Із 1977 року є активним дописувачем міських та обласних газет.

У березні 1990 року ініціював створення Музею історії міста Коломиї. З 8 жовтня 1990 року по липень 2021 року — багаторічний директор музею, з 2021 року — заступник директора, згодом — завідувач відділу з основної діяльності Музею історії міста Коломиї.

У 1991 році заснував науково-популярний вісник «Літопис коломийський». Також був викладачем краєзнавства в Коломийській гімназії імені М. Грушевського.

У 1998 році став ініціатором відкриття меморіальних плит стрільцям та старшинам українських армій 1918—1919 років, які поховані на військовому цвинтарі міста Коломиї.

Михайло Арсак був редактором кількох випусків альманаху «Діл», інтернет-сайту музею (з 2008), є упорядником книжкових видань, серед них — «Таємнича мова символів. Писанки Світлани Стданик та Галини П'ятничук» (2003), «Відголосся тожсамостей: західноукраїнські сюжети міжетнічної комунікації, історичної політики та культури пам'яті у дослідженнях Івана Монолатія» (2016). Був організатором та учасником наукових конференцій, зокрема ювілейної «Роль і місце Коломиї в історії та культурі українського народу», присвяченої 750-річчю першої літописної згадки про Коломию (1991), «Берестейське поєднання: історія та сучасність» (1996), виступив з доповіддю «Українська періоду української революції у фондах Музею історії міста Коломиї» на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Коломия та Покуття у вирі державотворення ЗУНР» (2018).

У 2010 році брав участь в організації фестивалю «Медовий Спас у Коломиї». У 2012 році долучився до створення Музею національно-визвольної боротьби в підвалі Музею історії міста.

У 2022 році став учасником віднайдення на цвинтарі «Монастирок» поховання відомого коломийського фотографа Олександра Кіблера.

Нагороди Заслужений працівник культури України (2018) Премія імені Михайла Сікорського (2021) Почесний краєзнавець України Стипендія в галузі культури і мистецтв від Івано-Франківської ОДА (2024) Відзнака «За подвижництво в культурі Прикарпаття» (2005) Книга шани міста Коломиї (у складі колективу Музею історії міста) (2013)

Примітки